Незважаючи на обмаль коштів для нормальної підготовки перед змаганнями, калуські легкоатлети показали свою волю до перемоги і зуміли зайняти ключові позиції у рейтингу найсильніших. Серед призерів були учениця ЗОШ №10 Марія Гудак, яка завершила 600- і 1000-метрову дистанції із третім результатом, та один з найпрудкіших бігунів нашої області, учень ЗОШ №1 Ігор Столярчук. Щоправда, у чужій залі калушанин почував себе не дуже комфортно, а відтак, програвши на старті своєму суперникові, Ігор завершив 600-метрову дистанцію другим, а 1000 м подолав третім. Переможці та призери турніру були нагороджені медалями, грамотами та цінними подарунками.
Уже через два дні обоє калуських спортсменів захищали честь Прикарпаття у Запоріжжі на відкритій першості Центральної ради ФСТ „Україна”. За словами їхнього тренера Миколи Шевчука, на ці престижні змагання вдалося поїхати завдяки фінансовій підтримці депутата міської ради Василя Вагілевича (студія „6 секунд”) та колишніх вихованців, а тепер підприємців — Василя Галія та Романа Думінкевича. Цього разу Марійка Гудак виступила не так вдало, зайнявши 5-те місце на 1500-метровій дистанції і 8-ме — на відрізку у 800-метрів. Зате Ігор Столярчук зібрався з силами і виборов дві золоті медалі — на 800- та 1500-метровій дистанціях. Бігуна з Калуша високо оцінили провідні тренери з легкої атлетики, сподіваючись у недалекому майбутньому побачити його серед найсильніших спортсменів не лише України, але й Європи. І якщо сам Ігор Столярчук бачить перед собою можливі перспективи, то, на думку його тренера Миколи Шевчука, тішитися майбутніми високими результатами ще надто рано.
— Як можна ставити перед собою серйозні плани, — каже Микола Шевчук, — якщо тренувальна база у нашому місті практично відсутня. Якщо взимку ми можемо тренуватися у манежі ДЮСШ управління освіти, то влітку залишається бігати хіба що по асфальту чи по травичці на природі. Колись можна було тренуватися на стадіоні „Хімік”, де, як відомо, були хоч якісь, але все ж гумові бігові доріжки. Зараз керівництво стадіону, дбаючи про футбольне поле, занедбало базу для інших видів спорту. Та й взагалі, стадіон „Хімік” — це закрита зона не тільки для бігунів, але й інших легкоатлетів чи звичайних калушан, які хотіли б потренуватися, але не мають такої змоги, оскільки існують неписані закони, які забороняють доступ до єдиної у місті спортивної споруди на відкритому повітрі.
Ватикан: коли час зупинився