Удосталь посвяткувавши, калушани мають змогу потягнутися до високого: у неділю відбулося відкриття першої у цьому році виставки місцевих митців. Свої роботи у виставковій залі, що на вул. Дзвонарській, демонструють більше десятка талановитих художників, серед яких як відомі у Калуші та за його межами імена, так і зовсім нові. Аналогічно й із картинами: деякі вже пройшли не одну виставку, але більшість перед очима поціновувачів — уперше.
Милуватися, загалом, є чим. Адже виставка представлена майже 50-ма різностильовими роботами. Плюс — кілька скульптур. А об’єднує їх новорічно-різдвяна тематика. І хоча на жодній картині відвідувачі виставкової зали не побачать традиційних атрибутів цих свят, його дух — усе одно поруч: у величі храмів та невеличких церков Івана Гіфеса та Ігоря Бойковича, у спокої кам’янець-подільської фортеці Степана Баки та Ігоря Головчака, у засніжених горах, лісах і цілих селах Йосипа Кравця, Ярослава Коса і Віктора Коніва.
Водночас, стилем, змістом і різноплановістю вирізняються картини Василя Рудзінського, серед виставлених робіт якого — і традиційні портрети та пейзажі, й — різноманітні абстракції. Загалом, робіт цього художника на виставці — вісім.
Натомість, Володимир Чибар, який традиційно вражає глядача експресією, кольором та філософським змістом своїх робіт, не зрадив собі і цього разу. На виставці — дві його картини: переосмислена на сучасний лад “Таємна вечеря” Леонардо да Вінчі, яка у калуського митця отримала назву “Вечірка сьогодення”, та — яскравий портрет під назвою “Однокласник”. Причому, останнього у неділю можна було побачити не лише на полотні, але й у залі: жива “картина” охоче спілкувалася зі знайомими митцями та відвідувачами.
А самі художники чи не найбільше уваги приділили майстрам-початківцям — Наталі Антонь та Юлі Багринівській. Обидві студентки Калуського коледжу культури і мистецтв виставили по одній роботі. Утім, сміливість їхнього виконання, схоже, не залишила байдужим нікого.
Не залишає байдужим художників і саме приміщення виставкової зали. Відтак, на відкритті виставки митці говорили не стільки про власні роботи та дітища своїх колег, скільки про проблеми насущні. Голова неформальної спілки калуських художників, скульптор Ігор Семак сьогоднішній стан виставкової зали назвав плачевним. Водночас, висловив сподівання, що, якщо у непростому 2010 році все ж вдалося організувати кілька виставок, то, можливо, 2011 рік у цьому плані буде ще більш продуктивним.
Загалом митці не можуть дочекатися, коли, нарешті, виставкову залу відремонтують та доведуть до ладу. Ремонтні роботи у ній тривають від літа 2008 року. І хоча за останніх майже два роки від безвиході вже стало традицією організовувати виставки у напівпридатному для цього приміщенні, для і без того не надто звиклих до подібних подій калушан це — нонсенс. Що вже казати про гостей міста, яких подібний “сюрреалізм” просто вражає.
І, якщо художники ще намагаються змиритися з тим, що для повноцінного відновлення “обличчя” міста, а відтак — і належного поцінування їхніх робіт, у рекордному бюджеті міста 2010 року (надходження склали 260 млн. гривень. — Авт.) не вистачило 70 тис. гривень, то калушани на це реагують більш прозаїчно — ігноруванням.
Між тим, до відновлення виставкової зали сьогодні активно долучаються самі художники. Нещодавно фактично власними силами вони зробили у приміщенні світло. Щоправда, 100 гривень на цю потребу виділило управління культури Калуської міської ради. Коштів вистачило на придбання найнеобхідніших матеріалів. Усе інше зробили самі митці.
За словами спеціаліста управління культури Калуської міської ради Лесі Кирилович, головне — що митці гуртуються навколо виставкової зали, навіть попри те, що у ній немає стелі:
— Своїми зусиллями ви зробили освітлення і все для того, щоб у зимові дні ми могли зібрати художників до гурту, до творчої співпраці та творчого обміну. Дуже приємно, що, окрім картин, які ми вже бачили неодноразово, представлені абсолютно нові роботи, які милують очі, захоплюють своєю мистецькою думкою, ваблять палітрою кольорів, творчим задумом.
У очікуванні нового життя виставкової зали і художник Володимир Чибар, який переконаний: із появою у залі електричного світла можна буде повноцінно працювати не лише влітку, коли це дозволяє тривалий світловий день, але й узимку:
— Я — один із прихильників того, щоб виставкова зала діяла і виставки у ній безперебійно змінювали одна одну. Тепер, коли тут є світло, зможемо частіше зустрічатися, а значить — буде більше відвідувачів, навіть пересічних перехожих, які іноді заглядають. Для повної естетичної краси тут не вистачає одного: зробити красиву стелю. Можливо, як єдину картину. Сподіваюся, колись на ній буде якась фреска одного з наших колег. Це було би взагалі суперово. Адже подібним не можуть похвалитися навіть Івано-Франківськ та Львів.
Водночас, Володимир Чибар закликає робити більш яскраві афіші, щоб привернути увагу калушан, частіше організовувати персональні виставки художників. Адже роботи більшості із них — мало відомі широкому загалу. Окрім цього, митці з нетерпінням чекають, коли з арт-галереї “з’їде” міська територіальна виборча комісія, з якою вже майже півроку художникам доводиться ділити єдине приміщення, де вони можуть виставляти свої роботи. Загалом, майстрам пензля хочеться вірити: найближчим часом творче життя Калуша наповниться, стане ширшим і цікавішим.
