Це перша персональна виставка художника у Калуші, хоча до того Микола Когут неодноразово демонстрував свої картини у загальних виставках митців Калущини, міст Івано-Франківська та Києва.
Роботи художника отримали визнання не тільки в Україні, але і за її межами: минулого та позаминулого років Микола Когут виставляв свої картини у місті Фрейнберг (Німеччина). Публікації про виставки були у німецьких ЗМІ, а муніципалітет міста нагородив художника грамотою-подякою.
— Живопис — це моє життєве хобі, — каже Микола Когут. — Проте це є просто задоволення для душі, адже не таємниця, що потрібно бути хіба що дуже відомим художником, щоб прожити за виручені від продажу картин кошти.
У принципі, таку проблему відчуває не тільки калуський художник: більшості мистців, які проживають в Україні, живопис є суто як хобі і вдосконалюють вони свою майстерність, зазвичай, у вільний від основної роботи час. Та й матеріальні статки наших співгромадян не дозволяють якимись іншими методами сприяти розвитку живопису, як тільки спогляданням. У той же час у Німеччині, каже Микола Когут, під час виставки німкеня зайшла до зали і висловила бажання купити одразу дві картини — пейзажі, намальовані із вікна одного із будинків Фрейнберга. Вона просто просила не продавати більше нікому ці роботи і купила їх за 400 євро.
Сьогодні творчий доробок Миколи Когута нараховує близько 360 полотен. В основному — це пейзажі та етюди, виконані олією на полотні чи картоні. Митець малює в основному природу рідного краю, проте є у нього і полотнища, де зображені архітектура та краєвиди німецького містечка, яке так гостинно і вдячно його прийняло.
— Природа є мені найближчою і найдоступнішою, — каже художник. — Вона — терпляча, її ніколи не потрібно про що просити. Я у себе вдома посадив 3 кущі бузку, бо дуже люблю малювати квіти. Не маю гарної вази, то малюю їх у будь-чому і як мені сподобається за тональністю, композицією у певний момент.
Немало серед картин художника є гірських пейзажів. Каже, що часто з другом-художником Йосифом Кравцем вибираються у гори малювати.
— Моя дружина не завжди розуміє моє захоплення, оскільки не є художником. Ми разом працюємо вдома, по господарству. У неділю люди до церкви, а я — у гори, на річку, щоб малювати.
Малює пан Микола з дитинства. Каже, що найкращим подарунком для нього були кольорові олівці, які мама на Миколая ставила йому під подушку. Фарби та пензлик супроводжували його протягом всього життя. Проте професійно почав займатися живописом з початку 1970-их років, відколи на підприємстві познайомився із Михайлом Фільчинським. За рекомендацією пана Михайла вступив до Московського університету Мистецтв і успішно його закінчив. Більшу частину свого життя пропрацював на „хімії”, 14 років — у колгоспі художнім оформлювачем.
— Моїм „менеджером” є мій син, який зараз проживає у Німеччині, — каже Микола Когут. — Саме за його сприяння відбулися дві виставки за кордоном. Він наполіг на тому, щоб я організував свою персональну виставку у Калуші. Зараз у наших планах — видати каталог моїх робіт.
Виставка Миколи Когута присвячена 60-річчю з дня народження художника.
— Вважаю, що зараз моє життя йде вже до заходу і тому маю ще багато зробити, встигнути зафіксувати красу рідного краю. Натхнення, звичайно, черпаю від природи, — ділиться художник.
У неділю привітати художника із поважною у його мистецькому житті подією прийшли не тільки мистці Калущини, але й багато односельчан, а також — влада міста. За сприяння завідувача виставкової зали Владислава Курника пана Когута привітав струнний камерний оркестр ПК „Юність” (керівник — Іван Сербін), а також ансамбль „Калинова сопілка”.
Ватикан: коли час зупинився