Цифри посівної
За підсумками 2009 року, середня врожайність зернових по району становила 22,4-22,6 центнера з гектару. Причому, середня врожайність на особистих селянських господарствах становила 26 центнерів, а на угіддях сільськогосподарських підприємств — 19,4 центнера. Склалася ситуація, коли, по суті, технічно оснащені сільськогосподарські підприємства збирають на третину менше врожаїв, ніж селяни, які, зазвичай, не так активно використовують техніку та засоби захисту рослин, як фермери. Такі цифри свідчать, у першу чергу, про неефективне використання землі та ведення господарства екстенсивними методами. Така статистика обурила очільників району. За словами голови РДА Василя Іванишина, ситуація, коли врожайність особистих селянських господарств вища від врожайності сільськогосподарських підприємств, радше, виходить за межі закономірності або ж її можна взяти під сумнів.
У цьому році на угіддях Калущини ростимуть 6977 га ярих культур, у тому числі 2412 га ярих зернових. Більша частина площі — в особистих селянських господарств. Адже, сільськогосподарські підприємства планують посіяти ярі на 1733 гектарах. У загальному цю площу поділять 2900 га картоплі, 409 га овочів, 68 га ярого ріпаку, 48 га гірчиці та 420 га однорічних трав. Кукурудза, силос та кормові коренеплоди займуть близько 600 гектарів.
Що стосується озимих зернових культур, то у районі ними засіяли 2291 гектар, що на 195 гектарів більше за минулорічну площу посівів. Зокрема, на 104 гектари збільшили свої площі під озимі сільськогосподарські підприємства району. Як зазначив у своїй доповіді начальник управління агропромислового розвитку Калуської РДА Богдан Мудрик, тепла листопадова погода посприяла хорошому росту та розвиткові посівів, так що озимі культури увійшли у холодну пору у доброму стані. Поки що немає причин турбуватися і про те, як перезимував озимий клин.
Цьогоріч район посіє 312 тонн ярих і зернобобових культур, майже половину з яких засіють на особистих селянських господарствах. Із потрібних для висадження 7614 тонн картоплі сільськогосподарські підприємства потребують тільки 114 тонн.
Серед основних перешкод для посівної — відсутність достатнього фінансування. Так, станом на 15 лютого район закупив тільки 48% або 280 тонн діючої речовини для мінеральних добрив із необхідних 652 тонн. На захист сільськогосподарських культур від бур’янів, хворіб та шкідників потрібно 3 тонни засобів для захисту рослин, з яких придбали досі тільки половину.
Цього року на полях готові працювати 80 тракторів, 19 культиваторів, 11 дискових борон та 36 сівалок. Якщо машинно-тракторний комплекс в основному готовий для проведення весняно-польових робіт, то палива для цих машин у районі немає. Є тільки те дизпаливо, яке виділили за квотою Кабінету Міністрів.
— Щоб провести комплекс весняно-польових робіт, сільськогосподарським підприємствам району потрібно 210 тонн дизпалива, якого закуплено 40 тонн або 19%. Це дизпаливо за ціною 4,97 гривні за літр нам, фактично, виділили за квотою Кабінету Міністрів. Також за цією квотою нам передбачене виділення 67 тонн бензину за ціною 4,86 гривні за літр. Загалом, для придбання необхідної кількості матеріально-технічних ресурсів на проведення комплексу весняно-польових робіт сільськогосподарським підприємствам району потрібно кредитних ресурсів на суму 190 тис. гривень, — підсумував Богдан Мудрик.
“Даноша” використовує половину землі
Основним виробником сільськогосподарської продукції у районі залишається ТзОВ “Даноша”. І, незважаючи на це, її діяльність викликає чимало зауважень не тільки у районної влади, а, як стверджував на засіданні колегії Богдан Мудрик, — й у обласної.
Наразі “Даноша” орендує близько 5 тисяч га землі. Таку велику площу підприємство змушене брати в оренду згідно із законодавством, яке передбачає збільшення кількості землі разом зі збільшенням поголів’я худоби. Обробляє підприємство тільки половину цих земель. Інша ж — пустує. “Даноша” сплачує гроші за всі орендовані угіддя, проте, як стверджує керівництво самого підприємства, половина земель покриває левову частку потреб у сільськогосподарській сировині. Решту вигідніше придбати, аніж виростити. Тому “Даноша” шукає інвестора, якому надала б у користування свої землі. Підприємство обіцяє сплачувати орендну плату. Інвестору ж залишається тільки обробляти землю і забирати собі врожай. Щоправда, з правом першочергового викупу його “Даношею”. Районна влада погоджується, що другий великий сільськогосподарський інвестор таки потрібен Калущині. Проте, складається парадоксальна ситуація: “Даноша” сплачує оренду землі, тим часом, коли нею користується інший інвестор. Він, обробляючи угіддя, просто забирає собі врожай. Що стосується першочергового права викупу, то воно належить таки “Даноші”, але вона може ним і не скористатися. Виявляється, що наразі працювати на сільськогосподарських угіддях району — вкрай невигідно. Адже вигідніше закупити вже готову продукцію, звичайно, з відповідними накрутками, та ще і сплатити орендну плату. Ускладнює ситуацію ще і те, що 2008 року “Даноша” отримала з держбюджету 5 млн. гривень дотацій. При цьому залишивши 2,5 тис га землі просто пустувати.
Тим паче, що, за інформацією Богдана Мудрика, минулого року врожайність на угіддях цього підприємства становила 22,4 центнери з гектару, що на 4 центнери нижче від середнього районного показника.
Решта ферм хочуть кредитів
Схоже, у районі усе менше охочих обробляти сільськогосподарські землі. Основна причина: підприємства не мають коштів ані на сплату оренди за землю, ані на її обробіток, ані на придбання нової техніки. Практично усі сільськогосподарські підприємства перебувають у скрутному фінансовому становищі. Наразі не працює більшість урядових програм із підтримки сільгоспвиробників.
— Якщо 2008 року ми мали як мінімум дві великі програми підтримки сільськогосподарських підприємств, то наразі не маємо жодної. Ще минулого року уряд, фактично, припинив програму, згідно з якою держава повертала сільгосппідприємству третину погашених за кредитом відсотків. 2009 року до мінімуму скоротили і програму грошових повернень фермерам за придбану нову техніку. Більше того, навіть, якщо припустити, що погашати кредит фермери зможуть самотужки, то зараз грошей у займ просто не дають, — підсумував Богдан Мудрик.
Оскільки у районі наявний більш-менш стабільний попит на овочі, то і виживають підприємства, що вирощують овочеві культури. Наразі вони, ймовірно, зможуть взяти для обробітку ще по 40-60 гектарів до кінця року. Три таких підприємства є у Негівцях. Решта, які, зокрема, вирощують кормові культури, злаки та ріпак, перебувають на межі виживання. Вони більшою мірою залежать від розвитку тваринництва, що у районі також переживає не найкращі часи: щороку поголів’я великої рогатої худоби скорочується на 2000 голів.
Загалом, усе сказане засвідчило про глибоку кризу в аграрно-промисловому комплексі. Її корені потрібно шукати і, власне, ліквідовувати не так на рівні району, як на загальнодержавному рівні. Адже, у тому, що працьовиті люди і родючі землі Калущини, як і інших районів України, зараз перебувають у парадоксально невигідному становищі, винна не так криза, як необдумана державна політика.
Юля БОДНАРЧУК, журналіст
