Учасниками „круглого столу” стали майже 50 осіб, в основному — мери міст з різних регіонів України. Єдиним представником із західних областей став заступник голови Калуської районної ради, член депутатської фракції БЮТ Іван Кавчак. Основне питання, яке обговорювалося на „круглому столі”: що краще на місцях — пропорційні вибори чи мажоритарні. У підсумку після чотиригодинного обговорення проблеми учасники дійшли спільної позиції: майбутнє виборів міських голів, депутатів міських, районних, обласних рад — виключно на пропорційній, партійній основі.
Про проблеми, які піднімали учасники „круглого столу”, та шляхи їх подолання Іван Кавчак розповів „Вікнам”.
— Іване Васильовичу, у 2006 році місцеві ради вперше обирали за партійними списками. І не всюди цей досвід виявився позитивним. Зокрема, прихильники повернення до попередньої, мажоритарної системи виборів наводять такі аргументи: голосуючи за партії, виборець фактично „купує кота у мішку”, відтак у ради мають шанс пройти нефахові люди.
— Більшість учасників „круглого столу” мажоритарну систему відкинули. Так, практично немає важелів впливу на депутата, обраного не від політичної сили; громада не має можливості проконтролювати виконання ним своїх обіцянок. Крім того, депутат-мажоритарник має дуже обмежені можливості вирішувати проблеми своїх виборців, йому дуже важко відстоювати свою точку зору. Бо якщо він хоче працювати над проблемами громади, то просто змушений „дружити” з виконавчою владою.
— Однак, голосуючи за міського голову, громада обирає не так представника політичної сили, як особистість. Відтак, подібно до того, як це відбувається у Калуші, Івано-Франківську, може виникнути ситуація, коли більшість міської ради і міський голова опиняться по різні боки барикад і конкуруватимуть між собою. Чи не простіше зробити ще один крок та обирати міських голів і виконавчу владу не громадою, а радою?
— Питання взаємодії між депутатським корпусом і міським головою також обговорювалося. Вони обоє є обраними громадою, тож є її представниками. Крім того, міських голів також висувають партії, і вони мають відповідати за людей, яких пропонують. Зокрема, представник Національно-демократичного інституту зі США розповів, що у Сполучених Штатах мерів також висувають партії. Але, якщо вони не мають своєї авторитетної людини, яка здатна бути ефективним господарем, то шукають іншу. Вона може бути і позапартійною, і представником іншої партії. При цьому і мер, і депутатський корпус зобов’язані досягати порозуміння: там, де є два господарі — немає жодного.
Хочу підкреслити: формат „круглого столу” виключає упередженість учасників. Фактично від рад було всього два представники: я — від районної, і ще одна людина представляла Житомирську обласну раду, решта — мери міст або їхні заступники. Причому міські голови представляли більшість політичних партій, і багатьом з них доводиться працювати з радами, де в основному представлені „чужі” політичні сили. І все ж думка більшості зводилася до того, що вибори партійні кращі за мажоритарні.
— Чи обговорювалося питання „відкритих списків”? Це дає можливість обирати і певну особу, і одночасно представника політичної сили. При цьому партії змушені висувати гідних людей.
— Йшлося і про „відкриті списки”. Але чомусь акцент зробили на іншому: якщо політична сила включає до свого списку претендента на депутатство, то вона несе за нього повну відповідальність. Так, є приклади, коли до рад через партійні списки проходять люди, котрі мають одну і більше судимостей, і якби списки були відкритими, за них ніколи б не проголосували. Є великий баласт. Але це лише перший крок. Виборча система у нашій державі перебуває на етапі становлення і ще буде шліфуватися.
— Проблема партійних виборів полягає ще й у тому, що, наприклад, у депутатському корпусі обласних рад можуть бути відсутні представники цілих районів.
— Візьмімо Калуський район. У районній раді — 84 депутати. Причому три сільські ради (Ріп’янська, Сівковойнилівська та Луківська), кожна з яких охоплює по три села, не мають жодного депутата. Але це не означає, що рада вирішує проблеми сіл, які мають своїх представників у раді, і ігнорує ті, вихідців з яких у депутатському корпусі немає.
— Наступна засторога до партійних виборів — відповідальність партій може існувати лише у суспільстві, яке має чітку політичну структуризацію і певні традиції. У нас сьогодні одна партія, завтра на її місці утворилася друга, третя і так далі. А хто ж тоді відповідатиме за роботу в органах місцевого самоврядування?
— Звичайно, можливі різні ситуації. Однак за останні роки наше суспільство дуже змінилося у бік чіткої політичної структуризації. І люди схильні обирати тих, кого знають давно, і тих, кому звикли довіряти. Ризики є, але ж ми маємо дивитися у майбутнє.
— Чи матиме резолюція „круглого столу” практичне значення? Які у Вас особисто враження від участі у цьому заході?
— Відбувся кваліфікований діалог. Усі напрацювання „круглого столу” буде передано до Верховної Ради.
— Дякую за розмову.
Ватикан: коли час зупинився