Чергова реформа у галузі освіти не забарилася. Більше того, вона відбулася настільки блискавично, що нововведення навіть не встигли всерйоз обговорити. Припущення, що рано чи пізно 12-річку таки скасують, звичайно, були. Утім, настільки поквапні зміни випередили всі прогнози. І хоча рішення було ухвалено всупереч позиції профільного парламентського комітету, і навіть без обов’язкової процедури — голосування у першому та у другому читаннях, у тому, що вже з вересня дітям доведеться знову вчитися під стресом нововведень, сумнівів майже не залишається. Адже було б, як мінімум, дивно, якби нинішній Президент не підписав закон, який дає йому змогу прозвітувати про виконання ще однієї передвиборної обіцянки. Між тим, школярі перспективі повернення до 11-річки раді, як і більшість їхніх батьків. — Цьогоріч моя донька закінчила дев’ятий клас, — поділилася калушанка Мар’яна. — Відтак, постало питання: йти ще на три роки до школи чи поступати до коледжу і за цих же три роки отримати певний фах. Ми вибрали останнє і забрали документи зі школи. Зараз донька готується до вступу. Гадаю, що наші школи просто не готові зараз до переходу на європейську систему освіти. Безперечно, це міг би бути дієвий крок, але саме по собі нічого не зробиться. Наразі держава навіть новими підручниками не може вчасно забезпечити школярів. То про які позитиви йде мова? Не розумію також, навіщо завантажувати дітей такою великою кількістю предметів, більшість із яких викладають й у вишах. Усього вони все одно не зможуть вивчити та запам’ятати. Я переконана, що зі схильного до математики учня ніколи не вийде доброго філолога, а зі школяра з гуманітарними нахилами — фізика чи хіміка. Тому, якби наші школи враховували ці елементарні нахили дітей, то і результати були би більш помітними. Між тим, головний аргумент Міністерства освіти за повернення до 11-річної освіти — це відсутність необхідних для переходу на 12-річку чотирьох мільярдів гривень. Як з’ясувалося, не вистачає країні і кадрів та приміщень. Отож, тут все зрозуміло: місія виявилася нездійсненною. Міносвіти проте обіцяє, що кардинальних змін не буде: ані збільшення кількості уроків, ані 6-денного навчання. Програму 12-го класу, у якій передбачено в основному повторення, просто скоротять. Міністр обіцяє навіть підручники не змінювати, хіба що — у молодшій школі. Утім, освітяни від таких змін усе одно не у захваті. І справа не у тому, що вони не доцільні, а у тому, що проведені невчасно. — Головна проблема 12-річної системи освіти у тому, що на момент закінчення школи випускникам було б уже по 18-19 років, — каже заступник начальника управління освіти Калуської міської ради Леся Кобзан. — При цьому у нашій державі незмінними залишаються призовний та шлюбний вік. Отож, 18-річні юнаки уже мають служити та можуть одружуватися. Дівчатам же дозволено виходити заміж у 17 років. У цей час і ті, й інші — ще школярі. Тому це питання потрібно було якось врегульовувати. Що ж до прийнятого нового закону, то його треба було приймати рік тому, а не за два місяці до початку нового навчального року, коли педагоги у відпустках, а діти — на канікулах. Зараз ми не маємо ні навчальних планів, ні програм, ні підручників. І з цим справді можуть виникнути труднощі. Так, минулого року наші 9-класники повністю були забезпечені навчальними посібниками аж у лютому. Що буде цього року, спрогнозувати складно. Між тим, зазвичай у десятий клас у Калуші іде 60-65% випускників дев’ятих класів. Цьогоріч заявки подали значно менше дітей. Утім, після повернення до 11-річки частина школярів, імовірно, таки повернеться у школи. П’ятирічкам оголосять загальний призов? Зі школярами — більш-менш зрозуміло. Принаймні, приміщень їм вистачить у будь-якому випадку. А от із дошкільнятами проблем більше. Як відомо, нова освітня реформа торкнеться і їх. Адже відтепер всі вони будуть змушені ходити у дитсадок. Якщо у Калуші кілька додаткових груп ще з певними потугами таки відкриють, то керівництву відділу освіти РДА не позаздриш. Адже із 54 сіл району повноцінними садками забезпечені лише 5 населених пунктів. — Наразі ми не отримували жодних нормативних актів та роз’яснень цього закону, — зазначив начальник відділу освіти Калуської РДА Михайло Срібняк. — Тому сподіваємося, що вони внесуть певну ясність. Адже те, що ми бачимо у законі зараз, втілити за такий короткий проміжок часу просто неможливо. У нашому районі є 5 дитячих садків та ще 4 навчально-виховні комплекси, де є можливість навчати п’ятирічок. Утім, цього — недостатньо. Найближчим часом плануємо відкрити дошкільний навчальний заклад у Копанках, розпочали роботу по Пійлу та Бережниці. Однак, охопити дошкільним навчанням усіх п’ятирічних дітей уже цього року ми точно не зможемо. На це не передбачено коштів, немає матеріально-технічної бази. Відкривати групи при школах — також нелегко, хоча наразі маємо 12 таких груп. Не зможемо ми і довозити дітей у дитячі садки сусідніх сіл. По-перше, діти для цього надто малі, а по-друге, немає транспорту. Тому, яким чином утілюватимемо закон у життя, поки що — не знаю. Між тим, є ризики, що дитина, яка не ходила у дитячий садок, не зможе потрапити і до школи. У тому, що винна — держави, яка зобов’язує, але не забезпечує, не сумнівається ніхто. Проте, заручниками у цій ситуації стануть саме діти. Батьки, звичайно, можуть спробувати влаштувати дитину у дошкільний заклад в іншому селі, але для цього доведеться не тільки щодень самостійно відвозити і забирати дитину, але і зібрати низку документів, у тому числі — і рішення сільської ради. Потрапити в один із дитсадків міста ще важче. — У Калуші працює 10 дитячих садків та дві пришкільні групи (при ЗОШ №№ 8, 9. — Авт.), — каже Леся Кобзан. — Проектна потужність кожного з них розрахована на 100 дітей. Утім, у кожному дошкільному закладі ми вже маємо на 10-15 дітей більше. Тобто садки переповнені і допомогти мешканцям району ми не зможемо. Серед калуських малюків приблизно 87% п’ятирічок відвідують дитячі садки. Це, між іншим, — один із найвищих показників у області. Водночас, за попередніми підрахунками, дошкільним навчанням з різних причин у нас не охоплені від 100 до 200 дітей. Проте, якщо обов’язкову п’ятирічну освіту таки затвердять, то ми знайдемо куди вмістити цих дітей. Трагедії — не буде. Хоча оптимальним варіантом, звичайно, було би відкриття хоча би ще одного садка. Наразі мова йде про “Зірочку”, на відновлення роботи якої потрібно кілька мільйонів гривень. У цьогорічному міському бюджеті на реконструкцію ДНЗ “Зірочка” не передбачено ні копійки. Утім, освітяни сподіваються, що, якщо відкриття додатково садка стане нагальною потребою, міська влада осторонь не залишиться. Що ж до району, то перспективи тут — не вельми втішні. Залишається лише сподіватися, що у закон внесуть деякі поправки, які дадуть змогу переходити на обов’язкову дошкільну освіту поступово.
Сакральний момент випікання пасок
