На Домбровському кар’єрі, на перший погляд, закипіла робота. За кілька місяців вдалося освоїти 89 млн. гривень. Утім, розмови про те, що гроші просто “закопали” у землю — не вщухають. Наразі підрядники чекають додаткового фінансування, щоб із новими силами взятися до роботи. Небайдужі калушани тим часом сподіваються, що завіса секретності — зникне, а до їхніх аргументів та багаторічних напрацювань, нарешті, дослухаються.
Після кількарічних розмов про те, що Домбровський кар’єр — це бомба уповільненої дії, яка у будь-який момент може не витримати натиску річки Сівки і “рвонути”, торік, нарешті, почали ліквідовувати загрозу. За рекомендацією “зверху” у червні минулого року була укладена угода з ТзОВ “Фінансово-енергетична корпорація України”, яке вже у липні приступило до виконання проекту технічних заходів з укріплення, гідроізоляції, зменшення динаміки приросту розсолів у Домбровському кар’єрі калійних руд, укріплення дамби хвостосховища №2 Калуш-Голинського родовища калійних солей.
Щоправда, вже за кілька днів після початку робіт рівень хлоридів у Сівці сягнув критичного рівня і збільшився у 136 разів. Що спричинило таке забруднення води (нехай — і тимчасове. — Авт.), так до кінця і не з’ясували. Натомість — підрядник продовжував роботи, до яких почергово виникали претензії то у міського голови Калуша, то у голови Івано-Франківської облдержадміністрації, то у Президента. Останній, зокрема, під час свого візиту до нашого міста минулої осені наполягав: роботи проводять надто повільно, і їхнього результату — не видно. Тому, якщо підрядник не почне працювати, його — замінять.
Підрядник, схоже, зрозумів. А відтак — набрав темпу і вже за місяць освоїв кількадесят мільйонів гривень. Ігор Насалик, який до цього встиг скликати надзвичайну позачергову сесію та заявити, що це — афера, несподівано замовк. До питання екології він повернувся на сесії міської ради минулого тижня, заявивши, що, максимум, — до кінця літа у місті остаточно буде поставлено крапку у цій проблемі.
За словами Ігоря Насалика, Секретаріат Президента України на початку січня доручив Кабміну вирішити питання щодо завершення екологічної програми у Калуші, звернувши, зокрема, увагу на те, що на сьогодні не завершено роботи у кар’єрі, не забезпечено добровільного відселення людей із території просідання земної поверхні, не вирішено питання щодо оснащення необхідним медичним обладнанням медичних закладів міста Калуша, не проведено диспансеризацію людей, які проживають у “зоні екологічного лиха”.
— Після цього виходить постанова Кабміну з розписом. Пункт перший: забезпечити невідкладно у зоні надзвичайної екологічної ситуації добровільне відселення людей із території просідання, утворення провальних воронок, карстів, зсувів із обов’язковим забезпеченням їх житлом для тимчасового, а у подальшому — постійного проживання. Пункт другий: здійснити запобіжні заходи щодо недопущення забруднення джерел питного водопостачання. Термін виконання — 2 місяці. Далі — здійснити технічні заходи з укріплення, гідроізоляції, зменшення динаміки приросту розсолів у Домбровському кар’єрі калійних руд. Мінекономіки і Мінфіну — профінансувати відповідні роботи протягом 10 днів. Також — провести дослідження полігону захоронення токсичних відходів та здійснити комплексні заходи з його ліквідації. Мінприроди і Мінбуд отримали на це два місяці. І, що найголовніше, — у 2-тижневий термін виділити місцевим бюджетам Калуша та Калуського району додаткові кошти, інші матеріальні ресурси для нормалізації екологічного стану. Це — всі документи, які наразі торкаються процесів, які у нас відбуваються. Окрім того, наскільки мені відомо, Президент особисто дав доручення максимально забезпечити оздоровлення дітей, диспансеризацію хворих і відселення. Тому є надія, що ми не тільки розпочали ці роботи, але і до середини чи кінця літа повністю їх завершимо, — повідомив Ігор Насалик.
Між тим, якщо більшість пунктів “екологічної” програми, як-от: оздоровлення дітей у кращих закладах відпочинку країни, забезпечення лікарні новітнім обладнанням тощо, — тільки на руку калушанам, то роботи, які ведуть на екологічно небезпечних об’єктах, турбують значно більше. Чимало спеціалістів стверджують: приїжджі фахівці роблять не те і — не так. Відтак, державні кошти блискавично витрачають, а роботи зводяться до непотрібного копирсання у землі.
У Калуші є проекти, за якими будували кар’єр і проводили відповідні розрахунки, є люди, які знають, що і для чого робили. Але до їхньої думки вперто ніхто не прислухається. На цьому, зокрема, наголошує калушанин, колишній працівник Домбровського кар’єру, гірничий інженер Михайло Перегінець, на думку якого, попри постійні розмови на тему екології, не всі бачать вихід із ситуації, що склалася.
— Люди повністю довірилися місцевій владі. Натомість, влада чомусь засекретила весь процес: до робіт і проектів не допускають людей, які працювали і продовжують працювати на Домбровському кар’єрі — в управлінні калійного заводу. Це — неправильна позиція. Навіть — шкідлива для загальної справи, — переконує Михайло Перегінець. — Справа у тому, що проекти робіт, на які опираються підрядники у своїй роботі, абсолютно не враховують того, що передбачалося проектами під час будівництва кар’єру. Його, нагадаю, ввели в експлуатацію у 1967 році.
Згідно з первинними документами, у першу чергу, передбачалося будівництво випарної установки (заводу) для утилізації розсолів, що накопичуються в акумулюючих ємностях у процесі видобутку руди. Також мав бути збудований шлюз на річці Сівці для стоку води по обвідному каналу і по малій вітці каналу, що протікає через місто. Третім пунктом передбачався промисловий видобуток руди.
— На жаль, кар’єр практично відпрацьований, а відповідних споруд досі немає. Тому я переконаний: хоч і з суттєвим запізненням, але їх треба будувати, — акцентує Михайло Перегінець. — Натомість, зараз від хвостосховища №2 до відпрацьованих виробіток кар’єру будують трубопровід — для транспортування розсолів, що там накопичуються. Накопичуються вони, між іншим, в основному, за рахунок атмосферних опадів. Це означає, що дзеркало розсолів у кар’єрі буде зростати ще більше — аж до досягнення ними галькового (водоносного) горизонту. Таким чином, ми лише прискоримо екологічну катастрофу.
Водночас, на думку колишнього працівника калійного заводу, на сьогодні повністю втратили сенс і роботи, які ведуть по північному борту кар’єру з метою перехоплення фільтраційних вод річки Сівки. Не може стояти також питання про відновлення кільцевої дренажної траншеї з північної сторони кар’єру. Тому Михайло Перегінець ще раз закликає звернути увагу на проекти, за якими будували кар’єр. Тільки вони допоможуть виправити ситуацію.
