У статті стверджується, що “ще у 2003 році Кабінет Міністрів України прийняв Положення, згідно з яким для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, Інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління”. Проте, було випущено суттєву деталь, що такий відділ чи управління називається робочим органом.
Так, Правилами розміщення зовнішньої реклами у місті Калуші, прийнятими на сесії Калуської міської ради 21.08.2008 року, відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами (затверджених постановою (а не Положенням) Кабміну України від 29.12.2003 р. №2067, на які посилається автор статті), повноваження робочого органу покладено на міський відділ архітектури та містобудівного кадастру, а не на КП “Міський інформаційний центр”, як зазначено у вищезгаданій статті.
У свою чергу, КП “МІЦ”, здійснює діяльність на підставі Статуту та інших нормативно-правових актів. Зокрема, це — надання послуг, пов’язаних з оформленням документації, що надає дозвіл на установку і розміщення зовнішньої реклами у м. Калуші;
Підготовка, оформлення і контроль договорів користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Калуша, для розміщення спеціальних конструкцій; виготовлення, встановлення, надання в оренду, демонтаж та зберігання спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами; обслуговування, наповнення і розвиток офіційного сайту Калуської міської ради та інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України, тощо.
Що стосується отримання грошей нібито за використання землі, яка не перебуває на балансі комунального підприємства, то так ставити питання некоректно. Згідно з п. З Типових правил, зовнішня реклама розміщується па підставі дозволів і в порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних та міських рад. Пунктом 9 Типових правил передбачений вичерпний перелік документів, на підставі котрих надається дозвіл на розміщення зовнішньої реклами. В цьому переліку відсутня вимога про надання розповсюджувачами зовнішньої реклами документів, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, на котрій планується розмістити зовнішню рекламу. Згідно з п.24 Правил, виданий дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами і виконання робіт, пов’язаних з розміщенням рекламного засобу. Отримавши дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, розповсюджувач зовнішньої реклами, фактично, придбаває право на її розміщення у визначеному виконавчими органами сільських, селищних та міських рад місці.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України “Про оренду землі”, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної та комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування — орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону,
Однак, законодавством України про рекламу не передбачено прийняття подібних рішень про надання в користування місць розташування рекламного засобу, ні, тим більше, проведення аукціонів.
Відповідно до п. 1 Порядку надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (додаток №2 до рішення Калуської міської ради №689 від 21.08.2008 року), “Місця розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, ... надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами у користування на підставі договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, що укладається між комунальним підприємством “Міський Інформаційний центр” ... та розповсюджувачем зовнішньої реклами”. Тобто, діючими правилами, відповідно до рішення депутатів Калуської міської ради, комунальному підприємству “МІЦ” надано повноваження укладати договори про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, та отримувати плату на поточний рахунок підприємства відповідно до Методики розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування спеціальних конструкцій (Додаток №3 до рішення міської ради від 21.08.2008 р. № 689). Частиною першою статті 2 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що відносини, пов’язані з орендою землі регулюються, зокрема, договором оренди землі.
Щодо змін до Типових правил розміщення зовнішньої реклами (Постанова КМУ від 9 вересня 2009 р. № 968), згідно з якими плата за тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності, зараховується до бюджетів територіальних громад сіл, селищ і міст, то саме цей абзац був скасований рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 25.02.2010 року за позовом Миколаївської, Дніпропетровської, Дніпродзержинської, Павлоградської міських рад, комунальних підприємств “Міська інформаційна служба”, “Бюро естетики міського середовища”, “Адміністративно-технічне управління” до Кабінету Міністрів України.
Визначати, яким чином використовуються надходження плати за тимчасове користування місцем для розміщення зовнішньої реклами, є правом відповідної місцевої ради (згідно з підпунктом 3 пункту “а” статті 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”). В даній ситуації Кабінет Міністрів діяв із перевищенням своїх повноважень: “встановлення в Постанові вимоги, куди необхідно зараховувати платежі за користування місцем, не відноситься до компетенції Уряду України, не відповідає положенням законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про Кабінет Міністрів України”. З огляду на це, постанова в частині доповнення новим абзацом пункту 13 типових правил є незаконною і підлягає визнанню нечинною” (постанова Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-1254/09/2670 від 25.02,2011) року).
У зв’язку із апеляцією, поданою цими ж позивачами на дане рішення суду щодо незадоволення решти позовних вимог, постанова суду набирає чинності з моменту проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а це вже справа часу.
Апеляції ж від Кабінету Міністрів України на дану постанову адміністративного суду не було.
Тетяна КРИГАНУЦА, директор КП “Міський інформаційний центр”
Ватикан: коли час зупинився