Минулого тижня “Карпатнафтохім” влаштував день відкритих дверей, щоб переконати громадськість: будівництво ведеться успішно. Оновлені потужності нафтохіміки обіцяють запустити уже наприкінці цього року.
ТОВ “Карпатнафтохім” зупинив свої основні виробництва восени 2008 року. Основна причина — відсутність попиту на продукцію на світовому ринку. Адже собівартість хлору, отриманого застарілим діафрагмовим методом, складала 312 доларів США за тонну, тоді як тонна привізного хлору із Румунії коштувала 233 долари. Проте, у кризу нафтохіміки вирішили не сидіти, склавши руки, а подумали про свою діяльність після неї. Результатом дворічної роботи стали нові виробництва хлору і каустичної соди. Виробництва зведені за останнім словом техніки і дають, за словами керівництва “Карпатнафтохіму”, калуській хімічній промисловості друге дихання.
Калуський хлор вироблятимуть із артемівської солі
Виробничі потужності почали зводити наприкінці 2008 року. Наразі проводяться пуско-налагоджувальні роботи на вже зведеному заводі каустичної соди і хлору. Нове виробництво вражає розмірами і новизною. Дивуються останньому слову техніки і фахівці хімічної промисловості. Техніко-економічні характеристики — одні з найкращих серед подібних виробництв у світі. Інвестиційні витрати будівництва становили 155 млн. доларів США. А проектна потужність нового ХіКСу — 200 тис. тонн каустичної соди і 180 тис. тонн хлору на рік. Таким чином, проект окупиться за 8-9 років.
У Калуші виробництво ХіКС відбуватиметься так званим методом мембранного електролізу. Метод — один із найновіших у світовій науковій практиці. Він передбачає розщеплення під дією постійного струму розсолів високої концентрації на хлор, водень і соду.
— На наш розгляд були, зокрема, запропоновані технології японських та німецьких фірм, проте, ми надали перевагу німецькій фірмі “UHDE”. Вони будували нам виробництво ХіКС і зараз будують виробництво полівінілхлориду суспензійного, — розповів про виробництва заступник директора ТОВ “Карпатнафтохім” із технічних питань і розвитку Георгій Кунєв. — Для потреб виробництва потрібно близько 1000 тонн солі щодоби. Її нам доставлятимуть поки що із Артемівська. Коли у нас функціонувало старе виробництво хлору і каустичної соди, сіль доправляли до Калуша у відкритих чи напіввідкритих вагонах. Тепер сіль потрібна суха, тому її будуть привозити у спеціально облаштованих закритих вагонах. Солі розчинятимуть, очищуватимуть, відфільтровуватимуть і потім подаватимуть на переробку. У виробництві використовуватимуть висококонцентровані розсоли з вмістом солей 305-310 грамів на літр.
Очевидно, транспортувати таку велику кількість солі для потреб заводу — нераціонально. Тому ТОВ “Карпатнафтохім” шукає нові джерела сировини. Калуські розсоли — не розглядають. За словами Георгія Кунєва, із калуських солей розчинні тільки 72%. Решта — не розчиняються. Вони можуть бути придатними до переробки тільки після так званого підземного вилуговування (приготування сольових розчинів під землею. — Авт.). Така технологія у нашому місті — із царини фантастики. Тому більш перспективним для розробки видалося родовище солей у Струтині на Рожнятівщині. Наразі фахівці ТОВ “Карпатнафтохім” мають усі необхідні техніко-економічні обгрунтування вигідності добування солей у Струтині, тож, наступного року сподіваються отримати потрібну ліцензію.
Оптимістично дивляться реалізатори проекту і на ринок збуту своєї сировини. Каустичну соду відправлятимуть на Миколаївський глиноземний завод. Хлор перероблятимуть на наступних ланках промислового ланцюга “Карпатнафтохіму”.
Доленосний полівінілхлорид
Наприкінці 2008 року розпочалося будівництво і виробництва суспензійного полівінілхлориду. Виробництво обіцяють завершити вже влітку цього року. Далі кілька місяців триватимуть пуско-налагоджувальні роботи. Саме на цей завод чекає увесь “Карпатнафтохім”.
Планова потужність проекту — 300 тис. тонн полівінілхлориду на рік. У нього “Карпатнафтохім” укладе 234 мільйони доларів США, з яких наразі освоєно близько 200 мільйонів. Окупність проекту — 9 років. Полівінілхлорид називають доленосним продуктом для Калуша.
— За багато років перебування виробництв у складі концерну “Хлорвініл”, а потім – “Оріани” ми виробляли зріджений газ вінілхлорид, який є, по суті, напівпродуктом, і продавали його для подальшої переробки по всьому світу. По-перше, вінілхлорид доводилося десь зберігати, а при зниженні попиту на нього на складах назбирувалася значна кількість сировини. Із введенням в експлуатацію виробництва ПВХ у нас буде замкнений ланцюг виробництва: хлор — вінілхлорид — полівінідхлорид. Тому без цього виробництва калуська хімія не мала б майбутнього, — зазначив Георгій Кунєв.
До 60% продукції планують продавати в Україні. Решта — піде на експорт. Аналогічний полівінілхлорид має і Росія, проте, саме на неї розраховують калуські нафтохіміки. Російське виробництво розташоване в Іркутській області. Тож, транспортувати його у західні регіони Росії — накладно. Що стосується України, то вона наразі імпортує ПВХ з Туреччини, який, проте, не зможе конкурувати по якості із калуським. Головним чином мова іде про однорідність матеріалу, що на калуському виробництві обіцяє бути однією із найбільших у світі. Таким чином, калуський ПВХ буде більш якісним і дешевшим за східноєвропейський, виготовлений в Угорщині, Румунії, Польщі.
— Наразі в Україні є великі можливості для розширення мережі збуту. Ми споживаємо тільки 4 тонни ПВХ у розрахунку на одну особу. У світі цей показник становить 16 тонн. Але з розширенням будівництва, модернізацією медицини, розвитком науки цей показник зростатиме, — переконаний начальник виробництва поліхлорвінілових смол Віктор Михайлюк.
Полівінхлорид називають будівельним матеріалом майбутнього. З нього уже тепер виготовляють вікна, двері, кабельний пластифікат. Основна частина ПВХ іде на виготовлення труб. Велика частка цієї речовини — у медичному обладнанні. До прикладу, саме з нього виготовляють гнучкі трубки для систем переливання крові.
Як переконаний голова правління ТОВ “Карпатнафтохім” Сергій Чмихалов, відновлення роботи підприємства дасть старт для переробних підприємств по всій Україні:
— Частину продукції ПВХ ми перероблятимемо ще у Калуші. Ми вже придбали установки для виготовлення полівінілхлоридових профілів. Тут плануємо переробляти до 20 тис. тонн ПВХ. Ще 30 тис. тонн перероблятиме Калуський трубний завод. Таким чином, покриватимемо потреби всього західного регіону України.
Спокійна екологія
Двома великими “плюсами” нових виробництв є енергоощадність та зменшена екологічна небезпека. Що стосується виробництва хлору, то використання води у ньому матиме замкнений цикл. Низькоконцентровані соляні розчини, які залишатимуться після переробки солі, надалі збагачуватимуться і знову надходитимуть на переробку. Так само, не затримуватиметься хлор й у резервуарах, тож, фахівці обіцяють: ніяких викидів хлору та їдкого запаху. Мінімізований також вплив на атмосферу. Виробництва обладнані новітніми фільтрами.
Кінцевий продукт виробництва — полівінілхлоридові смоли — обіцяють зробити безпечними для здоров’я. Сам вінілхлорид є речовиною канцерогенною, проте, тільки у вигляді мономерів. Тому, чим менша його частка у кінцевому продукті (так звана, доля мономеру. — Авт.), тим безпечніший продукт для людини. У калуському ПВХ доля мономеру становитиме 1 пропроміле, тобто, мільйонну частку. Приблизно така ж кількість вінілхлориду надходитиме й у воду. Що стосується продуктів переробки, які викидатимуть в атмосферу, то вони не чинять загрози, переконані фахівці “Карпатнафтохіму”.
За словами Сергія Чмихалова, екологічні параметри були закладені ще під час проектування виробництв. Тому вплив на довкілля – мінімальний:
— Наступним великим проектом “Карпатнафтохіму” буде реконструкція виробництва вінілхлориду. Таким чином, коли модернізуємо всі три заводи виробничого ланцюга, ми, фактично, перейдемо на замкнений цикл використання екологічних ресурсів. Ми не будемо відбирати воду і не будемо її забруднювати. Не буде також газоподібних викидів в атмосферу.
Що стосується енергозабезпечення, то “Карпатнафтохім” отримуватиме пару від Калуської ТЕЦ. Будівництво котелень — не на часі.
— Котельна установка поки що залишиться у перспективі. Проте, і криза, і нові отримані компанією “Лукойл” тендери на розробку нафтових родовищ за кордоном, не дозволяють на даний час будувати котельну установку. Ми не відмовляємося від цих планів, але змушені їх відкласти. Така установка буде запроектована, але реалізовувати проект компанія поки що не буде. Найближчим часом ми тісно співпрацюватимемо із Калуською ТЕЦ. Її представники самі запропонували свої послуги і запевнили у стабільному забезпеченні парою, — зазначив Сергій Чмихалов.
