Федоришин уперше отримав “срібло”чемпіонату світу

Вихованець калуської школи вільної боротьби Василь Федоришин на чемпіонаті світу, який днями закінчився у Москві, виборов переможну медаль — срібну, поступившись лише своєму давньому супернику росіянину Бесіку Кудухову. Інша калушанка — Ірина Харів у першому колі програла сутичку не дуже відомій спортсменці з Монголії та посіла у своїй ваговій категорії лише 19-е місце. А Мар’яну Квятковську “вибила”з боротьби за медалі чемпіонату світу китаянка Менг Чен, тож калушанка була тільки 27-ою.
Переглядів: 263

Як повідомляли “Вікна”, на чемпіонаті світу з боротьби, який завершився минулої неділі у Москві, брали участь і троє вихованців калуської школи боротьби: Ірина Харів (вагова категорія до 55 кг), Мар’яна Квятковська (до 63 кг) та Василь Федоришин (до 60 кг).
Жіноча національна збірна України посіла у загальнокомандному заліку чемпіонату світу десяте місце, виборовши одну золоту медаль та одну бронзову нагороду. Зокрема, чемпіонкою світу у ваговій категорії до 51 кг стала львів’янка Олександра Когут, а бронзову медаль у ваговій категорії до 67 кг здобула для України також спортсменка зі Львова Алла Черкасова.
Чоловіча національна збірна України у командному заліку домоглася шостого місця. З сімох українських борців, котрі виступали у Москві, єдину медаль здобув калушанин, вихованець заслуженого тренера України з вільної боротьби Ігоря Барни, срібний призер Олімпіади-2008 Василь Федоришин. Він посів друге місце на чемпіонаті світу, поступившись за набраними очками у фінальній сутичці відомому російському борцеві Бесіку Кудухову. Василь Федоришин був за крок від “золота” світового чемпіонату, але перемога “вислизнула” з його рук.
У першому періоді фінального поєдинку Василь мінімально (0:1) програв росіянину, а у другому — переміг. У третьому, вирішальному, періоді жоден зі спортсменів не здобув очок. Тому переможець мав визначитися у клінчі. У жеребкуванні Василеві пощастило: він отримав право захопити суперника за ногу. Однак росіянин проявив миттєву реакцію та уник захоплення. Як результат — Василь пропустив контратаку Бесіка Кудухова і отримав “срібло” чемпіонату світу. Варто наголосити: Василь програв тепер уже тричі чемпіонові світу.
У категорії до 60 кг старт у Василя Федоришина виявився не з простих. За жеребом першим суперником нашого борця став дворазовий чемпіон світу і чемпіон Азії, узбек Ділшот Мансуров. Проте, перемогу святкував саме українець.
Черговий суперник грузин Малхаз Курдіане — бронзовий призер торішнього чемпіонату Європи та володар “срібла” “Голден Гран-Прі 2009”. Федоришин знову був сильнішим і вийшов до чвертьфіналу, де його чекав турок Ерсін Сетін. Чемпіон юніорського чемпіонату світу не зміг протистояти олімпійському призеру.
У півфіналі Федоришину довелося зустрітися з чемпіоном Європи, володарем “Золотого Гран-Прі 2009” Зелімханом Хусейновим з Азербайджану, і капітан нашої збірної долає сильного суперника. А от у фіналі українця чекав вічний опонент — дворазовий чемпіон світу, чемпіон Європи росіянин Бесік Кудухов.
На жаль, цього разу Василю не вдалося вирвати перемогу, але наш борець ще раз довів свою стабільність у досягненні високого результату, ставши володарем срібної нагороди чемпіонату світу.

Ігор Барна: “У Москві був драматичний фінал”
“Вікна” отримали ексклюзивний коментар від заслуженого тренера України з вільної боротьби, тренера Василя Федоришина — Ігоря Адамовича Барни, який щойно повернувся з чемпіонату світу у Москві, де бачив драматичний фінал за участю нашого земляка:
— Упродовж останніх восьми років у ваговій категорії до 60 кг на чемпіонатах Європи, світу й Олімпіаді у Пекіні йде жорстке протистояння між українцем Василем Федоришиним та когортою провідних російських борців: Гусейновим, Дудаєвим, Кудуховим, Адамом та Мавлетом Батировими. Василь почергово переміг Гусейнова, Дудаєва, Адама Батирова, Рамазанова. Хоча проти нього, на мій погляд, використовувалися не зовсім джентльменські дії, що чітко проявилося у фінальному олімпійському поєдинку з Мавлетом Батировим. Щось подібне відбулося у фінальному поєдинку 11 вересня у Москві.
Бесік Кудухов, для початку, наніс Василю дошкульний удар головою, який чомусь не побачила арбітр. Однак два періоди завершилися зі співвідношенням 1:1. Третій, додатковий період, так званий овертайм не приніс переваги нікому. Тому судді були вимушені вдатися до жеребкування. Право вибору вигідного захвату, як не дивно (можливо, тому, що на цих змаганнях була змінена процедура проведення жеребкування), випала нашому спортсмену.
На жаль, він не міг використати цей шанс. Можливо, тому, що його шлях до фіналу був дуже важким: чотири поєдинки з елітними у цій вазі спортсменами — екс-чемпіоном світу узбеком Дільшодом Мансуровим, срібним призером чемпіонату Європи грузином Малхазом Курдіані, віце-призером двох чемпіонатів світу азербайджанцем Зелімханом Гусейновим та сильним турецьким борцем Ерсіном Сетіним. Шлях же до фіналу у російського борця був значно легшим. Можливо, з цієї причини, можливо, через ушкодження коліна за тиждень до змагань, коли навіть сама участь нашого спортсмена у чемпіонаті була під питанням, та не чітке суддівство (не хотів би вживати слово “пристрасне”), коли Кудухов із порушенням правил “вислизнув” із захвату, Василь не зміг використати наданий йому жеребом шанс і вимушений був вдовольнитися срібною медаллю. І знову, як на цьогорічній першості Європи, вона стала єдиною для чоловічої збірної команди України.
Щодо Ірини Харів та Мар’яни Квятковської, то, вважаю, вони виступили нижче своїх можливостей.
Не посипаючи голову попелом, хочеться філософськи сказати: негативний результат — теж результат, і при розумному підході він може стати додатковим стимулом до майбутнього прогресу. Це повинні зрозуміти самі спортсменки та ті, хто за ними стоїть, бо потенціал у дівчат є, про що свідчать їхні попередні досягнення. А дорога на вершину легкою не буває і потребує титанічних зусиль, відданості справі, терпіння та віри у свій успіх.