19 вересня виповниться 20 років з часу заснування в Україні школи бойового гопака. Відродив це давнє мистецтво бою колишній львів’янин, тепер уже верховний вчитель Володимир Пилат, який є президентом Міжнародної федерації бойового гопака. До складу, якої крім України, входять США, Канада та Італія.
Гопак як вид бойового мистецтва виник ще в часи запорозького козацтва. Майстерності особливого володіння рукопашним боєм та боєм на шаблях дивувалися і пробували її перейняти і османські війська, і польські та російські вояки. Але ази цього козацького єдиноборства трималися у суворій таємниці і передавалися з покоління в покоління. Про давній вид бойової техніки запорозьких козаків говорять і нині. Бойовий гопак став широко відомим у світі після фестивалю бойових мистецтв, який пройшов у 2001 році в Кореї. Тоді гопак було визнано третім у світі мистецтвом бою після школи шаолінських монахів та капоейро. Під час проведення фестивалю українські майстри гопака зустрілися з доволі цікавим фактом. Визнаний майстер тейквондо, проходячи повз гурт нашої команди, побачив на прапорі зображення запорозького козака і несподівано для всіх вклонився йому, промовивши: „Це найкращий боєць, якого я знаю”. А ще кажуть, що визначний майстер східних єдиноборств Брюс Лі свого часу шукав нащадків запорозьких козаків, щоб перейняти у них мистецтво бою на шаблях.
Школу бойового гопака у нашому місті буде розвивати калушанин Віктор Павлів, який має офіційний статус вчителя. Слід зазначити, що виховники цього виду єдиноборств мають свою окрему викладацьку ієрархію. Своєрідним гуру є верховний вчитель, а нижчі щаблі ієрархічної драбини посідають відповідно вчителі, тренери та інструктори.
— Ідея заснувати школу бойового гопака у Калуші виникла у міського голови Романа Сушка, — розповів Віктор Павлів, — коли він випадково познайомився у Львові з нашим верховним вчителем Володимиром Пилатом. Десять років я займався у пана Володимира і досягнув статусу вчителя. А тому з вибором керівника майбутньої школи бойового гопака у нашому місті проблем не було. Відтепер цьому виду спорту навчатимуться усі бажаючі школярі молодшої вікової групи від 1 до 9 класу. Поки що ми будемо займатися у залі ЗОШ №7, за що я вдячний її директору Володимиру Кіндрату. А в ідеалі ми бачимо окреме пристосоване для занять бойовим гопаком приміщенні. Але коли цей день настане — наразі ще невідомо.
Для ближчого ознайомлення з бойовим гопаком слід зазначити, що він складається з чотирьох напрямів, а саме — оздоровчого, фольклорно-мистецького, спортивного та власне бойового. Оздоровчий — це той самий бойовий гопак, але без особливих фізичних навантажень, а фольклорно-мистецький — це гопак, який має скоріше видовищний характер. Такий собі концертний варіант бойового мистецтва. Щодо спортивного та бойового гопаку, то ці напрями уже потребують відповідної майстерності, яка, до речі, також визначається і оцінюється поетапно. Наприклад, якщо дзюдоїсти удостоюються данів і поясів відповідного до рівня майстерності кольору, то майстри бойового гопака розпочинають свою кар’єру спочатку з оволодіння однотаном (танцем під музичним супроводом з демонструванням різноманітних прийомів), далі — двотаном (танцем у спарингу з партнером), забавою (танцем кількох груп учасників з імітацією бою). Справжніми майстрами стають ті, хто бере участь у борні (напівконтактний бій) та у герці (бій з повним контактом). Спортивним займатимуться лише ті, хто має бажання вийти на ринг і зійтися в борні зі своїм суперником. А бойовому гопаку можна навчати лише тих, чия професія пов’язана з охороною громадського спокою, тобто міліціонерів, бійців спецпідрозділів чи інших військових формувань.
Ми готуватимемо хлопців у перших двох напрямах — оздоровчому та фольклорно-мистецькому. А чи розвиватимуть вони свої вміння і далі — залежатиме від них самих.
Сакральний момент випікання пасок
