Отож, головною причиною багатьох теперішніх проблем, включаючи загрозу обвалу хвостосховищ та засолення підземних і поверхневих вод, є декілька ключових помилок проектування при будівництві шахти та хвостосховища та подальше недостатньо якісне обслуговування. Раптове закриття виробництв, без вживання необхідних при закритті таких об’єктів заходів, також позначилося на становищі дамб та кар’єру. Не виключають фахівці і те, що подальші метеорологічні явища можуть швидко погіршити ситуацію.
У висновках ООН чітко вказано, що засолення підземних і поверхневих вод несе загрозу для питного водопостачання. Крім того, цілком можливий прорив Домбровського кар’єру у річку Сівку. А незалежний та науковий відбір проб виявив розповсюдження гексахлорбензолу у навколишнє середовище на місці захоронення. Концентрація у воді на території сховища у 100 (а у деяких місцях — і більше) разів перевищує стандарт, прийнятий в Україні. Гексахлорбензол — надзвичайно токсичний для водного середовища та є стійким органічним забруднювачем. Тому у довгостроковій перспективі існує загроза його подальшого розповсюдження. Імовірно, гексахлорбензол уже є на звалищах №1 та №4. Є дані, що свідчать про розповсюдження цієї речовини на територію, на якій люди вирощують овочі для споживання.
Загалом рекомендації Місії поділено на дві частини. Перша — представляє їх на політичному рівні, друга — на технічному. Щодо політичних, то тут в основному — поради, куди далі за допомогою має звертатися Калуш.
У другій частині ООН рекомендує негайно розпочати більш детальне дослідження рівня розповсюдження гексахлорбензолу, включаючи виявлення ризиків для охорони здоров’я; провести чистку місця захоронення і здійснити безпечне заховання та/або ліквідацію небезпечної речовини. На звалищах шахтних відходів №1 та №4 рекомендується запровадити ретельне дослідження для виявлення точного місця викиду гексахлорбензолу та рівня його розповсюдження, особливо беручи до уваги громадські сади та джерела питної води.
Хвостосховища, за висновками міжнародних фахівців, є відносно безпечними за умови, що рівень у дамбах утримується відповідним надводним бортом та у межах встановлених порогів безпеки. Водночас на “п’яті” хвостосховища №2 рекомендовано встановити дреновану опору, яка охоплюватиме ту частину сховища, яка наближена до зони осідання шахти “Ново-Голинь”. Це надасть дамбі можливість витримувати протікання через будь-які можливі тріщини, викликані осіданням грунтів під хвостосховищем. Окрім цього, покриття хвостосховища №1 повинно бути виконане таким чином, щоб воно відокремлювало поверхневу воду від соленої всередині сховища. Верхнє покриття повинно забезпечувати збереження відходів у напівсухому стані. Для кінцевого виводу з експлуатації хвостосховища №2 та №3, їх необхідно також покрити.
Необхідно також уникнути загрози прориву Домбровського кар’єру у річку Сівку. Так, потрібно негайно відновити обвідну канаву по периметру кар’єру. Від розсолів потрібно захистити і алювіальний водоносний горизонт. Водночас перенаправлення Сівки до західної частини кар’єру може виконати кілька функцій: допоможе запобігти прориву річки у кар’єр, може сформувати активний бар’єр між водоносним горизонтом і кар’єром.
Звалища шахтних відходів №1 та №4, на переконання Місії, повинні бути належним чином виведені з експлуатації, щоб зупинити осідання та проникання солі у водовідведення та водоносні горизонти. У перспективі рекомендується вивести з експлуатації звалище шахтних відходів №1 разом із північною частиною звалища відходів №4. До того, як розпочнеться процес виводу з експлуатації, необхідно терміново побудувати нові обвідні канали та елементи контролю відкладень: мулові загороджувальні стінки, седиментаційні пастки та басейни для відстоювання осаду.
Місія також рекомендує поліпшити моніторинг осідання грунту. Якщо рівень його осідання перевищує 20 мм на рік, треба подбати про евакуацію будинків та комунікацій. Евакуація та переселення будинків, що знаходяться близько до існуючих провалів грунту, мусить бути проведена негайно.
І остання рекомендація — впровадження обширної системи моніторингу засолення довкілля.
Загалом, резюмують фахівці, необхідно впровадити масштабні програми щодо закриття джерел розсолів, щоб зменшити засолення водоносних горизонтів та поверхневих вод. Однак, навіть якщо джерела розсолів будуть ізольовані або ліквідовані, пройде кілька століть, перш ніж водоносний горизонт відновиться природним способом. Тому, треба розглядати два можливих виходи з даної ситуації: обмежити використання підземних вод у зоні забруднення та віддати все у руки природи або активно зайнятися проблемою засолення водоносного горизонту.
Сакральний момент випікання пасок
