Пересувна виставка „приїхала” до Калуша з Болехова і поїде далі по області. Це друга виставка такого плану, яка розміщена в історико-краєзнавчому музеї Калущини. Ідея пересувних виставок належить Інституту національної пам’яті.
— Перша пересувна виставка була присвячена річниці з часу створення УПА і стала справжньою провокацією для певної частини українського суспільства, — стверджує старший науковий співробітник музею Уляна Паньо. — Уявіть собі виставку про героїв Української повстанської армії, розгорнуту у Донецьку, Одесі, Дніпропетровську!
Виставка, на думку керівника музею, надзвичайно якісна поліграфічно, проте деякі акценти варто розставити по-іншому. Проте Інститут національної пам’яті зворотного зв’язку самостійно не організовує. У той же час до думки музейних працівників на місцях варто було б дослухатися. Приміром, за словами Уляни Паньо, на портрети Сталіна виділено занадто багато місця. У той же час, приміром, тема спротиву українського населення масовій колективізації, організації колгоспів могла б бути висвітлена більш грунтовно.
Крім того, дивним виглядає і те, що у матеріалах виставки жодним чином не згадано про історика зі світовим ім’ям Джеймса Мейса, який першим назвав голод 1933 року в Україні саме Голодомором. Американські науковці провели колосальну дослідницьку роботу для того, щоб світ і самі українці знали усю правду про Голодомор.
В останні дні історико-краєзнавчий музей Калущини масово, цілими класами, відвідували учні 3-4-х класів міських шкіл. На думку науковця, дітям тема Голодомору — важка для сприйняття, до неї необхідний особливий підхід, зважаючи на вік дітей. Тоді не буде випадків, коли маленька дівчинка, відвідавши виставку, запитала у бабусі: „Бабцю, а ти не будеш мене їсти?”.
— Мабуть, форма ЦУ (від російського — „ценное указание”. — Авт.) в Україні буде ще довго дуже ефективною формою роботи, — не без іронії каже Уляна Паньо.
Проте, звісно, виставка мала великий виховний і пізнавальний момент. Приходили, в основному, люди старшого покоління, проте була і незалежна молодь віком понад 20 років. Досвідчений музейник зізнається: її тішить запитання, які ставить молодь, відвідуючи виставку. Виявляється, масове нищення критичної думки на багатьох молодих людей не впливає жодним чином. Молоді цікаво: хто нищив український народ Голодомором — росіяни чи радянська влада? чи не починаємо ми хизуватися Голодомором, отримувати від цієї теми задоволення? чому тоталітарний режим винищував економічно незалежних людей, яких називали куркулями?
Найбільше у музей за інформацією та матеріалами з архіву звертаються вчителі Калуського району. У музеї є вартісна збірка історичних плакатів, присвячених Голодомору, видана на початку 1990-х у Канаді. От її музейники часто надають вчителям у користування. Приміром, щорічно урок по Голодомору проводить перший директор музею Калущини, а нині — вчитель Зборівської ЗОШ Іван Дячук.
— Діти мають зрозуміти саму суть Голодомору, з якою метою радянський режим винищував український народ, — переконана Уляна Паньо. — Метою було зламати хребет селянину, загнати його у колгоспи або вигнати на працю у місто. Нині ми маємо результат — пост-колгоспне суспільство.
Довідка. Джеймс Мейс у 1993 році приїхав з США і жив у Києві, був викладачем Києво-Могилянської академії. У 1986-1987 роках Мейс був виконавчим директором комісії дослідників (юристів та істориків) при Конгресі Сполучених Штатах, які взялися дати оцінку українському голоду 1932-1933 років. Вони чи не першими на Заході не побоялися вголос сказати правду, якою б політнекоректною вона не була — це був злочин комуністів проти українців і всього людства. Це був Голодомор. Ще у 1982 році на міжнародній конференції про Голокост і Геноцид Джеймс Мейс заявив: “Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже — нема окремої країни, а в результаті — нема проблем”.
У1990-х роках він подарував 200 годин аудіозаписів безцінних свідчень Парламентській бібліотеці у Києві. За якийсь час виявилося, що дослідники не мають можливості ними користуватися, а плівки розкидані по підлозі, деякі з них — безнадійно зіпсуті.
2005 року Президент України Віктор Ющенко нагородив Джеймса Мейса орденом князя Ярослава Мудрого II ступеня (посмертно).
Ватикан: коли час зупинився