У Калуш почнуть звозити отруту  з усієї України?

Минулої п’ятниці на Прикарпатті, у тому числі — й у Калуші, побував міністр з питань надзвичайних ситуацій Віктор Балога. У ході зустрічі з ним з’ясувалося: на завершення “екологічної” програми Калушу потрібно ще 168 млн. гривень та… завод для переробки гексахлорбензолу. Якщо останній збудують, до Калуша “попливе” отрута з усієї України.
Переглядів: 277

Калуш потребує ще 168 млн. гривень для завершення екологічних проблем у 2011 році. Кошти, насамперед, будуть спрямовані на зміцнення північного борту Домбровського кар’єру, що унеможливить прорив річки Сівки у кар’єр, і, відповідно, не дасть збільшити кількість розсолів. Також необхідно завершити роботи з ліквідації полігону гексахлорбензолу, провести рекультивацію хвостосховища №1, відселити понад 4 000 калушан. На цьому під час зустрічі з Віктором Балогою акцентував заступник міського голови Василь Петрів. 

Натомість, Ігор Насалик просив припинити виділяти кошти на вивезення та утилізацію гексахлорбензолу. Його, як з’ясувалося, не 12,5 тис. тонн, як думали раніше, а, щонайменше, 22,5 тис. тонн (нагадаємо, що на утилізацію 8,5 тис. тонн гексахлорбензолу, які вивезли минулого року, уряд виділив 298 млн. гривень. Усі виділені кошти у 2010 році повністю освоєні. — Авт.). Отож, міський голова Калуша переконаний: доцільніше збудувати у місті завод, де можна було би переробляти не лише гексахлорбензол, а й інші хімічно небезпечні відходи, які залишилися на території області.

— Напевно, мало сенсу у тому, щоб вкладати величезні кошти у транспортування цих відходів і їхню переробку у європейських країнах, де вони працюють екологічно чисто. Краще — вкласти ці кошти у будівництво такого ж заводу на території міста Калуша,  — заявив Ігор Насалик.

Попередньо підтримав ідею і голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк, який, зокрема, повідомив:

— Коли ми гадали, що робити з 11-ма тисячами тонн гексахлорбензолу, постало питання: вивозити його за кордон чи збудувати завод для переробки. З’ясувалося, що вартість будівництва такого заводу становить 250 мільйонів євро. Тоді ми вирішили, що вигідніше буде вивозити речовину за кордон. Проте, обсяги гексахлорбензолу, що зберігається у Калуші, є значно більшими. Тому вирішили повернутися до ідеї будівництва заводу.

Щоправда, вже через два дні Михайло Вишиванок категорично заперечив, що є прихильником ідеї будівництва заводу. Більше того, за словами голови ОДА, такого заводу у Калуші не буде ніколи. Адже відкриття в екологічно чистій, туристичній зоні підприємства, пов’язаного з хімічними відходами, — злочин.

— Якби мова йшла тільки про переробку тих 20 тис. тонн гексахлорбензолу, які вже там є, то це — ще половина лиха, — наголосив посадовець. — Якщо побудуємо такий завод, до нас поїдуть десятки, сотні тисяч тонн хімікатів із усієї України. Везти це все у гори Карпати абсолютно не можна. Я категорично заперечуватиму наявність такого заводу. Поки я буду в області, підпису там мого не буде.

Михайло Вишиванюк наголосив також, що відходи після переробки отрутохімікатів зберігають у глибоких шахтах під землею. Якщо у такі шахти потрапить вода, а це, на думку голови ОДА, можливо з урахуванням повеней минулих років, то може трапитися непередбачувана за своїми наслідками ситуація. Тож, область і надалі працюватиме над тим, щоб вивезти гексахлорбензол за межі Прикарпаття.

Між тим, за словами директора департаменту цивільного захисту МНС України Василя Квашука, пропозицію щодо будівництва заводу вже розглянули на спеціальній урядовій нараді за участю представника Івано-Франківської ОДА, і є всі підстави вважати, що дане питання буде вирішено позитивно.

Отож, чого чекати калушанам, наразі — загадка. Немає лише сумнівів, що, якщо міський голова вирішить збудувати завод для переробки отрутохімікатів, то аргументи “за” він знайде, як і відповідну державну підтримку та кошти. Лише думка громади навряд чи буде врахована. Адже після останніх виборів, коли калушани продемонстрували рекордно високий рейтинг довіри міському голові, він відверто почав ігнорувати їхньою думкою. Владу не цікавить, ані як мешканці міста оплачуватимуть у рази підняті тарифи на комунальні послуги, ані яку користь пересічній людині принесе адміністративна реформа, ані яким способом “вирішують” екологічні проблеми.