Як стають королевами

На сцені красуня просто випромінювала впевненість у собі, сяяла радістю, розсипала посмішки і милувала око природною грацією та красою. Проте за лаштунками залишилися важка праця: королевами стають не просто так.
Сьогодні „Вікна” вирішили припідняти завісу таємничості та спробувати дізнатися у красуні рецепт багатоскладникового „еліксиру” перемоги.
— Віро, тогоріч ти теж брала участь у відбірковому турі на конкурс „Міс Чарівність”. Разом з тобою приходила твоя сестра-близнючка Віка. Минулого року відбірковий тур пройшла саме вона. Тебе ж журі не відібрало. Тоді ви обоє не взяли участь у конкурсі. Що спонукало тебе спробувати свої сили ще раз? І взагалі, присутність на конкурсі сестри-близнючки було для тебе підтримкою чи заважало йти до переможного кінця?
— Тоді сестра не змогла взяти участь у конкурсі через сімейні обставини. А цього року я подумала: якщо мою сестру відібрали, а ми — близнючки, значить, я теж маю шанс на успіх. До участі у відбірковому турі мене підштовхнув також фотограф Володимир Бегун, який підказав, що я знову можу розмістити своє фото у „Вікнах”. Те, що зі мною у конкурсі взяла участь моя сестра, мені, звичайно, дуже допомогло. Ми підтримували одна одну, були одним цілим.
Перед конкурсом мені було дуже страшно, але допомогла підтримка мого хлопця. Було байдуже, хто як мене сприйме на сцені. Єдине, що хвилювало — це те, щоб достойно виглядати в очах коханого. Але вже майже наприкінці свята він сказав: „Віра, ти заслужила титул королеви. Байдуже, хто переможе насправді, для мене ти —найкраща!”. Тоді стало спокійно, і взагалі неважливо, чи стану я „Міс Чарівність”.
— Ви з сестрою готували щось особливе на конкурс „Мій коник”, проте вийшло так, що ви тільки співали пісню. Що цікаве насправді мало відбуватися на сцені?
— Ми готували пісню Ані Лорак „Розкажи мені”, яку заспівали, а також сценку „Любовний трикутник”. Уявіть собі декорації: кафе, столик, на столі — свічка, ваза. За столиком сидить хлопець, який нібито любить нас двох і не може визначитися у своїх почуттях, адже як можна вибрати, якщо ми такі схожі і водночас такі різні? Він спочатку поривається до однієї, потім до іншої, і все більше заплутується у своїх почуттях. Врешті-решт, ми двоє його покидаємо і зникаємо з його життя. Сценка мала бути дуже гарною, однак хлопець, який мав грати роль закоханого, мій однокласник, в останній момент не зміг бути у Калуші. Тому ми обмежилися виконанням пісні.
— А чи були у вас з сестрою схожі ситуації у реальному житті?
— Так, одного разу схоже трапилося з нами насправді. Ми були закохані в одного хлопця, який зрештою вибрав Вікторію. Але у нього був брат, який склав тоді пару мені.
— Ви з сестрою — близнючки, тож практично майже однакові за зовнішністю. А як щодо характерів, уподобань, життєвих цілей?
— Віка старша за мене на 1 годину. Насправді ми — зовсім різні. Віка — моя протилежність: я — гуманітарій, Віка — математик; я — веселіша, радісніша, сестра — серйозніша. Я люблю елегантність в одязі, не уявляю собі, як можна вийти з дому у кросівках чи спортивному одязі. А Віка надає перевагу спортивному стилю. Для неї головне в одязі, щоб він був зручний.
— Віро, як ти думаєш, що допомогло тобі здобути перемогу?
— Думаю, що моя цілеспрямованість і впертість. Перед конкурсом мені було страшно, але на сцену я вже вийшла без тіні сумніву у собі, я вірила у себе. Загалом всі, і сестра у тому числі, визнали, що я заслужила цю перемогу, адже саме я вирішувала всі організаційні питання, шукала фонограму, придумувала костюми для себе і сестри. До слова, вечірнє плаття Віці кравчиня пошила за 5 днів. Своє я брала напрокат. Це такий весільно-вечірній стиль.
— Ти очікувала на перемогу, адже на сцені був момент, коли вже всі дівчата отримали титули, подарунки, а ти стояла без нічого? Ти здогадалася тоді, що стала королевою краси?
— Я не вірила, що перемогла навіть деякий час після закінчення конкурсу. Хотілося, ніби кіноплівку, перемотати назад життя і поглянути, хто ж насправді здобув перемогу. А коли стояла на сцені без нічого, то гадки не мала, що „Міс Чарівність-2006” саме я. У горлі був такий „комок”, хотілося плакати. Потім мені вручили спеціальний приз від фірми „Юнімекс” — плюшевого зайчика і квіти. Думала, що так і піду додому з тим зайчиком. Аж зранку на другий день я поглянула на всі подарунки і повірила у свою перемогу.
— Що дала тобі участь у конкурсі краси? Чи маєш намір продовжувати традицію перемагати?
— Я ще не вирішила, чи пробуватиму себе в інших конкурсах. Проте однозначно, що участь у „Міс Чарівність” дала мені популярність. Мене впізнають на вулиці, у магазинах. Здійснилася моя, можна сказати, дитяча мрія: пам’ятаю, колись у Калуші проводився конкурс „Міс Калуша”. Я тоді по-доброму заздрила тій дівчині, що перемогла, адже вона — королева краси. Я уявляла себе на її місці. І ось мрія стала реальністю: я — королева.
— Насамкінець, трохи розкажи про себе: що любиш, яку професію ти вибрала, а також поділися таємницею, як стають королевами?
— Відразу зауважу, що на дієтах ніколи не сиділа, їм усе, що подобається. Проте і якоїсь улюбленої страви немає. Користуюся косметикою від „Faberliс”. Слухаю різноманітну музику, багато читаю. Люблю переглядати мелодрами та комедії.
Щодо професії, то я буду вчителем англійської мови і молодших класів. Дуже люблю маленьких дітей — вони ідеалізують світ.
Колись я колекціонувала марки, а сестра — копійки. Разом ми збирали іграшкових ведмедиків. У нас була ціла колекція „мішок”. Проте майже все ми пороздаровували.
А тим дівчатам, які мають намір взяти участь у конкурсі краси і мріють стати королевами, я скажу тільки: вірте у себе, мрії збуваються.