Ігор Насалик ішов на вибори від Партії екологічного порятунку “Еко+25%”. Проте, якщо партія не подолала необхідний бар’єр до рад жодного рівня, то сам Ігор Насалик здобув тріумфальну перемогу на виборах міського голови. Із результатом 25,2% голосів виборців він обігнав 16 претендентів. Ігор Насалик досить швидко зумів налагодити діалог із представниками калуського політикуму, внісши сюди свої корективи та завоювавши славу майстра інтриг.
На “поливаний” понеділок розпочнеться четвертий і останній (якщо парламент не збільшить термін. — Авт.) рік перебування Ігоря Насалика на посаді міського голови. Наразі мер остаточно не визначився: балотуватиметься він ще раз чи ні. Адже заявляє, що не має на кого залишити місто, проте — не залишиться на посаді жодного зайвого дня.
“Вікна” звернулися до конкурентів Ігоря Насалика на виборчих перегонах 2006 року і попросили оцінити трирічну діяльність міського голови. До слова: троє із фаворитів виборів увійшли до владної команди нового міського голови.
Ігор Очкур, екс-заступник міського голови, “Наша Україна”, на виборах-2006 був другим — 15,2%:
— Важко бути об’єктивним в оцінці діяльності Ігоря Насалика на посаді, адже я був його конкурентом на виборах, та і зараз стосунки зовсім не прості. Я виділив би три аспекти, які можна розібрати детальніше.
Психологічний. Ігор Степанович достатньо любить себе (і це нормально) і отримує надзвичайну насолоду, коли його люблять інші. Навколо нього мають бути люди, які постійно виявляють своє бурхливе захоплення і всілякий „одобрямс”. Будь-яка критика чи підказка, чи просто відсутність благоговійності на обличчі вважається смертельною образою. Саме цим синдромом пояснюється підбір кадрів в оточенні мера і його бурхливі фантазії-обіцянки. Розумні люди з посмішкою слухають байки про аеропорт „Копанки”, поля для гольфу та іподром, гідро- і вітроелектростанції, планетарій у 3-й школі, газові розробки. Так і не приїхали іноземні вчителі вчити наших дітей мов, прах Степана Бандери вже ніхто в Україну не везе, комунальні тарифи так і не стали безкоштовними. Зате отримано необхідну кількість аплодисментів і задоволення. А завтра буде новий день — буде нова порція фантазій і нова доза „любові”. Це було б не так страшно, якби ця доза не досягалась за рахунок інших людей. Публічно і не публічно принижувати губернатора, інших керівників держави, окремих депутатів, минулу владу — навіть Черновецький такого собі не дозволяє. А ще у нас стала модною брехня. Часто — дуже витончена. Можна навіть оббрехати усю міську раду, привести „на захист мера” людей і тихенько підсміюватися у кутку…
А недавно я був надзвичайно здивований персональним складом нової громадської організації „Голос нації”. Присутність в одних лавах високоповажних калушан Мирона Макара, Романа Безрукого, о. Ігоря Пришляка, Володимира Закеляжа, інших і купки злодійкуватих аферистів з липкими руками. Це — класика лохотрону.
Проте, є і позитивні речі. Наприклад, з приходом Насалика стерся образ мера — пузатого чолов’яги у краватці, з насупленими бровами і надутими щоками у чорній „Волзі”. Відстань між головою і громадою скоротилася до мінімуму.
Господарський. Облаштування дахів й оновлення фасадів у школах, ремонти дахів житлових будинків, роботи із заміни комунікацій, освітлення вулиць, заміна сміттєвих контейнерів — все це я відношу до позитиву. Але цей позитив я би поділив порівну між міською радою і мером. Всього цього не було би без підтримки якоїсь із гілок влади. Якби рада виділила кошти, скажімо, на аеропорт — на освітлення чи контейнери вже би не залишилося. Спірним вважаю рішення про програму заміни вікон у під’їздах будинків — кошти можна було б використати на щось ефективніше.
До негативу однозначно зараховую стратегію у земельній галузі. Я тричі виносив на розгляд сесії Положення про надання землі в оренду — і тричі його знімали з порядку денного. Ігор Степанович вважав за доцільне землю виключно продавати, я вважав правильним — віддавати в оренду. Тут у нас принципові розбіжності. На мою думку, оренда дає можливість бізнесу ставати на ноги, це наші гарантії бюджетних надходжень на роки вперед. А продавши землю один раз — вдруге не вийде. „Проїсти” землю можна дуже швидко. Я розумію, що для грандіозних і величних успіхів мера потрібні кошти. Великі кошти й — одразу. Але робити це за рахунок наших дітей — неправильно. Через 10 років фасад у школі треба буде підновити — що продавати будемо?
Ще одне упущення — відсутнє чітке бачення забезпечення міста теплом. Ще у 2006 році я сказав: якщо „Карпатнафтохім” збудує свою енергоустановку — нам треба терміново шукати альтернативу ТЕЦ. Нам потрібно було будувати котельні, а не тішитись ілюмінацією. Ніхто тих слів не почув. І минулої зими вже був перший дзвінок.
Наслідки. Ще на початку каденції побутувала така думка, що стара влада залишила Насалику 0 гривень на рахунку і 32 млн. гривень боргу. Це була неправда. І проведений незалежний аудит нічого „аж такого” не виявив. Я би хотів, щоб і після Ігоря Степановича місто не мало боргів і аудиту не було що перевіряти. Єдине, що вже не змінити і що залишиться назавжди, — зіпсовані стосунки між багатьма калушанами. Безпідставна брехня, яка ще довго буде обговорюватися у місті. Поламані долі і навіть розбиті сім’ї.
Не хочу закінчувати на сумній ноті у переддень Великодня. Бажаю калушанам любити і поважати один одного, не створювати собі кумирів і бути мудрими.
Олег Романишин, директор ТзОВ “Європа-Вікно”, БЮТ, на виборах-2006 був третім — 13,2%:
— Про діяльність міського голови скажу з погляду учасника політичного процесу і калушанина. Ігор Насалик — особистість неоднозначна. За три роки його перебування при владі бачу великі зміни у місті. Значний позитив є у діяльності міського голови як господарника: змінився зовнішній вигляд міста, ремонтують дахи, дороги, замінюють вікна у під’їздах, калушани отримують холодну воду цілодобово, ремонт водопровідних і каналізаційних мереж відбувається планомірно і постійно. “Плюс” і те, що бюджетники без затримок отримують зарплату, а бюджет міста зріс більше ніж удвічі.
Але, на мою думку, великий вплив на Ігоря Насалика має те, що він — представник столиці і великого бізнесу. Адже місцевий бізнес не є настільки витривалим, щоб його ставити у такі умови, у яких працюють київські бізнесмени. До прикладу, коли змінилася грошова оцінка землі, зросла орендна плата за землю. Від цих змін міський бюджет поповнився майже на 50 млн. гривень. З іншого боку — це велике навантаження на місцевий бізнес. І особливо це відчутно у період кризи. Тож, можливо, варто подумати про введення понижуючих коефіцієнтів.
“Мінус” — це те, що меру не вдалося правильно сформувати свою команду. До негативу варто віднести і невміння домовитися із місцевим політикумом. У цьому також вбачається вплив на Ігоря Насалика його політичного минулого і висока амбітність. Менеджер міста №1 мав би використовувати потенціал у всьому максимально, натомість — він пішов на відкриту конфронтацію із депутатським корпусом. Помилковою була ідея проведення референдуму про розпуск міської ради.
Визнаю, що Ігор Насалик зробив для міста багато. І вірю, що він щиро хоче зробити це місто кращим. Тому часто його підтримую, адже керівнику завжди не просто і всі помиляються. Якщо порівнювати його з попередниками, то це — взагалі не порівнювані постаті: і масштабом мислення, і вчинками. Але амбіції міського голови стають на заваді прийняттю ефективніших для міста рішень. Думаю, що міський голова очолює досить хорошу професійну міську раду. Його потенціал — дуже великий, але розкрив він себе не повністю, бо часто витрачається на дрібниці. Якщо Ігор Насалик удруге балотуватиметься на посаду міського голови, то, швидше за все, я його підтримаю.
Олександр Челядин, в. о. першого заступника міського голови, УНП, на виборах-2006 був четвертим — 9,7%:
— У 2006 році багатьох здивувало рішення Ігоря Насалика балотуватися на посаду міського голови. Адже він достеменно не знав місцевих проблем, людей. Тому відразу виникли запитання: а який його інтерес у цьому? Ширилися плітки про його зацікавленість як бізнесмена і політика. Однак, перемігши на виборах, Ігор Насалик конкретними діями щодня доводив, що прийшов щось зробити. Люди побачили позитивні зміни. До речі, спадщину він отримав не найкращу — мільйонні борги.
Частково є позитив у тому, що Ігор Насалик прийшов на посаду, нікого не знаючи, адже це — відсутність будь-яких зобов’язань перед політсилами чи конкретними особами, можливість будувати стратегію, не озираючись ні на кого. З іншого боку, це має і негативні наслідки, адже голова помилявся у кадровій політиці, змінював заступників.
Вважаю, що ніхто із претендентів на посаду міського голови не зробив би для міста того, що зробив Ігор Насалик — із його зв’язками. У мера — високі дипломатичні здібності, він вміє триматися на рівних із керівництвом нафтохімічного підприємства.
За три роки найбільше змін відбулося в освіті — сюди були вкладені мільйони. Маючи обмежений бюджет, місто здійснило багато змін у спорті (будівництво Льодового палацу, постійне функціонування басейну, тренажерні майданчики). Наприкінці 2007 року бюджетники отримали 13-у зарплату. Місто розробило програми ремонту дахів, підвалів, вікон у під’їздах.
Найбільше міському голові ставлять у провину продаж землі: мовляв, приватизація землі відбувається хаотично, це — основний порятунок бюджету, а за кілька років уже не буде що продавати. Але торік ми продали землі всього на 100 тис. гривень — і нічого, місто нормально жило. Загалом 2007-2008 роки були “зірковими” для Калуша. Та і зараз калушани ще не відчувають кризи настільки, як в Україні. У нас немає затримок із зарплати (щоправда, цього року ми брали одну позику для виплати зарплати бюджетникам, а тепер беремо другу, щоб заплатити людям гроші до Великодня).
При Ігореві Насалику калушанам живеться веселіше. У місті відбуваються якісь цікаві події — КВН, змагання з пауерліфтингу, спартакіади, святкування.
Роман Сушко, голова Секретаріату Народного руху України, на виборах-2006 як самовисуванець був четвертим — 9,7%:
— Оцінку діям міського голови повинна давати міська рада і громада міста. Я, на жаль, зараз відірваний від життя Калуша, тому не можу коментувати діяльність теперішньої влади. Єдине, що можу порадити, — це будувати і ще раз будувати. Те, що збудовано, стоятиме роками і буде найкращим показником дій влади для міста. Ми з командою будувати котельні, вулиці Європейську та Помаранчевої революції, за що нас шалено критикували. Але знав, що є аварійний міст на вул. Шахтарській. І вул. Помаранчевої революції потрібно будувати — зараз її здають в експлуатацію. Гімназія стоятиме 100 років. І навіть будувати стосунки у суспільстві, дозволяючи опозиційній газеті розвиватися, — також мистецтво.
Наталія Бабій, керуючий справами виконкому міської ради, на виборах-2006 як кандидат від Партії зелених України була шостою — 4,03%:
— Краще за міського голову говорять результати його роботи. Зокрема, у 2007 році в освіті було виконано ремонтних робіт майже на 9 млн. гривень, у дошкільних установах — майже на 200 тисяч. Уперше освітяни вчасно отримали відпускні. Медицину було забезпечено пільговими медикаментами на 430 тис. гривень, було відмінено благодійні внески, придбано діагностичний комплекс екстра-класу, автомобіль ВАЗ-2107, 5 одиниць фізіотерапевтичної апаратури, цифрові мамограф, електрокардіограф, рентгендіагностичну систему, комп’ютерний томограф. У міській поліклініці проведено капремонт більшості кабінетів, заміну вікон та дверей на металопластикові. Проведено ремонт у ПК “Мінерал”, частково — у музичних школах. У сфері ЖКГ можу відзначити: реконструкцію електропостачання у міському парку, ремонт покрівлі на 32 будинках (2,5 млн. гривень), заміну покрівлі на шатрову на 4 будинках, заміну вікон у 91 будинку, 63 дверних блоків. Придбано 2 сміттєвози, КамАЗ, вакуумно-підмітальну машину, бульдозер.
У 2008 році на ремонт навчальних закладів надійшло понад 4 млн. гривень; школи забезпечено меблями, обладнанням, підручниками на 0,9 млн. гривень. У садки придбані м’які іграшки, посуд, подушки, ковдри. Вартість харчування 1 дитини зросла з 7 до 10 гривень на день. Калушани були забезпечені пільговими медикаментами майже на 600 тис. гривень. Фінансування міської поліклініки склало 5,5 млн. гривень, станції швидкої і невідкладної медичної допомоги — понад 1,2 млн. гривень. Придбано 2 санітарні автомобілі, проведено заміну вікон, капремонт другого поверху. У стоматполікілініці проведено капремонт системи водопостачання, частини кабінетів, встановлені металопластикові вікна, закуплено сучасне обладнання та апаратура. Оновлено клуб ж/м Хотінь, замінено котел опалення у Будинку культури ж/м Підгірки.
На ремонт житлового фонду надійшло понад 8,3 млн. гривень, на ремонт доріг — майже 7,9 млн. гривень. Проведено значні ремонти із заміни тепломереж, капремонт шатрових дахів у 14 будинках, ремонт покрівель у 34 будинках. У 133 будинках замінено вікна. Повністю оновлено вуличне освітлення на території КП №№1-6. Здано в експлуатацію котельні на вул. Чорновола і на вул. Підвальній та котельню басейну “Посейдон”, першу чергу пр. Лесі Українки, побудовано Льодовий палац ім. Степана Бандери.
Отож, це — більша частина того, що зробив Насалик-мер за три роки. Цим не може похвалитися жоден його попередник.
17.04.2009
Ватикан: коли час зупинився