Насправді оригінал ікони (як і інші церковні речі) назавжди залишиться у Грифінському костьолі. Тоді, у далекому 1945 році, під час масового переселення до Польщі попрямувало чимало українських (у тому числі — і калуських) сімей. Тож це для них і своєрідна історія, і християнський оберіг, і згадка про батьківщину. Проте ікона все ж займе належне їй центральне місце у Калуському костьолі святого Валентина: відтворити ікону взялася калуська художниця Марія Андріїшин.
— Відродженням римо-католицького костьолу керує ксьондз-пробощ Кшиштоф Панасовєц, який є духовним наставником калуської, долинської і болехівської римо-католицьких громад, — розповідає Марія Андріїїшин. — Під його орудою уже відбулися реконструкція та відкриття костьолів Долини та Болехова, тепер черга — за Калуським.
Пані Марія вже створила дві ікони для престолу для Долинського храму. Складність роботи полягала у тому, що образ із цього костьолу не зберігся, тож відтворювати його довелося за усним описом. Художниця зробила ескіз ікони і він пройшов затвердження у Митрополита Архієпископа Львівського кардинала Мар’яна Яворського.
Щоб зробити точну копію калуської ікони, Марія Андріїшин минулого року їздила до Грифіна. Разом із художницею на запрошення Кшиштофа Панасовца у Польщі побував хор костьолу св. Валентина „Ноемі”. Протягом п’яти днів хор виступав із концертами у польських містечках, а зібрані кошти були використані на реконструкцію храму.
— Це було надзвичайно зворушливе видовище, — ділиться мисткиня, —коли калушани у Грифіні йшли до ікони Матері Божої на колінах. Там ми мали можливість поспілкуватися із трьома калуськими родинами, котрі виїхали до Польщі ще після війни.
На сьогодні ікона готова на 40%, хоча на перший погляд здається, що — на всі 100%. Подальша робота над образом полягатиме у тому, аби, зокрема, завдяки відомим тільки митцям магічним діям, надати полотну життєдайної енергії та сили. Та й загалом, твердить художниця, роботи ще багато, а час „підтискає”: ікона має бути закінчена до відкриття костьолу, яке заплановане на жовтень.
— На створення образу для Долинського костьолу у мене пішло 7 місяців, — резюмує пані Марія. — Проте чітко часові рамки собі встановлювати не можу, адже це не технічна робота: така праця вимагає творчого підходу. Тож малюю тоді, як приходить натхнення. Інколи і вночі.
Копія від оригіналу відрізнятиметься деякими деталями, та головне — розмірами. Адже картина має поміщатися на відведене їй у храмі місце, а воно — дещо більших розмірів, ніж польський аналог. Ікона має 2,4 метра у висоту та 1,5 — у ширину.
Окрім ікони Матері Божої, Марія Андріїшин намалює ще й інший образ — приблизно такого ж розміру, і також — до відкриття, на яке, зокрема, планує прибути кардинал Мар’ян Яворський. Друга ікона планується як рухома (її можна знімати та встановлювати) і має зображати святого Валентина — святого, на честь якого названий костьол.
— Я ще не знаю, як виглядатиме картина, адже є різні зображення святого, а відтак Кшиштоф Панасовєц шукає найбільш прийнятний варіант. Потім ескіз має пройти затвердження, і тільки після цього буду розпочинати малювати, — ділиться Марія Андріїшин.
Обидві картини будуть виконані олійними фарбами, а у роботі художниця послуговується спеціальними технологіями. Завдяки ним полотна не вбиратимуть вологу, не будуть чутливими до змін температури, а відтак зможуть зберігати первісний вигляд протягом багатьох років і без спеціального догляду.
У планах Марії Андріїшин — також відтворення Хресної дороги. Однак за роботу мисткиня братиметься уже після відкриття костьолу.
Реконструкція костьолу
Відновлення костьолу святого Валентина триває протягом 15 років. Після приходу до влади більшовиків римо-католицький костьол у Калуші перетворився на спортивний зал однієї з міських шкіл. Тут були облаштовані сауна, більярдна, душові кабіни. Вівтар перетворився на балкон. Також був знищений шпиль храму разом із хрестом. Після проголошення незалежності України церкви передали громадам, а римо-католицька громада Калущини отримала костьол святого Валентина. До Калуша приїхав молодий енергійний ксьондз Кшиштоф Панасовєц, який і почав реконструкцію трьох костьолів. За допомоги меценатів, останній із трьох — Калуський — планують відкрити у жовтні.
— На сьогодні уже відновлено вівтар та колони, вікна, дах — робили практично все, адже мали тільки голі стіни, — каже Марія Андріїшин. — Зі спортивного залу наново переробляли Божу оселю.
Офіційно костьол знову став храмом у 1993 році. Проте відправи тут почали правити у 2000 році: до того часу римо-католицька громада молилася у плебанії.
Ватикан: коли час зупинився