Піст не на руку… ресторанам і кафе
Як засвідчило телефонне опитування „Вікон”, в якому взяли участь власники кафе і ресторанів міста, Великодній піст їм не на руку. Як правило, у цей сезон мало не усі відвідувачі ресторанів, барів та кафе, роблячи замовлення, відмовляються від спиртних напоїв. А це — чи не найприбутковіша частина харчового бізнесу. Значно понижується у закладах громадського харчування і споживання м’ясопродуктів, а тому у багатьох ресторанах і кафе міста до звичного меню включають і особливі пісні страви. Хоча їжа, приготовлена з риби та морепродуктів, яка не є дешевою, дозволяє власникам закладів харчування трохи заповнити грошові прогалини, що виникають під час Великоднього посту.
Кому дозволяється не дотримуватися посту?
Звичайно, не всі люди мають можливість суворо постити. Постова строгість не стосується дітей, людей похилого віку (після 60-ти років) та важкохворих, яким дозволяється вживати скоромні страви. До числа останніх відносять тих осіб, які виконують щоденну важку фізичну чи розумову працю (шахтарі, водії, студенти під час сесії тощо). Хоча часто представники даних категорій, особливо старші люди, жертвують своїми “пільгами” й постять на рівні з іншими, а то й суворіше. Загалом же в українській традиції важливо було звертатися до свого духівника (настоятеля церкви, яку людина відвідує) з проханням про послаблення посту. І лише, отримавши таке благословення, людина могла без гріха пом’якшити своє постування.
Винятки зроблено також для вагітних жінок та тих, які годують грудним молоком. З благословення священика можна споживати молочні продукти, окрім середи та п’ятниці — традиційних пісних днів, бо саме у ці дні Христос потерпів найбільше мук. А от продукти тваринного походження їсти заборонено.
За словами завідувачки гастроентерологічного відділення Калуського ТМО Лідії Белей, піст — не для її хворих. А це відділення, як переконався журналіст „Вікон”, у дні Великого посту переповнене. Тому дуже важливо, щоб ті калушани, які з усією суворістю дотримуються посту чи мають намір його дотримуватися, повинні, насамперед, проконсультуватися з лікарем. Особливо, якщо відчувають проблеми з внутрішніми органами: печіночка поколює чи у нирках штрикає. Адже піст стає справжнім випробуванням для організму: здоровий — піст очищує, а у хворому може посилити хворобу, яка тільки зароджується, чи посприяти загостренню хронічних захворювань.
Великий український філософ і письменник Григорій Сковорода казав, що “піст — наймиліша, найугодніша Богу річ!”. Хоча більшість українців ще не можуть достатньою мірою поцінувати мудрість великого земляка. Через тривале відлучення від народних традицій, вікової мудрості люди не в силі пізнати доброчинний вплив посту, а значить, і радості перемог над собою, своїми пристрастями, оцінити піст і молитву як безцінний (і безкоштовний) скарб, платою за який є лише сила волі. Хоча, як часом непросто їх здобути і втримати. Багато людей так і не спромоглися до цього, не зумівши оволодіти своїми животом та язиком, хоча в теорії й знали мудрість: “Заволодій черевом, поки воно тобою не заволоділо”. Тому сьогодні людина, не маючи практики посту, втративши уміння стримувати власні пристрасті, так рясно демонструє цілі букети залежностей (наркотичної, алкогольної, кавової, тютюнової і т. ін.). Ось чому в українській та й християнській традиції загалом строге дотримування посту прирівнюється до подвигу.
Довідка. Піст — велике надбання наших предків, адже цілющі, лікувальні можливості дієтичного харчування та голодування сьогодні загальновідомі. В народі навіть говорили, що піст “з могили піднімає”. Ще в дохристиянські часи черпали силу та мудрість в постах Гіппократ та Авіцена, які приписували хворим кількатижневі пости. Але піст лише тоді вважався повним та повноцінним, коли він стосувався помислів, почуттів та мови людини. Адже більше паплюжить людину не те, що входить в її вуста, а те, що з них виходить.
Піст без молитви — це голодування
Проте християнське постування, окрім фізичного очищення тіла, передбачає (і це найголовніше!) й духовне очищення та піднесення людини, які неможливі без приборкання агресивної фізичної сутності людини. Адже недаремно говорили: “Велике черево не народить тонкого змісту”. А тому піст ще більшою мірою передбачав примирення людей з ближніми, серйозне обдумування свого життя, відвідування церкви й старанну домашню молитву, досягнення душевного спокою. Останнє було неможливим без строгого обмеження в скоромній їжі та конкретних доброчинних справ, чим прості люди та сильні й багаті цього світу рятували свої душі. Адже наші предки вірили, що за кожен із цих подвигів списується багато гріхів.
Як повідомили нам у церквах міста, чимало підприємців міста відвідують Божі храми і роблять пожертви, іноді навіть висловлюючи прохання не афішувати їхні прізвища. Проте, поки що невідомі випадки, коли хтось із заможних людей Калуша став справжнім меценатом якоїсь із церков (взявши участь, приміром, у будівництві храму). Проте, за словами Михаїла Бігуна, декана Калуського деканату УГКЦ, настоятеля храму Архистратига Михаїла, все частіше багаті калушани починають відвідувати церкву і долучатися до благодійності.
Найсуворіший піст — у першу і останню неділю
З-поміж семи тижнів посту найсуворішими вважалися перший і останній, а також, відповідно, перші й останні два дні. Хоча ще в останній перед постом день — в Сиропусну неділю — проводився обряд взаємного прощення. Особливо його дотримувалися священнослужителі та монахи. Зокрема, в Києво-Печерській лаврі після чернечої вечері всі ченці (від найвищого за саном) йшли до церкви і, ставши на коліна, просили прощення у братії. Прості ж миряни ходили в гості до родичів, сусідів і знайомих та просили вибачення за провини, негідні вчинки та образи.
На четвертому тижні Великого посту відзначали “Середопістя”. В “середохресну” середу та “христопоклонну” неділю на цьому тижні старанно молилися та кланялися, щоб були сили продовжувати постити.
На п’ятому, похвальному тижні посту, прикметною була субота, бо люди, очікуючи весну, говорили, що “на похвалу сорока яйцем похвалиться” й висівали розсаду капусти. В цей час українці жартували: “Великий піст усім притисне хвіст”, а тим, хто не витримував і їв скоромне, священик на недільній молитві натякав про те, якою слабкою є людська істота, що не в силі навіть дотриматися подвигу посту.
Порушення довіри
