— Тітка все життя хворіла туберкульозом. Це й не дивно: Сибір дався взнаки, — розповідає внучата племінниця покійної Марія Запісоцька. — Останній тиждень відмовлялася від їжі. У понеділок родичі вітали її з днем народження. Тітка відчувала, що від нас відходить. Зі всіма прощалася.
У сім’ї Бандерів виховувалося четверо дітей — Степан, Марта, Володимира та Оксана. Коли Оксані виповнилося чотири роки, померла мама. На виховання дівчинку забрала тітка Людмила Чарторийська. 1941 року її із сестрою Мартою та батьком-священиком арештували. 48 років Оксана провела у засланні.
— Нас кидали із місця на місце по спеціальних поселеннях, — згадувала після таборів Оксана Андріївна. — Тепер бачу на будівництвах багато кранів, а колись кранами були наші руки: розчин руками носили по трапах на верхні поверхи. Крики майстрів нас підганяли: ”Раствор, бабушкі! Кірпіч!” Ми працювали від ранку до вечора на один пайочок: 500 грамів хліба. Хоч який то хліб був — 70 відсотків товченої вареної бульби, перемішаної з мукою.
— Тітка принципово ніколи не виходила заміж. Не хотіла, аби її чоловіком був росіянин, — каже Запісоцька.
Поховано пані Оксану у четвер, 25 грудня, на сільському цвинтарі села Старий Угринів Калуського району поруч могил матері та сестер Марти і Володимири, як того бажала покійна.
У поховальній церемонії взяли участь члени родини Степана Бандери з Івано - Франківська та Стрия (зокрема, родина Давидюків, внук Степана Бандери — Степан Бандера), представники політичних партій та громадських організацій, сільська громада.
Заупокійна відправа спочатку пройшла у капличці на родинному подвір’ї Бандерів; відбулося прощання з відбудованим родинним домом. Прощалися з Оксаною Бандерою і у сільській церкві Введення у Єрусалим, парохом якої у 1906-33 роках був отець Андрій Бандера.
Оксана Бандера народилася 22 грудня 1917 року. Коли дівчинці було чотири роки, померла мати Мирослава Бандера із Глодзінських. Закінчила Стрийську гімназію, по закінченні якої вчителювала (1939-1941). Влітку 1941 року її разом з сестрою Мартою та батьком арештували у м. Тростянці Долинського району. На вимогу публічно засудити діяльність свого брата сестри відповіли категоричною відмовою.
У документах записано, що сестри Бандери звільнені у 1960 році, але в Україні їм проживати не дозволили. Крім того, Оксана не хотіла повертатися з Росії. Питала: хто буде доглядати за могилою сестри? (Марта померла 1982 року у Красноярському краї. — Ред.). Коли на зорі незалежності України прах Марти перевезли в Україну (1990 року її перепоховали у Старому Угринові. — Ред.), Оксана теж повернулася на рідну землю.
48 років Оксана Бандера провела у засланні і тільки у віці 81 року приїхала на Батьківщину. Завдяки втручанню львівської влади у 1991 році Оксана Бандера отримала документи про реабілітацію і змогла прописатися у родичів.
Стрийська влада виділила у 1996 році сестрам Провідника ОУН Оксані і Володимирі трикімнатну квартиру. Сім років тому померла Володимира. Марти не стало, ще коли була на засланні. Стрияни обрали Оксану Бандеру почесною громадянкою міста. У 2006 році Президент України нагородив її орденом “Княгині Ольги” ІІІ ступеня.
Використано матеріали “Газети по-українськи” та краєзнавця Миколи Когута.
Сакральний момент випікання пасок
