Світова статистика безжальна — тільки за 2003 рік у світі інфікувалося 5 млн. осіб; за цей же період від СНІДу померли 3 млн. Минулий рік — найвищий за цим показником за всю історію: кількість ВІЛ-інфікованих зросла на 20%. За 23 роки, відколи медиками було зареєстровано перший випадок тоді ще невідомого захворювання, сиротами чи напівсиротами вже залишилися понад 14 мільйонів дітей.
Пам’ятаю, як ще років 10-15 тому багато говорили, що ось-ось і зі СНІДом навчаться боротися. Вчені цілком серйозно прогнозували, що в недалекому майбутньому можливою буде навіть вакцинація, а там не за горами і цілковита перемога над небезпечним вірусом. На жаль, жоден з цих прогнозів так і не справдився.
Мало того, так і не встановлено походження вірусу імунодефіциту; вчені досі сперечаються, природного чи штучного він походження. А прогнози про можливе лікування аж до повного одужання сьогодні лунають все рідше і відношення суспільства до них стає дедалі скептичнішим.
Тому на новий щабель виходить просвітницька робота, бо краще за саму людину ні її, ні її дітей та близьких ніхто не зможе вберегти.
Україна — зона СНІДу
Перший в історії випадок захворювання на СНІД зафіксовано в 1981 рік, в Україні — в 1987 році, на Івано-Франківщині — в 1992 році, а в Калуші — тільки 4 роки тому.
За 16 років в Україні зареєстровано 63 тисячі випадків ВІЛ-інфекції; на синдром набутого імунодефіциту (СНІД, кінцева стадія ВІЛ-інфекції) захворіло понад шість тисяч людей, з них понад три з половиною тисячі вже померли. Надзвичайно швидкі темпи поширення вірусу серед українців стали причиною того, що сьогодні в Україні Всесвітньою організацією охорони здоров’я визнано дві епідемії — туберкульозу та СНІДу.
Від СНІДу сьогодні не вільна жодна область України, але найбільше випадків реєструється в Дніпропетровській, Одеській, Миколаєвській, Донецькій областях та в АР Крим. Поширення вірусу в цих областях пов’язують насамперед з поширеністю тут наркоманії, контактами з іноземцями та міграцією людей.
Наша область не є винятком в загальній неблагополучній ситуації — за 10 місяців з початку року вже маємо 89 нових випадків ВІЛ-інфікувань та 8 випадків СНІДу. На Івано-Франківщині є тільки два міста, які можна вважати вільними від СНІДУ — Яремче та Болехів. Але і це поняття умовне, бо за прийнятою медиками формулою для того, щоб уявити реальну картину поширення вірусу, треба кількість зареєстрованих випадків помножити на десять.
В Калуші за чотири роки від часу реєстрації першого випадку, вірус імунодефіциту виявили у 20 людей, у чотирьох з них страшний діагноз встановили вже цього року.
Наркомани втрачають першість
Переважна більшість випадків зараження ВІЛ інфекцією — це поширення вірусу в середовищі ін’єкційних наркоманів. Вважалося, що це практично замкнене коло, і випадки зараження не-наркоманів були нечастими. Але тепер картина помалу, але неухильно змінюється: щороку зростає число випадків зараження статевим шляхом, і як наслідок — вірус передається від матерів до дітей. Цією обставиною стурбовані і епідеміологи Калуської райсанепідстанції. Завідувач епідеміологічного відділення Зінаїда Ковбаснюк повідомила, що в нашому районі на ВІЛ-інфекцію обстежують усіх вагітних жінок, а діти, яких народжують заражені матері, в обов’язковому порядку відразу після народження отримують спеціальне лікування. Це лікування є дуже дорогим, але для новонароджених його повністю забезпечують міжнародні фонди. До речі, імовірність передачі вірусу від матері до дитини становить 50%. Нещодавно після всіх необхідних обстежень одну дитину, народжену від інфікованої жінки, вже зняли з обліку як цілком
здорову.
Але не у всіх випадках розв’язка є настільки благополучною. Тим більше, що інші категорії хворих зовсім не отримують лікування. Зінаїда Анатоліївна зазначила, що тільки 10 відсотків інфікованих поза межами США сьогодні отримують препарати, які можуть дозволити інфікованому продовжити життя принаймні на 10 років. В США лікування отримують 90% інфікованих. Загалом, як і туберкульоз, СНІД також перебуває у прямій залежності від політичної, економічної та соціальної ситуації в тій чи іншій країні.
Все, що залишається українцям — це інформація про можливі ризики зараження і природній інстинкт самозбереження. До слова: освітні методики широко практикують, і епідеміологи налагодили співпрацю з управлінням освіти Калуської міської ради, що дає можливість проводити регулярні семінари в школах та училищах міста. Але такої масової роботи замало.
Тому медики вкотре нагадують, що вірус імунодефіциту може передаватися тільки від людини людині. Є три шляхи и передачі вірусу:
— статевим шляхом. Захищає від інфікування презерватив;
— через кров. Це буває найчастіше при її переливанні та медичних втручаннях. Можливим є зараження в перукарнях, при проколюванні вух та татуюванні. Також у середовищі ін’єкційних наркоманів.
Тому треба особливо уважно слідкувати за якістю знезараження інструментів та користуватися одноразовими шприцами;
— від матері до дитини.
Іншими шляхами вірус імунодуфіциту не передається.
Прикро, але суспільство ще до кінця так і не усвідомило усю небезпеку поширення смертельного та невиліковного вірусу. Мовляв, нічого страшного — всього 20 випадків на наш район. Тому, виходить, що ризик заразитися є мінімальним, то ж ним можна і знехтувати. Проте статистика безжальна: за чотири роки з часу першого зареєстрованого випадку ВІЛ-інфекції на Калущині кількість заражених збільшилася в 20 разів і сьогодні маємо вже 20 випадків (насправді, треба рахувати, що їх має бути близько 200). Таким чином, якщо захворюваність зростатиме такими ж темпами, то ще за чотири роки інфікованими вже можуть виявитися 400 краян (реально це 4000 людей). А що буде через років десять-двадцять? Справжня катастрофа. Але її поки що ще можливо якщо не цілком відвернути, то хоча б максимально віддалити. Тут усе залежатиме від обізнаності і обережності кожної окремої людини.
Порушення довіри
