З газом, але без тепла

Хоча цього року у багатьох селах з’явилися розвідні газопроводи, цілком реально, що й цю зиму багато мешканців цих населених пунктів можуть провести без блакитного палива.
Переглядів: 406

Попри те, що у світі постійно з’являються нові технології, у тому числі й такі, які розраховані на економію теплоенергії, у Калуському районі (як і загалом в Україні) ще залишаються населені пункти, які про газ можуть тільки мріяти. До таких „щасливчиків” належать села Бабин Зарічний, Мислівка, Ріп’янка, Грабівка. У цих селах ще навіть не розпочато роботи щодо проведення підвідних газопроводів. Більш „везучими” виявилися Діброва, Перевозець, Слобідка, Кудлатівка, Станькова та ще ряд сіл, до яких цьогоріч підвідні газопроводи провели. А мешканці Голиня, Довгої Войнилівської, Томашівців, Боднарова, Луки, Кадобної, Вістови можуть уже самостійно подбати про те, щоб блакитне паливо з’явилося у їхніх домівках, адже до цих населених пунктів уже проведено розвідні газопроводи. Загалом, за словами заступника голови РДА з економічних питань Василя Турчина, на сьогодні прокладено 34,9 км газових мереж, а до кінця року планується цей показник довести до 60 км. Це на 10 км більше, ніж минулого року. Загалом цього року уже газифіковано 836 нових абонентів.
Після того, як до населеного пункту проведений розвідний газопровід, швидкість підключення населення до блакитного палива залежить від Калуського управління по експлуатації газового господарства. Не дивно, що є велика кількість бажаючих газифікувати власні помешкання, адже маючи під боком газопровід, зрозуміло, що ніхто не хоче ще один сезон опалювати будинок дровами. У газовому управлінні розроблений спеціальний графік прийому для газифікації індивідуальних житлових будинків від тих будівельних організацій, які проводили будівельні роботи з проведення газових мереж. Оперативність газовиків залежить від того, наскільки якісно виконані будівельні роботи. При тому, що все зроблено як слід, за день можна підключити до газопостачання максимум 10-15 хат. Враховуючи, що у районі працює тільки 2 працівники газового господарства, які щодня обслуговують різні населені пункти, то можна собі уявити, скільки часу потрібно для того, щоб газифікувати мешканців одного села. Про ціну мова не йде, адже вона залежить від того, наскільки далеко розташована господа від газопроводу, та від проекту газифікації помешкання.
Загалом цього року, каже Василь Турчин, для Калуського району із Державного бюджету на газифікацію було заплановано 995 тис. гривень, які надійшли у повному обсязі. Крім цього, із місцевого бюджету було виділено 476 тис. гривень, зокрема дотація районного бюджету сільським становить 282 тис. гривень. До слова, газифікації району допоміг також НАК „Нафтогаз Україна”, за кошти якого був прокладений підвідний газопровід до села Зелений Яр. 
Мешканці тих сіл, у помешканнях яких блакитного палива немає і у скорому часі не передбачається, змушені опалювати дровами. По суті, каже Василь Турчин, придбання дров на сьогодні — не проблема. Паливо для населення відпускає Калуський держлісгосп, що розташований у с. Вістова. Закупивши тут дрова, людина може отримати їх у лісництві за місцем проживання. Так, на сьогодні держлісгосп уже продав 1100 кубометрів дров для населення та 60 кубометрів — для бюджетних організацій. Ціна палива — по 33 грн. за 1 кубометр. Для того, щоб перезимувати у теплі, селянину потрібно закупити не менше 6 куб. метрів дров. Проте все залежить від обсягу опалювальної площі.
Минулих років практикувалося, що малозабезпечені жителі району, які самі не у змозі забезпечити себе паливом, отримували 1 кубометр дров безкоштовно. Сьогодні для малозабезпечених розроблена спеціальна система субсидій.
Голова Перевозецької сільської ради Іван Кібель, у віданні якого принаймні два села, які не газифіковані, вказує, що деякі проблеми із дровами все ж є. Зокрема, трапляється, що коли люди звертаються у лісництво за дровами, там немає заготовлених. Проте, каже сільський керманич, маючи багаторічний досвід, ніхто із мешканців сіл не допускає того, щоб запасатися на зиму уже під початок опалювального сезону. Це роблять ще задовго до холодів — наприкінці літа та восени. Люди звикли турбуватися про себе самі, тому сільський голова не пам’ятає жодного звернення до сільради із проханням допомогти із заготівлею дров чи доставкою їх додому.