Наприкінці липня авторитетне інтернет-видання „Українська правда” видрукувало статтю „Хто хоче прикупити місце в „Батьківщині”? В чергу!”. Ідеї „Батьківщини”, з якими рядові партійці мерзли Майдані і тим самим вибороли право приймати партійні рішення на місцях, як і сам авторитет „Батьківщини”, на думку автора, під загрозою.
Оскільки вістря критики направлено саме на місцеві організації „Батьківщини”, не забарилася і колективна відповідь голів обласних організацій під не менш промовистою, ніж в першоджерела, назвою „А судді хто? Або відповідь дбаючим про „кадрову чистоту” в партії ВО „Батьківщина”. Цитую: „Так і хочеться вигукнути: „Ще один черговий вболівальник за долю „Батьківщини”! Як багато почало плодитися тих, хто ратує за пуританство та порядок в нашій партії. Лише одне питання, як логічна закономірність від тих, хто стояв біля витоків формування партії та в часи її радикальної опозиційності: „Чому так мало ви вболівали за партію „Батьківщина” тоді, коли їй було досить сутужно? Було боязно писати?”
Партія — це свого роду сім’я однодумців і все, що відбувається в ній, є проблемою суто родинних відносин. Як і в будь-якій сім’ї, є періоди становлення, злагоди, взаємопорозуміння, а є часи дискусій і навіть розбрату. Але це — внутрішні проблеми. Тим більше, коли „вболівальник” не знає суті справи, тягне ковдру на себе, хоче подати розвиток подій у власному баченні, а не в реальному стані. Саме необ’єктивність автора статті змусила взятися за перо, щоб висловити думку щодо написаного.
Так, партія „Батьківщина” на сьогодні є однією з найпотужніших та найвпливовіших політичних сил як в Україні в цілому, так і в регіонах зокрема. Безумовно, її авторитет в основному забезпечується діяльністю лідера партії, Прем’єр-міністра України Ю.В. Тимошенко. І на сьогодні фракція БЮТ чи не одна з найпривабливіших та найпопулярніших в українському парламенті. Без побудови правильної передвиборчої стратегії годі й думати про перемогу.
Партійна організація — це живий організм. Те, що вчора було здоровою нормою, керівництво партії вже не влаштовує. Бо хвороба зволікання, невиконання рішень, пусті балачки, а не рутинна повсякденна робота роз’їдає цей організм і погубила вже не одну партію. Саме організованість, відповідальність за доручену справу характеризують сьогодні партійний актив „батьківщинців”, що не може не подобатися тим, хто вчора був у аморфних політичних силах, однак хотів себе бачити там, де дисципліна, порядок та виконання даного слова є основою стилю роботи. Тому і не дивно, що потягнулися в партію не лише рядові члени суспільства, а й інтелектуальна еліта, службовці, підприємці малого і великого бізнесу. Тому так дивно виглядають вболівання за кадрові розстановки на регіональному рівні”.
Своїми міркуваннями з приводу критики, якій піддається кадрова політика в „Батьківщині”, з „Вікнами” люб’язно поділилася голова Калуської районної партійної організації Ольга Сікора:
— Зростання чисельності партії, зокрема і за рахунок припливу інтелектуальної еліти, службовців, успішних підприємців загалом оцінюю як явище позитивне. Яке втім, судячи з інформаційних повідомлень про „Батьківщину”, в декого викликає доволі болісну і ревну реакцію. Партія — потужний, чітко структурований організм, де самі її члени обирають керівництво своїх організацій.
На місцях проводиться реальна, повсякденна робота, ВО “Батьківщина” не тільки нарощує м’язи через прихід нових членів, а й стає активною та помітною. І цілком нормально, що вона матиме вплив на суспільно-політичне життя міста та району. Від цього — занепокоєння „доброзичливців” перед визначальними для майбутньої партійної структуризації суспільства виборами.
Лукавлять ті, хто бачить крамолу у приході до лав партії Тимошенко нових інтелектуальних сил та бізнесменів. З одного боку, вони так само, як і усі інші, мають власні політичні переконання і право відповідно до цього обрати собі партію. До того ж часи змінилися, партіям потрібні енергійні люди, здатні проводити ефективну організаційну роботу. З другого — виважений підхід до прийому в партію виключає можливість приходу туди людей, які переслідують тільки власні інтереси і мають на меті використати свій статус як інструмент до збагачення. Ми маємо безліч прикладів, коли заможні люди, жертвуючи свій час, сили і кошти, самовіддано працюють „за ідею” у той час, як „псевдоідеалісти”, які найголосніше відстоюють свої партійні позиції, не проти додатково підзаробити і за кілька років такої „активності” перетворюються у нових багатіїв з туго набитими кишенями. Яскравий тому приклад — події Помаранчевої революції: калушани погано проінформовані, який внесок і яку допомогу Майдану надавали підприємці. Зате про свою участь не стомлюються нагадувати „активні революціонери” від влади. Цих людей нині дуже непокоїть організаційне зміцнення „Батьківщини”, але вони мовчать про те, що самі не соромилися брати за революцію ще й відрядні. Мені особисто відомі приклади, коли високопосадовці кошти, зібрані калушанами на революцію, використовували на інші цілі.
Природно, що успішні люди прагнуть прислужитися суспільству. Навіть постать Юлії Тимошенко — приклад приходу людини з великого бізнесу у політику. Таким чином, український політикум збагатився справжнім патріотом і борцем за свободу і благополуччя наших громадян. Нині навіть найзатятіші опоненти можуть дорікнути Юлії Володимирівні, як Прем’єру, хіба що гарною одежею.
На даному етапі очевидно, що деяких голів місцевих партійних організацій всерйоз непокоїть активність „Батьківщини”. Тому не дивно, що статтю з “Української правди” передрукували і деякі місцеві видання. Людям, які звикли вважати себе господарями політичного становища, не подобається прихід до лав партії Прем’єра активних, ділових людей. І влада, й інші партії за останні роки встигли призвичаїтися до того, що партія Тимошенко змагається на виборах десь там, далеко „на горі”, а у нас — це без особливих претензій політична сила, підтримка якої може комусь допомогти, але сама вона ні на що не претендує. Хочу таких „друзів” запевнити — більше так не буде: ми маємо гідних людей, маємо авторитет і боротимемося за усі виборні посади у місті і районі. Гадаю — це нормально для партії, якій люди довіряють, отож, ми в свою чергу зобов’язані брати на себе відповідальність для того, аби мати змогу виправдати цю довіру.
Розчарую „доброзичливців” — прохідні місця в районній „Батьківщині” не продаються. На Калущині місцями не торгують. А співпраця з партіями-союзницями відбуватиметься не у вигляді стійкого блокування, а вибірково. Так, якщо ми знатимемо, що у конкретному селі є поважна і авторитетна людина з іншої, близької за ідеологією партії, яка балотуватиметься, скажімо, на голову сільської ради, ми готові її підтримати. Але повальної здачі партійних інтересів „Батьківщини” у Калуському районі не буде.
Об’єктивно, „Батьківщина” стає сильнішою, має авторитет і повагу на Калущині. Тому поява публікацій, які мають на меті у будь- який спосіб відвернути від Тимошенко виборців, закономірна. Очевидно, недоброзичливці вже зрозуміли — дискредитувати саму Юлію Володимирівну не вдасться, тому зосередили свою увагу на організаційній структурі. І що ближче до виборів, такого бруду буде все більше. Це — доля усіх потенційно потужних сил перед виборами.
Але хочу запевнити однопартійців та однодумців: єдина моя особиста мета — привести до влади людей розумних, політично грамотних, без особистих амбіцій, які б не мали інших інтересів, крім інтересів громади, власного народу, готових прикластися до збагачення нашої держави, поліпшення життя пересічного громадянина, кожного жителя нашого краю.
Ватикан: коли час зупинився