„Сокіл” увірвався до фіналу

У перші дні весни у Києві відбулися матчі п’ятого туру чемпіонату Всеукраїнської баскетбольної юнацької ліги, у яких калуський „Сокіл” зустрівся зі своїми ровесниками з кременчуцького „Нафтохіму” та іменитого БК „Київ”. Поєдинки пройшли у залі Київського спортивного ліцею-інтернату, у якому свого часу вчився майстерності баскетболу тренер „Сокола” Сергій Костюк.
Переглядів: 421

Перший матч калушани провели з кременчуцькими баскетболістами. До речі, команда „Кремінь” з Кременчука до недавнього часу була лідером вищої ліги, але за допомогою івано-франківської „Говерли” змушена була „скотитися” до четвертого місця після нищівних поразок, завданих підопічними тренера, калушанина Олега Пелеха. Як і їхні старші колеги з „Говерли”, „соколята” без особливих зусиль розібралися з „Нафтохімом”, довівши матч до солідного рахунку — 78:36. У цьому поєдинку особливо відзначилися учень ЗОШ №6 Іван Янкевич, який здобув для команди 25 очок, та учень Калуської гімназії Володимир Васильєв, на рахунку якого було 15 очок.
Перша перемога калушан дозволила б їм увійти до фіналу на четвертій позиції, незважаючи на результат гри з БК „Київ”, але при умові, що матч між київською „Україною” та СДЮСШОР з Миколаєва закінчився б поразкою столичної команди. Але сталося непередбачуване: сильніша миколаївська команда поступилася киянам.
— У нас не було іншого виходу із ситуації, — ділиться враженнями від туру тренер „Сокола” Сергій Костюк, — ніж перемогти доволі потужну команду БК „Київ”. Ця перемога забезпечила б нам вихід на другу позицію у підгрупі. Поразка ж означала б вихід із подальшої боротьби. Це розумів не тільки я, але і кожен з членів нашої команди. Тому ми обрали для себе тактику акумулювання сил для потужних атак наприкінці матчу. У принципі, так воно і відбувалося протягом всього матчу. Гра йшла спокійно: перша чверть закінчилася з рахунком 19:18 на нашу користь, у другій ми поступалися киянам — 13:18, а після третьої чверті на табло висвічувався рахунок 52:50. Ми вели у два м’ячі, але це зовсім нічого не означало і не могло спрогнозувати результат матчу.
Мабуть, кияни вибрали ту ж тактику, що і вихованці Сергія Костюка, адже вони також не надто відривалися в очках від калушан. Проте за 20 секунд до фінального свистка „Сокіл” уже відставав на три очки — 63:66. Сергій Костюк запросив тайм-аут і сказав хлопцям: „Нас врятує тільки трьохочковий кидок”. Але нервове перенапруження далося взнаки: спроба Олександра Березовського здобути рятівних три очки не увінчалася успіхом. Проте Володимир Васильєв зміг спритно підібрати м’яч і скоротити розрив до одного очка, при цьому заробивши право на штрафний кидок. Хвилюючись, Володимир схибив, але йому на допомогу встиг Іван Янкевич, який у повітрі перехопив м’яч і доправив його у кільце, тим самим повівши свою команду у рахунку. Рятувати ситуацію довелося тепер киянам. Але при спробі кинути м’яч з центру майданчика, столичні гравці викинули його в аут. Калушанам залишилося лише утримати м’яч за кілька секунд до фінальної сирени, з чим вони успішно впоралися. Найрезультативнішими гравцями матчу були Андрій Співак (ЗОШ №6, 20 очок), Володимир Васильєв (19 очок) та Олег Овсієнко  (ЗОШ №2, 13 очок).
67:66 —  з таким рахунком „Сокіл” переміг і  посів другу позицію у своїй підгрупі. У чвертьфінальному поєдинку йому доведеться позмагатися за вихід у півфінал з маріупольським „Азовмашем”, який перебуває на третьому місці другої підгрупи. До речі, саме з „Азовмашем” калушани зустрічалися у подібних вирішальних матчах уже два роки поспіль: вперше „Сокіл” вирвав у маріупольців 30 очок, а наступного року — отримав перемогу з мінімальним відривом.
Підсумковий тур відбудеться 15-17 квітня. Наразі визначається місце проведення фінальних поєдинків: або у Києві, або у Южному. Калуській команді доведеться докласти чимало зусиль, щоб вирватися у число лідерів. Адже „Азовмаш”, як і южненський „Хімік”, київські „Україна” та БК „Київ”, виступає у юнацькій Євролізі поряд з визнаними командами Швеції, Польщі, Білорусі, Фінляндії та Росії. Але вихованці Сергія Костюка впевнені у своїх силах і не збираються відступати, незважаючи на те, що їхні майбутні суперники мають набагато кращу матеріальну та тренувальну базу.