Життя на прожитковий  мінімум вимагає максимальних фантазії, терпіння і сили духу

Переможницею проек­ту визнали жительку села Вовчинець, що на околиці Івано-Франківська, — Ганну Покотило. Гроші у жінки за­кінчилися за три дні до кінця експерименту. Однак, за­лишилися продуктові за­паси, на яких вона і “дотяг­нула” до кінця місяця. Мо­жливо, жінка звикла еконо­мити, оскільки працює вчи­телем у школі і має заробітну плату, не набагато вищу за прожитковий мінімум, стверд­жують фахівці із На­ціональ­ного форуму проф­спілок. Однак, і нашій зе­млячці до­велося місяць, фактично, не жити, а вижи­вати. Тому, однозначно стверд­жують усі учасники проекту, прожити місяць за прожитковий мі­німум — нереально.

Згідно із законо­давст­вом, прожитковий міні­мум — вартісна величина достатнього для забезпе­чен­ня нормального функці­о­нування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчу­ван­ня, а також мінімального на­бору непродовольчих това­рів та мінімального набору послуг, необхідних для за­доволення основних соці­альних і культурних потреб осо­бистості. Обсяг прожит­ко­вого мінімуму містить два елементи: фізіологічний та соціальний. Фізіологічний мінімум — це вартісне ви­раження матеріальних цін­ностей, конче необхідних для існування людини; соці­альний — певний набір ду­ховних цінностей мінімаль­но прийнятого рівня життя.

Однак, жодному із учас­ників експерименту так і не вдалося заощадити для придбання квитка у театр, на концерт, поїздки на від­починок. Люди, фактично, від­мовилися від книжок, газет та журналів. А витрати на Інтернет та послуги мо­більного зв’язку, судячи зі що­денників учасників ек­спе­рименту, завдавали непо­правного удару їхнім га­манцям.

Скидається на те, що лю­дина, яка у місяць ви­трачає 907 гривень, має бути неосвіченою, замкнутою, ходити у недоносках і хар­чуватися або ж їжею із власного господарства, або ж — невибагливими крупа­ми та картоплею.

Жителька Івано-Фран­ківська Ганна Покотило за місяць так і не відвідала жодного культурного заходу, не придбала книжок. Єдине, що вдалося жінці, — “ро­звіятися” на святкуванні дня народження подруги. Але, якби не купила пода­рунок минулого місяця, не пішла б.

Найперше Ганна Поко­ти­ло відмовилася від ла­со­щів, фруктів та м’яса. Пе­ре­важно раціон жінки скла­дався із пшеничної крупи, картоплі, овочів і яблук, які мала на господарстві. Потім, заплативши за газ, жінка відмовилася і від придбання одягу, адже коштів на за­плановані найдешевші зи­мові чоботи не вистачило.

Найбільше грошей — 340 гривень, Ганна Поко­тило витратила на харчу­ван­ня. Ще 291 гривню довелося від­дати за комунальні по­слуги (при цьому учасниця експерименту так і не змо­гла оплатити вивезення сміття. — Авт.) Ще 120 гривень “з’їв” проїзд, 50 — зв’язок і 54 — засоби гігієни.

Висновки від Ганни По­котило — життя за прожит­ковий мінімум допоможе схуднути (за місяць екс­пе­рименту жінка схудла на 7 кг. — Авт.). А суттєвим засобом для виживання в екс­тре­мальних умовах можуть ста­ти присадибна ділянка та го­спо­дарство. Хоча для того, щоб отримувати молочні, м’ясні продукти та овочі безкоштовно, доводиться гнути спину 8 місяців із 12-ти. Відтак, через певний час фізична праця може по­значитися на здоров’ї. А лі­куватися за прожитковий мінімум — нереально.

Із фруктів Ганна Поко­тило мала тільки яблука, зібрані із власного двору. Про решту фруктів могла тільки мріяти. Адже під час проекту доводилося раху­вати кожну картоплину.

— Були такі моменти, ко­ли я картоплю підра­хо­ву­вала. От, наприклад, сьо­годні їм п’ять картоплин, завтра, якщо я їм кашу, то економлю картоплю, — зазначила у коментарі ТРК “Україна” Ганна Покотило.

Але нестача коштів “б’є” не тільки по фізичному, але і по психічному здоров’ю. Так,  постійний режим економії може призвести до тривалих стресів, депресій, сварок, поганого настрою А потім — і психо-соматичних розла­дів, які часто переростають у серйозні хвороби нервової системи і психіки.

— Скажу відверто: стра­шенно втомилася. Утоми­ла­ся від постійних підрахунків, вигадувань, як зекономити і не витратити зайвого. Жила у постійному напруженні, по­мітила, що працездатність значно понизилася: зошити, наприклад, я перевіряла довше, ніж зазвичай, — під­била підсумок експерименту Ганна Покотило. — Загалом, радості життя не відчувала. Наче і живий ти, але як в омані якійсь, усе навколо — чуже, світ немилим стає.

Чай і какао — тільки для дітей

Наразі у суспільстві є чимало незадоволення низь­ким рівнем прожит­ко­вого мінімуму. Однак, мало хто розуміє, що його розмір залежить від норм спожи­вання продуктів харчування, одягу, товарів та послуг, передбачених чинним за­конодавством України.

Постанова Кабінету мі­ніст­рів України “Про за­тверд­ження наборів про­дуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення”, більш ві­домих, як споживчий кошик, затверджена ще 2000 року, і від того часу жодним чином не вдосконалена.

Згідно із чинними дер­жавними стандартами, пе­ресічний українець може дозволити собі з’їсти про­тя­гом місяця 165 г сала, 1,290 кг яловичини,  630 г свинини, 1,140 кг птиці, трохи більше п’яти кілограмів білого хліба, 7,8 кг картоплі, близько 2 кг помідорів і огірків разом, 4,920 кг фруктів та ягід.

За інформацією управ­ління економічного розвитку міста Калуської міської ра­ди, найбільше за рік збіль­ши­­ли­ся у ціні крупи та овочі. М’я­со у відсотковому розра­хун­ку додало чи не наймен­ше з усіх продуктів харчу­вання — приблизно 3%. Картопля набрала у ціні за рік 1,7 гривні. Тепер, при ціні 4,3 гривні за кілограм, пе­ресіч­ний українець має спо­жити 95 кг картоплі на рік і тільки вона обійдеться у 412 гри­вень на рік.

Суттєво здорожчала ци­буля, на яку, згідно із нор­мами споживчого кошика, українці мають також ак­тивно налягати: споживати 10 кг цибулі і часника за рік.

На 200% здорожчала і гречка: від 4,5 гривні у січні до 12,3 гривні  у грудні. Однак, таке здорожчання чинов­ни­ків не вельми непокоїть, оскільки згідно із нормами споживчого кошика за рік пересічний українець має споживати два кілограми гречки.

З м’ясом у норма­тив­но­му раціону українців і взагалі туго: на день дозволено спо­жити 38 грамів яловичини, 21 грам свинини і 19 грамів риби. Найцікавіше те, що державний стандарт не передбачає працездатним українцям солі, спецій, какао та чаю. Ці продукти, згідно із постановою уряду, можуть вживати тільки діти дошкільного віку.

Це більш цікаво загля­ну­ти у кошик непро­до­воль­чих продуктів. Слід зазна­чи­ти, що тут законодавство більш лояльно ставиться до чоловіків: чоловіча зимова куртка має служити  чотири роки, тоді, як жіноче зимове пальто — вісім років; у чоловіків мають бути одні брюки на чотири роки і одні джинси — на три, а жінкам передбачено мати одну літню та одну теплу сукню на п’ять років. Ще серед­ньо­статистична жінка має носити шість пар колготів три роки. А раз у п’ятирічку — купувати спідницю. Вона також має ходити у зимових чоботах п’ять років, а осіннє взуття на високому підборі взагалі не передбачене. Не передбачені для жінок і штани та джинси.

До речі, раз на місяць законодавство дозволяє українцеві відвідати куль­турно-мистецьку подію чи купити книжку.

Отже, експеримент “Жит­тя на прожитковий мінімум” просто змусив кількох укра­їнців жити за такими мірка­ми, які розрахувала їм дер­жава. Вони їли переважно картоплю, з одягу купували найнеобхідніше, і — найде­шевше і найнижчої якості, зрід­ка дозволяли собі купу­вати книжку, а, якщо і ві­дві­дували театри та концерти, то хіба що за безкоштовними запрошеннями.  Тому диву­ва­­тися, звідки береться фан­­тастично маленька сума прожиткового мінімуму, не варто. Тому цікаво було б подивитися також і на життя за споживчим кошиком, і на враження українців від пе­режитого.

Після закінчення експе­ри­менту 3 листопада міністр праці та соціальної політики Василь Надрага пообіцяв підвищити пожитковий мі­німум на 75 гривень. Однак, поки що прогнозувати рівень прожиткового мінімуму і його зміни у Держбюджеті наступного року так ніхто і не береться. А останнє під­вищення прожиткового мі­ні­муму, хоч і “влетить” дер­жавній скарбниці у копійку, для конкретної людини так нічого і не змінить.

Цього року прожит­ковий мінімум зростав упродовж року із січня 2010 по грудень 2010 року чотири рази. Його розмір зріс на 30,3%: із 869 гривень у січні до 922 — у грудні. У 2011 році укра­їнцям обіцяють збіль­шити прожитковий мінімум до 963 гривень.

На чому Вам доводиться економити?

Микола Іванович, пенсіонер:

 — Я з дружиною отримуємо непогану пенсію, тож, наразі не економлю. Однак, очевидно, що від непомірних цін іншим людям справді доводиться скрутно, адже чимало з них отримують зарплати і пенсії на рівні прожиткового мінімуму. А на такі гроші наразі прожити — просто нереально. Думаю, що для нормального життя людині потрібно хоча би дві тисячі гривень на місяць.

Ірина, підприємець:

 — За останній рік ціни і справді змусили задумуватися над кожною покупкою. Раніше люди купували багато речей, одягу, продуктів харчування. Якщо досі наша сім’я могла собі дозволити і розважитися, і відпочити, то тепер не можемо собі навіть харчуватися на такому рівні, як минулого року. Суттєво на сімейний бюджет вплинуло і підвищення тарифів на комунальні послуги. Через це й економимо. Переважно — на одязі.

Ганна Завіруха, калушанка:

 — Минулого року жити було набагато легше: були нижчі ціни і не така висока плата за комунальні послуги. Тепер доводиться економити на всьому: і на їжі, і на одязі, і на комунальних послугах. Я проживаю у трьохкімнатній квартирі, за опалення якої навряд чи зможу далі сплачувати. Навіть пробувала відмовитися від централізованого опалення. Я маю третю групу інвалідності, тож, прожити на ту пенсію, що зараз виплачують, — надзвичайно важко.