Про це він сказав у своєму виступі на відкритті шостої сесії Верховної Ради України четвертого скликання.
Однією з проблем президентських виборів В.Литвин назвав зухвале нехтування конституційними положеннями щодо рівності прав і можливостей кандидатів на доступ до електронних засобів масової інформації, яке спостерігається нині в царині як державного, так і приватного загальнонаціонального та місцевого теле- і радіомовлення.
На його думку, навіть за наявності прогресивного базового законодавства, навіть за умови розгортання архіважливого політичного процесу, яким є всенародна виборча кампанія; навіть при існуванні можливостей необмеженого і прозорого контролю за інформаційними діяннями керівників, власників, чи просто цензорів – поділ носіїв інформації на заклятих ворогів і “своїх у дошку” праведних речників став хибною наріжною аксіомою не лише місцевих телерадіокомпаній, а й загальнонаці-ональних телеканалів.
“Чим при цьому керуються телерадіоменеджери неважко зрозуміти. Однак, яка надмотивація в діях їхніх кризових кураторів – не зрозуміло. Адже в усі часи і епохи будь-яка інформаційна блокада чи інформаційне кілерство підносили на недосяжну висоту ореол страдника того лідера, кому було відмовлено у праві спілкуватися з народом. Саме така постать і отримувала багатомільйонну підтримку і співчуття від людей, які за своєю природою схильні до пожертви, а то й самопожертви в ім’я справедливості”, - сказав В.Литвин.
Порушення довіри
