Чергова відкрита конфронтація між калуською владою в особі міського голови та ТОВ “Карпатнафтохім” почалося наприкінці лютого цього року, коли Ігор Насалик запропонував “Карпатнафтохімові” списати борги за очищення стічних побутових вод міста у розмірі 20 мільйонів гривень. Але будь-які можливості списання боргів відкинув генеральний директор підприємства Сергій Чмихалов. Відтак, місто віднайшло іншу можливість вплинути на нафтохіміків: мовляв, ті не виконують фінансових зобов’язань перед містом. Згідно із договором за 2003 рік “ЛУКОР-Карпатнафтохім” зобов’язувався фінансувати соціальну складову міста у межах не менше 4-5 млн. гривень на рік. Проте, з 2005 по 2010 рік, за словами міського голови, до міста таких відрахувань не надходило. Нафтохіміки, у свою чергу, заявляють: договір виконали і нічого містові не винні. Конфлікт дістав нового поштовху цього тижня, коли на розгляд виконавчого комітету Калуської міської ради надійшов проект рішення про погодження акту готовності виробництва ПВХ-суспензійного до експлуатації. — Я надіслав офіційний лист Сергію Чмихалову, де повідомив про ситуацію, що склалася, — зазначив перед розглядом питання Ігор Насалик. — Я поважаю Сергія Вікторовича як бізнесмена, промисловця, проте, відсоток на розвиток інфраструктури міста потрібно заплатити. Я мав консультації з цього приводу із міністром регіонального розвитку та будівництва Володимиром Яцубою, і він дав чітку вказівку: ніяких відмовок. Місто пішло назустріч підприємству і встановило найменші розміри інвестиційного відсотку — 5%. Тим часом, в Україні середній розмір інвестиційного відрахування становить 12-14%. Ми не введемо в експлуатацію об’єкт, поки відрахування не будуть здійснені. Попри те, акт про готовність виробництва до експлуатації таки погодили, але — за умови сплати відрахувань на розвиток інфраструктури. Ігор Насалик вирішив на цьому не зупинятися і наступного дня, 21 червня, на сесії Калуської міської ради запропонував депутатам розглянути можливість звернення до керівництва нафтової компанії “ЛУКОЙЛ”. У виступі перед депутатами міський голова вже перейшов до відкритих погроз нафтохімікам. — “Карпатнафтохім” повинен сплатити 5% від загальної кошторисної вартості будівництва. Від вартості 500 млн. доларів цей відсоток становить 195 млн. гривень. Мене вражає, що місто зображають із протягнутою рукою. Ми нафтохіміків ні про що не просимо: ми вимагаємо виконувати Закон. Тепер, якщо відсоток не буде заплачений, цей інвестор може працювати в інших містах, але не у Калуші. От, наприклад, у Будьоновську “Лукойл”, фактично, фінансує всі заклади освіти та охорони здоров’я (там компанія має виробництво етилену “Ставролєн”. — Авт.). У Калуші — не робить нічого. Підприємство має співпрацювати не з ОДА, як це робить “Карпатнафтохім” зараз, а з містом безпосередньо. Заступники Вагіта Алєкперова (президента НК “ЛУКОЙЛ”. — Авт.), коли приїжджають до Калуша, жодного разу не зайшли до міської ради. Коли я телефоную до Сергія Чмихалова, то він завжди — зайнятий. Я його тільки іноді у літаку зустрічаю, коли до Києва лечу, — обурився міський голова. — Тепер, якщо за два тижні відсоток не сплатять, то будівництво буде зупинене. Ігор Насалик поінформував депутатів, що істотно зменшилися і податкові відрахування підприємства: якщо у 2008 році “ЛУКОР-Карпатнафтохім” сплатив до міської скарбниці 1,9 млн. гривень, то 2010-го — тільки 781 тис. На початку роботи інвестора у Калуші, зазначив мер, на виробництвах працювало 13 тис. осіб. Тепер — лише 3. Про таку проблему і невтішну динаміку міський голова запропонував поінформувати у листі президента НК “ЛУКОЙЛ” Вагіта Алєкперова. Пропозицію підтримав 31 депутат Калуської міської ради. Має своє бачення ситуації начальник відділу інформації ТОВ “Карпатнафтохім”, депутат міської ради (фракція “Наша Україна”, депутатська група “За Калуш”) Анатолій Гетьманчук. — Міський голова оперує недостовірними фактами. По-перше, коли інвестори прийшли до Калуша, на підприємстві працювало тільки 6,5 тис. осіб. Потім ми скоротили частину працівників, проте — обгрунтовано. Приміром, на старому виробництві хлору працювало близько 1200 працівників, коли нове вимагатиме тільки 150. А найбільше працівників було далекого 1996 року: 17 тисяч. Коли від підприємства почали відокремлюватися малі виробництва, кількість працівників зменшувалася. По-друге, заступники президента “ЛУКОЙЛу” взагалі не відвідували Калуш останнім часом. А міська рада могла би більше цікавитися справами підприємства. “Карпатнафтохім” і справді співпрацює з Івано-Франківською ОДА, оскільки відразу на наступий день по своєму призначенні керівник ОДА Михайло Вишиванюк приїхав на виробництво і запропонував співпрацю. Ігор Насалик також мав можливість відвідати підприємство, проте, не зробив цього, — розповів у коментарі “Вікнам” Анатолій Гетьманчук. — Також дивує те, що міський голова вибірково подає відомості про сплату податків підприємством. Деякі відрахування справді знизилися у порівнянні з 2008 роком, оскільки тоді підприємство працювало. Тепер частина працівників упродовж тривалого часу отримувала 3/4 від зарплати або була переведена на мінімальну заробітну плату. Та чому мер, наприклад, не згадує, що 2009 року тільки земельного податку підприємство сплатило у розмірі 25 млн. гривень. Крім того, на нових виробництвах працюватимуть переважно молоді фахівці з вищою освітою, які часто у наших реаліях змушені заробляти гроші за кордоном. Ще один плюс нового виробництва — зменшення негативного впливу на екологію, адже тепер нам не потрібно возити до міста у цистернах хлор. А для України виробництво ПВХ – надзвичайно важливе з огляду на те, що держава повністю його імпортує. Що стосується погроз зупинити будівництво, то воно вже завершене, і не від міського голови залежатиме наша робота. Як може одна людина зупинити будівництво, на запуск якого впродовж двох років чекало кілька тисяч працівників? У будь-якому разі, перспективи міста отримати майже 200 мільйонів гривень, або хоча б обіцянку їх сплатити, видаються поки що туманними. Проте, наразі ескалація конфлікту — на руку Ігореві Насалику з наближенням виборів. За умови, що він знову балотуватиметься на міського голову, це буде неодмінним його досягненням. Якщо ж ні, — матиме переконливий аргумент для агітації в інших містах. А, разом із тим, — для послідовників міського голови, які залишаться у місті. Тому численні обіцянки вивести людей на протести проти промислового гіганта у такій ситуації видаються не такими вже і нереальними.
Ватикан: коли час зупинився