Зоною екологічного лиха Калуш, Кропивник та Сівку Калуську оголосили ще 10 лютого. З цього моменту у місті — гаряча пора: щоденні засідання та обговорення; щотижневі прийоми українських та закордонних делегацій, які вивчають ситуацію та обіцяють допомогу; численні робочі поїздки міського голови, який активно лобіює питання на всіх рівнях.
Нарешті, спам’яталася і районна влада, яка досі обмежилася делегуванням своїх повноважень Ігорю Насалику та не втручалася у його роботу. Нині районні можновладці раптом згадали, що, окрім двох сіл, внесених у програму, Калущина має ще низку інших проблем, які теж було б добре вирішити за рахунок державних грошей та закордонних інвестицій. А головне — чужими руками.
Відтак, на сесії районної ради, яка відбулася у вівторок, депутати запропонували через відповідне звернення внести зміни в Указ Президента. Зокрема, заступник голови райдержадміністрації Василь Турчин, який був доповідачем із цього питання, наголосив, що Калуський міськвиконком, розробляючи та затверджуючи програму невідкладних робіт щодо ліквідації загрозливої екологічної ситуації, не повністю охопив проблеми району. Зокрема, частина мешканців Кропивника опинилася поза програмою і не може претендувати на відселення.
— На території шахтних полів відпрацьованих рудників розташовані рудник “Ново-Голинь” (285 помешкань Кропивника) та рудник “Голинь” (273 помешкання Кропивника), — зазначив Василь Турчин, посилаючись на інформацію Інституту галургії. — Таким чином, відселенню із Кропивника мали би підлягати 558 помешкань, тоді як у програму внесено лише 292 будинки. Це призведе до того, що частина жителів села залишиться у зоні осідання і деформації земної поверхні та у зоні провальних воронок.
На думку районної влади, цю ситуацію потрібно негайно виправляти, вносячи відповідні зміни у державну програму. Також, зауважив Василь Турчин, для Кропивника і Сівки Калуської потрібно виготовляти генплани, вартість яких — понад 400 тис. гривень; людей відселяти не у Підгірки, а на безпечні території у межах цих сіл; диспансеризацію населення проводити на базі амбулаторії Кропивника, залучаючи районних фахівців.
На тих же упущеннях наголосив і сільський голова Кропивника Михайло Барнич, за словами якого гроші на будівництво слід направити не у Підгірки, а у села.
— Так склалося, що ані громади наших сіл, ані спеціалісти району не були залучені до розробки програми, — акцентував Михайло Барнич. — Але сьогодні турбує те, що нам не пропонують альтернативи. Не всі люди захочуть із села піти у “шпаківню”. То чому б не направити гроші на будівництво частково у Підгірки, а частково — у села? Це був би найбільш оптимальний варіант. І таким чином, вдалося б реально врятувати село. Адже, якщо 77% наших мешканців перейдуть у Калуш, то на селі можна буде поставити “хрест”. У нашому районі вже і так достатньо сіл, які вимирають. Серед них, скажімо, Довжка та Діброва, у яких — трохи більше сотні мешканців. Окрім цього, слід звернути увагу на обвідний канал річки Кропивник та те, що ми досі не маємо висновків спеціалістів щодо того, які саме будинки — у небезпечній зоні. Сільські ради не мають коштів, щоб замовити відповідних фахівців.
Після шквалу пропозицій та доповнень “прокинувся” і депутат від села Мостище Степан Гринів (“Наша Україна”), який, користуючись присутністю на сесії міського голови Калуша Ігоря Насалика, вирішив спробувати “відщипнути” щось і для свого села.
— Мостище розташоване всього за 50-60 метрів від очисних споруд. До того ж, місто планує запускати ТЕЦ на вугіллі, не кажучи вже про вплив ТОВ “Карпатнафтохім”. У комплексі все це завдає значної шкоди здоров’ю мешканців села, забруднює довкілля. І при цьому, коли виділяють гроші на оздоровлення дітей, для Мостища — ні копійки! Окрім цього, хотів би попросити Ігоря Насалика дати розпорядження, щоб хоча б пенсіонерів із села у міських медзакладах обслуговували безкоштовно, — заявив Степан Гринів.
Спустити колег на землю спробував депутат Віктор Мікеров:
— Ми мастаки давати пропозиції вже після того, як все зроблено. А чи порахував хтось, у яку суму “виллються” такі доповнення? І що, зрештою, дасть наше звернення? Хто дасть йому “ноги”? Я переконаний, що це — марна трата часу, бо ні у раді, ні в адміністрації не знайдеться людини, яка з цим зверненням поїде до Києва та пройде той шлях, який пройшов міський голова. Сьогодні ми повинні визнати результат міста і починати співпрацю. Адже є Закон. Є гроші. І їх треба максимально використовувати.
Насалик пропонує співпрацю
Після депутатів слово взяв і директор Інституту галургії Іван Костів, який розповів про хвостосховище, Домбровський кар’єр та інші ризики. За його словами для визначення конкретних будинків, які збудовані на небезпечній ділянці, потрібно три місяці. Така інформація спровокувала Ігоря Насалика, який до цього часу мовчки сидів у президії та уважно слухав.
— Ви отримуєте 300 тис. гривень у рік і нічого не робите, — наголосив міський голова. — На те, щоб накласти одну карту на іншу, достатньо 12-15 днів! Ця інформація потрібна негайно, а не через три місяці.
Далі Ігор Насалик більш спокійно почав пояснювати, що змінити порядок використання коштів чи тим більше — межі зони екологічного лиха район, місто чи область не може.
— Закон України чітко регламентує всі ці питання, так само, як і те, що можна включати у подібну програму, а що — ні, — переконував Ігор Насалик. — Звичайно, якби була така можливість, ми б і дороги намагалися відремонтувати, і зробити водовідведення і ще багато чого. Але це — протизаконно. До речі, саме з цієї причини Кабмін забрав щомісячні виплати онкохворим та диспансеризацію. Окремо йшло голосування і по забезпеченню медичних закладів, оскільки ми заклали дуже великі кошти. Між іншим, на сьогодні ми вже отримали обладнання на 45 із 49 млн. гривень. Фактично наша ЦРЛ “поглинула” бюджет приблизно п’яти областей.
За словами Ігоря Насалика, місто пішло на серйозне порушення, коли виконком Калуської міської ради почав розробляти урядову програму. Це — прецедент. Але, твердить міський голова, якби програму розробляли ті дев’ять міністерств, які мали це робити, то її можна було б очікувати хіба що десь під кінець 2011 року.
Щодо Підгірок Ігор Насалик наголосив, що обрали їх не випадково, а тому, що саме на цю ділянку є відповідний генплан. Щоб обрати для будівництва іншу територію, потрібна експертиза, яка займе чимало часу. Тому мріяти про те, що людям дозволять за державні гроші будуватися там, де вони захочуть, — не варто.
— Я не розраховую лише на бюджетні кошти, — підсумував Ігор Насалик. — Ми готові співпрацювати із багатьма інвесторами та закордонними структурами. Крім того, місто вже відкрило благодійний фонд, куди кожен бажаючий може перерахувати певну допомогу. Я вважаю, що район також може відкрити такий рахунок і накопичувати кошти, які згодом можна буде використати на те, що не ввійшло у програму. А загалом між містом і районом не має бути конфронтації. Ми маємо активно співпрацювати і спільно вирішувати всі проблеми. Місто вже і так чимало робить для мешканців району. Зокрема, якщо взяти медицину, то протягом 2009 року ми лише у ЦРЛ вклали понад 24 млн. гривень запланованих та близько 12 млн. гривень додаткових коштів. При цьому ми повністю відмовилися від благодійних внесків, не диференціюємо сільських та міських жителів у питанні харчування, медикаментозного забезпечення чи інших витрат. Більше того — я попередив медиків, що за вимагання грошей забезпечу їм проблеми з такими структурами, як Генеральна прокуратура України, УБОЗ, УМВС тощо. Всі операції повинні бути безкоштовними. Цього року ми плануємо взяти на себе ще і витрати на пологи, заклавши у бюджет відповідне фінансування.
“Троянський кінь” по-калуськи?
Давши відповіді на всі запитання, Ігор Насалик поспішив піти, посилаючись на численні справи. Районні ж депутати вже заочно почали обговорювати все сказане. І хоча здавалося б, що після детальних роз’яснень ідея про внесення змін в Указ Президента сама собою мала б зникнути, як нелогічна та нереальна, райрада і далі не поспішала від неї відмовлятися.
У підсумку за звернення до Президента України Віктора Януковича таки проголосували, вказавши, що місто все вирішило самостійно “без залучення представників району і відповідних сільських рад”, а тому не тільки не охопило всі помешкання, які знаходяться над шахтними виробітками, але і не врахувало інших моментів.
“Єдиний водоносний горизонт, а разом із тим і його засолення та забруднення, не може обмежитися адміністративною територією міста Калуша та сіл Кропивника і Сівки Калуської, а неодмінно поширюється і на територію і суміжних сіл, що межують із Калушем. Зокрема, підвищена кількість солей зафіксована у криницях села Пійла. Споживання забрудненої води, очевидно, і є однією з причин підвищеної захворюваності серед населення. Це вимагає проведення диспансеризації не тільки у Калуші та селах Кропивнику і Сівці Калуській, але і жителів сіл, що межують із цією територією”, — ідеться у зверненні.
Цікавим є ще один абзац у зверненні райради, яка, зокрема, наголошує і на тому, що сьогодні житлові будинки кількох сіл Калуського району розташовані на значно меншій відстані від полігону токсичних відходів, аніж житловий масив Калуша. Так, Мостище — за 1200 метрів, Верхня — за 1300 метрів, Копанки — за 3000 метрів, тоді як Калуш — за 4000 метрів. “Тому очевидним є те, що забруднення повітря, грунтів і водоносних горизонтів, у першу чергу, отримують жителі цих сіл”.
Ураховуючи всі ці обставини, райрада просить доручити відповідним міністерствам доопрацювати програму невідкладних заходів з ліквідації надзвичайної ситуації і внести відповідні зміни.
У всій цій ситуації дивує лише одне: чого саме добивається район? Схоже, за облесливими подяками, щедро адресованими міському голові, ховається такий собі “троянський кінь” по-калуськи. Адже, поки міський голова “вибивав” гроші у стінах Верховної Ради, Кабінету Міністрів та інших інстанціях, виносив проблему на загальноєвропейський рівень, район — мовчав. Півтора місяці тому чомусь ніхто не зауважив, що у рішенні опущено півсела та не враховано проблеми інших населених пунктів, ніхто не зібрав документи і не повіз їх до Києва чи, принаймні, в ОДА. Зрештою, не було пропозицій і для міської влади. Де були сільські голови та голова районної ради тоді? Сьогодні ж, коли найважче — вже позаду, з’явилася маса критичних зауважень. А останнє звернення і взагалі можна розцінювати як намагання забрати кошти, виділені головно на місто.
