”За час існування України... мені жодного разу не була представлена правдива інформація про цілі здобуття наданих кредитних ресурсів МВФ, — стверджує Руслан Коцаба. — Мені, Руслану Коцабі, стало відомо із доступних інформаційних джерел, що саме моя держава лідирує у переліку боржників МВФ, які позичали на невигідних умовах кредити під час світової фінансової кризи та посідає друге місце у світі за зведеною сумою кредитів від МВФ, що складає понад 1100 доларів із кожного, навіть новонародженого, українця”.
Офіційна сума боргів держави України зафіксована у Законі України “Про державний бюджет України на 2010 рік” у розмірі 315 млрд. 715 млн. 906 тис. 300 гривень, що на 25% перевищує дохідну частину бюджету на 2010 рік.
“Я, як громадянин України, не маю права розділяти борги, які беруться невідомо для яких цілей і невідомо на яких умовах”, — переконує Руслан Коцаба директора-розпорядника МВФ. — На підставі вищевикладеного прошу викреслити мене, тимчасово непрацюючого українця Руслана Коцабу, мою дружину Уляну і двох донечок: Квітославу (6 рочків) та Зореславу (3 рочки) зі списку боржників МВФ”.
У коментарі “Вікнам” Руслан Коцаба зазначив:
— Заява до МВФ задумувалася як політичний стьоб, як реакція на бардак в українській владі. Тому і не планувалося отримати якісь юридичні наслідки, хіба — моральні. Але зараз уже зрозуміло, що моральне звільнення від “синдрому боржника” для влади страшніше. Для МВФ статті нашої Конституції — не указ, але громадський спротив із вимогою міжнародного аудиту коштів МВФ — то вже цікаво, бо може хтось і винуватий знайтися. Тому боротьбу переводимо у юридичну площину: вимога — перевірки витрат запозичених Україною коштів, заклики до прозорості та бравування “несплатою податків”. На весну буде цікавіше.