Цей популярний і престижний культурницький захід, немов магніт, притягнув численні художні колективи. Найбільше — з України, а також зі Словаччини, Угорщини, Сербії і Хорватії. Відрадно, що прибуло багато дитячих і молодіжних колективів — “Потічок” із Калуша, “Дикі бджоли” і “Горицвіт” із Лігниці, “Младі Веселі Градіщанці” з Угорщини, “Зоряний Сянічок” із Сянока.
Вперше на „Ватрі” виступив калуський фольклорний хор “Доленька”, разом з ветераном фестивалів — нашим народним ансамбль пісні і танцю “Студенька”. Так і хочеться сказати: „Краще один раз там побувати, ніж сто разів почути”.
У Ждині щодня, з ранку до вечора, немов у кольоровому калейдоскопі, на сцену виходили неповторні, різні за віком, мистецьким вишколом, місцем проживання, оригінальним вбранням, але однаково прив’язані до українства виконавці. У пам’яті залишились чудові колективи зі Львова — ансамбль пісні і танцю “Лемковина”, ансамбль Григорія Верьовки з Києва, “Кичера” — ансамбль пісні і танцю із Лігниці, “Бескид” з Івано Франківська, “Ослав’яни” с. Мокре біля Сянока, “Дубрава” — фольклорний ансамбль з Пряшова, “Бранково коло” із Сербії та “Карпати” з Хорватії. До ранку бавилась молодь на дискотеці під музику і співи фольк-груп з Польщі, України, Словаччини.
Неофіційна участь у фестивалі Президента України Віктора Ющенка з родиною ще більше підкреслила вагомість цього свята, приуроченого 60-літтю депортації українців із батьківської землі. У своєму виступі Віктор Ющенко відзначив велику роль Об’єднання Лемків у збереженні і розвитку самобутньої лемківської культури у Польщі. З цієї нагоди Президент України нагородив голову Об’єднання Лемків Штефана Гладика орденом Ярослава Мудрого V ступеня, активістів оргкомітету Василя Шлянту, Петра Шафрана, старосту Ватри Петра Чухту — іншими державними нагородами.
Можна тільки шкодувати, що найкращий доробок лемківської пісенної культури пройшов повз увагу ЗМІ. Їм більше до вподоби демонструвати „Таврійські ігри”, „Слов’янський базар”, „Юрмалу”, навіть “затертий” КВК. За оцінкою народного артиста Валерія Маренича (“Високий Замок” від 28.07.2007 року. — Авт.), “радіо і телебачення не в наших руках. Йде спланована і добре продумана програма нищення всього національного”. Але ми твердо переконані, український культурний потенціал дуже міцний і не дасть себе знищити.
Покидаючи дружню Польщу, ми, на жаль, побачили недружній акт. По дорозі в село Млини, де розташована церква, у якій правив композитор о. Михайло Вербицький, і біля якої він похований у Пантеоні, безслідно зник дорожній знак “Млини”. Натомість перед дорогою у село з’явився обмежувальний знак для автобусів не більше 8 тн.
Свою участь у лемківському фестивалі „Ватра ХХV” ми завдячуємо міському голові Ігорю Насалику, начальнику управлінню культури міської ради Антоніні Попадюк, підприємцям, депутатам міської ради Сергію Барні, Володимиру Кузику та Олегу Романишину.
Ватикан: коли час зупинився