Перший фільм калуських кінорежисерів-аматорів знятий на основі реальних подій із життя однієї із юних калушанок, якій лікарі встановили смертельний діагноз. „8 днів до весни” — соціально-документальний фільм і має на меті показати внутрішній бік формування світогляду та виникнення проблем калуської молоді, яка захована за зовнішнім розміреним ритмом життя.
Ініціаторами створення „першої калуської фільми” є калушани Андрій Коцюбинський та Геннадій Максимець. Ідея втілюється у рамках проекту „Kalyw.ua”, який, окрім кіноісторії про Калуш, передбачає ще ряд проектів для калуської молоді.
Поряд зі зйомками фільму триває оформлення громадської організації із назвою „Kalyw. ua”.
— На ідею про фільм наштовхнув факт, що у Калуші утворився великий пробіл у сфері культури, — розповідає Андрій Коцюбинський. — Молодь фактично немає куди себе подіти, не має можливості реалізувати свої здібності та таланти. Так би мовити, немає засобів до самовираження. Звідси — депресія та невдоволеність життям. Ми хотіли показати, що вихід із будь-якої ситуації завжди є, хотіли запалити молодих людей, відучити їх лінуватися, змусити діяти для досягнення бажаної мети. Інший бік цього питання — у нас дуже багато талановитої молоді. Відтак Калуш може значно активніше розвиватися у культурному плані, значно активніше використовувати незадіяні ресурси, а звідси — вийти на зовсім інший культурний рівень, ніж той, який можемо спостерігати зараз.
Молодіжне середовище умовно поділилося на кілька субкультур. У нас зараз активно розвивається субкультура неформалів. Не можу сказати, що зараз пік розвитку, як це відбувається у Львові чи Києві, але до цього йде. Ця категорія молодих людей — активна, і головних героїв фільму ми вибирали саме звідси.
Трагедія головної героїні, роль якої виконує одинадцятикласниця ЗОШ №2 Євгенія Мудрак, полягає у тому, що вона раптово зазнає відчутного удару долі: у неї виявляють ракову пухлину. Ось так раптово обривається все: плани, мрії, вируюче життя. Настає фаза виснажливого очікування смерті. І це настільки морально важко, що дівчина вирішує за краще померти. Проте, мабуть, у неї інше призначення у житті, оскільки в останню мить відбувається такий поворот долі, який не дає їй здійснити такий вчинок. Крім того, підсвідомо Євгенія не хоче вмирати, навпаки — хоче жити і діяти. Це — трагедія не тільки однієї людини, але і її батьків.
Щодо головного героя, якого зіграв Ігор Багайлюк, то це проблема людини, яка не може реалізувати себе у житті. Є люди, які сприймають таку проблему легше або взагалі з легкістю, а є такі, для яких це стає головною життєвою дилемою.
— Ці події, — пояснює Андрій Коцюбинський, — спроектовані ніби назад, вони реально відбувалися три місяці тому. Плюс до головного сюжету додані інші сюжетні лінії. Фільм є напівігровим, напівдокументальним: ключові моменти чергуються з ігровими роликами. На сьогодні уже всі серії в основному відзняті, проводиться тільки їх удосконалення по мірі того, як у Калуші відбуваються якісь події чи надходять якісь додаткові ідеї.
Режисери зізнаються: у них мало досвіду у веденні сюжетної лінії. Та й апаратура час від часу підводить, адже зйомки проводять не професійною, а звичайною любительською камерою. Проте деякий досвід у цій сфері у хлопців є: кажуть, що знімали ролики друзям. А згодом — промо-ролики для деяких музичних гуртів у західному регіоні. Проте на комерційну основу наразі не вийшли.
Фільм розрахований на молодіжну аудиторію, проте, кажуть хлопці, на одному із сеансів, які проходять у фотоательє „Горизонт”, побували і люди літнього віку, які опісля дуже щиро сказали: от, мовляв, те сподобалося, а те можна змінити. У самому фільмі наразі задіяно до 10 людей. Сценарій для нього написала 17-річна калушанки Марія Діденко, а відкоректовував його Андрій Коцюбинський.
У хлопців сьогодні великі плани, і кілька із них уже почали реалізовуватися.
— На форумі нашого сайту відкрито конкурс на короткометражний кіносценарій, — розповідає Геннадій Максимець. — Мета — знайти нові калуські таланти. Найкращий зі сценаріїв ми втілимо в одній із останніх серій „8 днів до весни”. Крім того, плануємо проведення тематичних вечірок для молоді (одна уже, до речі, відбулася, її організовував Максим Барна).
У найближчій перспективі, за словами молодих режисерів, — відкриття виставки калуських художників та фотомитців із можливістю для них не тільки заявити про себе, але й реалізовувати свої роботи. Знову ж таки за виручені кошти хлопці планують посприяти найталановитішим. Наприклад, видати каталог робіт, допомогти в організації виставки в Івано-Франківську тощо.
Також у планах — створення півгодинної телевізійної молодіжної передачі на Калуському телебаченні. А влітку передбачається створення табору для молоді під гаслом „Ніякої релігії, ніякої політики”.
— Загалом у нас ще багато планів, і щоразу народжуються все нові ідеї, — резюмує Андрій Коцюбинський. — Втілення практично кожної із них не приноситиме якихось фінансових надходжень, проте у процесі ми та багато інших молодих людей здобуватиме дещо цінніше — досвід. А це набагато кращий накопичений капітал, з яким потім кожна молода людина зможе дати собі раду у житті, зможе себе реалізувати. Це те реальне, що від проекту може отримати калуська молодь.
Сакральний момент випікання пасок
