Шановна президія, шановні народні депутати!
Я щасливий бути сьогодні у залі і дозвольте — я не заберу багато часу — але хотів би висловитисяпо ряду речей, які відносяться до кожної вашої долі.
Два останні тижні ряд українських політиків, журналістів ведуть дебати, що треба їсти, що треба пити, щоб у цій країні вижити і не вмерти. Оскільки в ряді випадків мова йде про мою честь, про мою мораль, бо те, що я у ряді цих історій задіяний, я просив би вашої уваги на декілька хвилин. Ряд речей мені буде говорити некоректно, тому що вони стосуються мене, але я їх буду вживати виключно для того, щоб апелювати до фактів. Подивіться на моє обличчя, прислухайтесь до моєї дикції, це 1/100 тієї проблеми, яка в мене була. Подивіться добре, щоб з вами цього не сталося! Бо це не проблема кулінарії, це не проблема їжі, як це пробує хтось трактувати. Не спішіть, шановні друзі, судити! Я хочу запитати кожного з 450 депутатів в цьому залі. За останні 10 чи 20 років ви мене п’яним коли-небудь бачили?
Підніміть руки!
Я звертаюсь до журналістів “Інтера”, так званого Національного каналу УТ-1, “1+1”, дудариків інших каналів: ви у моєму житті бачили ситуації, коли я не контролював себе? Якщо у вас є факти, сьогодні по телебаченню їх пустіть. Але таких фактів немає.
І тому я вам хочу заперечити всім: я не є гурман! Східної кухні, західної кухні. Я їм той самий борщ, картоплю з салом, що і ви, що і 47 мільйонів людей! І те, що зі мною сталося, — це не проблема їжі і не проблема режиму харчування, це проблема політичного режиму в цій країні!
Жалко, що немає Олександра Олександровича в цьому залі. Я хотів йому сказати, що, Олександре Олександровичу, ви можете їсти сало з картоплею, які ви полюбляєте, але запам’ятайте: як тільки ви станете реальним опонентом цього режиму, я підкреслюю — реальним, якщо вас тільки заберуть з підтанцовки Медведчука (оплески), картопляна дієта вам не допоможе! Заспокойтеся! Я говорю це з біллю.(Крики в залі).
Друзі! Я звертаюся далі. Шановний Степане Богдановичу Гавриш, ви переживаєте зараз складні політичні часи. Бо лопається те, заради чого було поставлене ім’я, лопається так звана президентська більшість.
Я хочу сказати: як тільки ви станете неугодні владі і станете маленькою загрозою, вас викинуть, як папірець непотрібний. І ваша рибна дієта вам не допоможе!
Я звертаюся до хлопців з Адміністрації Президента, які радять кожен кусочок сала запивати 100 грамами горілки. Хлопці, не дивлячись на те, що ви в тому таборі, але той табір живе за такими принципами і по такій моралі, що вас можуть викинути так як викинули Хорошковського, Волкова й десятки інших. І в тому числі 100 грам не допоможе за кожним кусочком сала.
Друзі! Сьогодні не йдеться про кухню буквальну, мова про українську політичну кухню, де замовляються вбивства! Тільки стоїть питання яким чином.
Говорячи про вбивства. Я хотів би сказати з великим задоволенням, хто є вбивцею в цій країні! Але перед цим маленька історія.
Пригадайте, як у цьому залі у 98 році ходив Вадим Петрович Гетьман живий. Хто його вбив? Президент Кучма заявляв, що це питання його честі, що генпрокурор дасть відповідь, хто вбив. Проходить час — відповіді немає.
В 1999 році тут ходив В’ячеслав Чорновіл. Хто його вбив КАМАЗом? Ми начебто не знаємо.
У 2000 році на тому балконі сидів Георгій Гонгадзе і вів політичний репортаж. Хто йому відрізав голову? Та начеб не знаємо, хоча один прокурор казав, що вбивця уже знайдений; інший сказав, що його прізвище починається на К. Тільки не вистачило сміливості сказати ще кілька букв.
Два з половиною роки в цьому залі ходив Олег Олексенко Хто його отруїв? Чотири тижні назад серед нас ще був Алік Асланов, який за останні 7,5 гривень, останню позичку в своєму житті, купив літру бензину і спалив себе. Хто його вбив? П’яниця, голова районної адміністрації, який представляє СДПУ(о)? Чи пихатий голова колгоспу? Хто його вбив?
Не питайте, хто слідуючий. Слідуючий буде кожен із нас! І коли стоїть питання, як доля обійшла мене: не та доза, не в той час і мої янголи, які не спали. Оце мені допомогло вийти на цей світ! Давайте зробимо два уроки. Урок номер один. Я дуже хотів би, щоб ми отримали відповідь, хто це зробив і хто цей вбивця. Але ви добре знаєте, хто цей убивця. Убивця — це влада! І ніколи генеральний прокурор нинішній не дасть відповідь на те, хто вбив Гонгадзе, хто вбив Гетьмана, хто зробив замах на всіх і на багатьох. І тому я дуже здивувався, коли президент Кучма розпорядився відкрити кримінальну справу щодо мого отруєння. Я не вірю цьому дорученню! Я не вірю цьому генеральному прокурору. Для чого, Леоніде Даниловичу, ви задаєте питання, на яке не збираєтеся відповідати? Нам краще зробити політичний урок! А політичний урок, шановні друзі, полягає в тому, що Леонід Макарович Кравчук пропонує стати на коліна перед українським народом. Кому ж треба стати, Леоніде Макаровичу? І довго треба стояти! Щоб кожен з 47 мільйонів вибачив. Але я пропоную інше. Звертаюсь до вас, мої дорогі, шановні народні депутати. Зробіть маленький подвиг сьогодні, зараз, із цієї секунди.
Порушення довіри
