Відповідаючи на запитання, як вона ставиться до того, що суперники В.Ющенка використовують її ім’я у своїх контрагітаційних технологіях, вона відповіла, що «вони не можуть знайти компромат на мого чоловіка, а тому взялися за його сім’ю. Політичні опоненти Віктора намагаються надати його дружині образ шпигунки й таким чином його самого дискредитувати. Я вже не кажу про те, що втручатися в чуже життя аморально й незаконно. За останні роки ми багато пережили».
К.Чумаченко також зазначила: “Стає страшно жити в державі, для якої жінка й троє її маленьких дітей є “загрозою національній безпеці країни”. Адже я - українка, у нашій сім’ї шанують народні традиції. Мої батьки народилися й виросли тут, в Україні. З примхи долі вони опинилися далеко від Батьківщини”. К.Чумаченко розповіла, що її «мамі було лише 14, коли німці погнали її як остарбайтера на примусові роботи до Німеччини. Там вона зустрілася з батьком, котрий солдатом Червоної Армії в роки Великої Вітчизняної війни потрапив у фашистський полон і був вивезений у концтабір. 1945-го вони одружилися й дуже хотіли повернутися в Україну, де залишилися їхні близькі. Хоча вони добре розуміли, чим загрожувало повернення… Але в батька виявили важку форму туберкульозу. Йому потрібна була операція, йому видалили половину легень і ще десять ребер, вісім років він провів у закритому санаторії й не бачив свою сім’ю. Весь цей час моя старша сестра жила в монастирях і чужих сім’ях, а мама багато працювала, щоб оплатити лікування батька. Пізніше батьки на запрошення церковної громади переїхали до США, батько все життя працював електриком у маленькому містечку й завжди мріяв повернутися в Україну. Він похований на Лісовому кладовищі в Києві».
За її словами, «якби не ця історія з Віктором (хвороба – УНІАН), я їх уже подала б, оскільки планувала це зробити на початку вересня. Мені дуже хотілося б, щоб на цій темі більше ніколи не спекулювали політичні опоненти мого чоловіка».
Порушення довіри
