Спільне екологічне лихо, стверджує Ігор Насалик, вже об’єднало калушан із мешканцями Кропивника та Сівки Калуської. Залишилося тільки такий союз закріпити юридично, приєднавши ці села до міста.
— Калушу не вистачає 3 тис. мешканців, щоб перейти в інший правовий статус, який відкриє для міста нові можливості, — стверджує Ігор Насалик. — Оскільки щорічний природній приріст не вирішує цієї проблеми, треба шукати інші шляхи. Приєднавши до міста частину району, зокрема Кропивник і Сівку Калуську, ми отримаємо довгоочікувані 70 тис. населення. Паралельно дамо розвиток цим селам. Із цього приводу я вже мав відповідну розмову із головами сільських рад та громадами сіл. Цікаво, що пропозицію увійти у структуру міста обидві громади сприйняли дуже позитивно. Фактично, вони готові під час найближчих місцевих виборів провести референдум про входження у місто Калуш. Ми ж, у свою чергу, готові відповідним договором гарантувати соціально-економічний розвиток цих сіл.
Міський голова запевнив також, що готовий займатися сільським господарством. Більше того — уже ним займається. Наразі, зокрема, планує вирощувати всі необхідні для харчування у медичних та освітніх закладах міста овочеві культури. Таким чином, на думку Ігоря Насалика, не потрібно буде переплачувати, а школярі та пацієнти лікарень завжди отримуватимуть лише свіжі та якісні продукти. Глава міста уже і підприємця знайшов, який реалізовуватиме цей експериментальний проект.
Люди вагаються
Розмова Ігоря Насалика з громадою Кропивника та Сівки Калуської відбулася минулої неділі. Її ініціатором стали громади сіл, для яких досі було незрозуміло, чого чекати від оголошення їх зоною екологічного лиха.
— Районна влада повністю усунулася від екологічної проблеми, — стверджує екс-голова сільської ради Кропивника, депутат райради Любомир Бреславський. — Усім займається міський голова, якого, насамперед, цікавить місто, а не наші села. Як наслідок — зоною екологічного лиха визнано лише ту частину Кропивника, яка розташована над рудником “Ново-Голинь”. Будинки ж над старими виробітками рудника “Голинь” під цю програму не ввійшли. Між тим, провалля можуть утворюватися як над одною шахтою, так і над іншою. І ризики дуже великі. На жаль, ми досі не маємо висновків Інституту галургії щодо рудника “Голинь”. На це потрібно 300 тис. гривень, які район не поспішає шукати. Але справа навіть не у цьому. Адже ми подавали всі необхідні документи у районну раду, які підтверджують, що загроза нависла над усім Кропивником, а не над його частиною. Чомусь ці документи так і не потрапили ні на засідання РНБО, ні у Кабмін. Не ознайомили з ними і представників спільної місії ЄС та ООН, яка нещодавно перебувала у Калуші. Очевидно, наші пропозиції так і залишилися на папері у чиновників райради.
З огляду на все це, двоякими сьогодні є і настрої людей у Кропивнику. Частина з них вже очікують нового житла у Підгірках і готові підтримати перехід до міста. Тим більше, після таких спокусливих пропозицій міського голови, як проведення ремонту у школі та дитсадку, безкоштовний доступ до медичних закладів міста, зокрема, безоплатне обстеження на томографі у міській поліклініці тощо.
Інша частина мешканців села — не така категорична. Так, є побоювання, що приєднання сіл до Калуша потягне за собою цілу низку проблем. По-перше, всі землі сільської ради відійдуть до міста. Відповідно — використовувати їх місто буде також на свій розсуд. Таким чином, припускають, можна буде вирішити, скажімо, проблему сміттєзвалища чи кладовища.
Із землею пов’язаний і ще один “мінус” такого переходу: під індивідуальне будівництво у селах виділяють до 25 сотих землі, тоді як у містах — лише до 10 сотих. Вартість комунальних послуг також може суттєво різнитися.
Натомість вплив кількох депутатів від цих мікрорайонів (а ними стануть села у випадку приєднання до міста. — Авт.) у міській раді не буде вирішальним. Відтак, відстоювати інтереси населення у цій ситуації буде значно складніше.
— Сьогодні ще дуже важко сказати, чи перехід Кропивника і Сівки Калуської до складу міста для нас — благо чи катастрофа. Очевидно, варто ще добре зважити всі “за” і “проти”. Реалізувати цей проект можна тільки через референдум. Але до нього ще дуже далеко, — стверджує голова сільської ради Кропивника Михайло Барнич. — Така ідея справді існує, й Ігор Насалик її озвучував під час зустрічі з людьми. Але це питання не було головним й остаточного рішення ще ніхто не приймав. Думаю, що якщо ця ідея матиме своє продовження, то будемо організовувати слухання, радитися з компетентними людьми, і лише після цього приймати рішення. Воно повинно, у першу чергу, відбивати інтереси громади, а не бажання міської чи районної влади.
Райрада поки що не переймається
Між тим, на зустрічі мешканців сіл із Ігорем Насаликом представників районної ради не було. Хоча, за деякою інформацією, про неї було відомо заздалегідь. Тристоронні переговори внесли б у питання більшу ясність. Адже можна було б порівняти чітку позицію усіх сторін.
Проте, схоже, що районне керівництво і далі не проявляє особливої зацікавленості екологічною ситуацією. За останні два місяці склалося враження, що район узагалі пустив усе на самоплин: до ідеї з проведення одночасного із калушанами референдуму заздалегідь підійшли дуже мляво й у підсумку відклали на невизначений термін; під час приїзду Віктора Ющенка обмежилися однією присутністю; далі — тихе очікування відповідних указів та постанов найвищих державних органів і мовчазне сподівання, що Ігор Насалик, лобіюючи інтереси міста, не забуде і про район.
Як наслідок, усе, що отримало населення Сівки Калуської і Кропивника — шанс на переселення та оздоровлення дітей за державні гроші. Ще — трохи більше 100 гривень на одноразову диспансеризацію кожного. Екологічні ж проблеми, найімовірніше, так і не зрушать із мертвої точки.
Категорично не погоджується з такою думкою голова районної ради Василь Прокопів, який стверджує, що увесь цей час район допомагав чим міг:
— Вини районної ради у тому, що частина Кропивника не ввійшла у зону екологічного лиха немає. Проблеми були у цілому при підготовці відповідних документів. Очевидно, міський голова упустив цей момент. Адже всі необхідні папери ми надавали при першій потребі. Загалом Ігор Насалик не потребував нашої допомоги ні у Києві, ні тут. Тому сільські голови дали йому доручення діяти у їхніх інтересах і делегували відповідні повноваження. Хоча, звичайно, якби була необхідність їхати до столиці, то ми би їхали.
Щодо питання приєднання двох сіл району до міста, то Василь Прокопів зазначив, що такий прецедент уже був. Зокрема, кілька років тому до складу міста хотіло ввійти Мостище. Районна рада виступила проти й у підсумку все залишилося так, як і було.
— За законом, сільська рада може ініціювати питання зміни меж району і сій вихід із нього, — акцентує Василь Прокопів. — Проте, це питання також має підтримати районна рада. А остаточне рішення приймає Верховна Рада. Тому це — тривалий процес. З іншого боку, якщо обіцяне відселення людей із небезпечних ділянок таки відбудеться, то де-факто мешканці Кропивника і Сівки Калуської все одно стануть калушанами. Відтак, найімовірніше, у селах залишиться відносно незначна кількість людей, помешкання яких — на безпечних ділянках. Навряд чи ті, хто залишиться, захочуть увійти до складу міста. Тому у цей проект я мало вірю. Зрозуміло, що кількість мешканців суттєво знизиться і, можливо, доведеться подумати про об’єднання сільських рад в одну, але громада все одно залишиться.
