Під час візиту на Прикарпаття 28 січня міністра з питань надзвичайних ситуацій Віктора Балоги міський голова Калуша Ігор Насалик несподівано заявив про доцільність побудови у місті заводу з переробки гексахлорбензолу. Тоді міського голову підтримав навіть голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк, озвучивши вартість будівництва заводу — 250 млн. євро. За кілька днів він змінив думку, заявивши, що не допустить такого виробництва у Карпатському регіоні.
Ідея будівництва заводу викликала активний спротив калуської громади, зокрема, ідею не підтримала фракція Народного руху України у Калуській міській раді. Минулого тижня депутати-”рухівці” оприлюднили у засобах масової інформації заяву про ситуацію, яка склалася з утилізацією гексахлорбензолу у місті. Відтак — вимагали скликати позачергову сесію. Міський голова вимоги депутатів задовільнив, і — скликав.
Головним доповідачем на позачерговій сесії Калуської міської ради був голова фракції Народного руху України Олег Нижник. Він озвучив текст заяви фракції, де депутати висловили занепокоєння з приводу намірів міського голови звести у місті завод із переробки надзвичайно токсичної отрути.
“З урахуванням того, що виявлено додаткову кількість гексахлорбензолу, міський голова Ігор Насалик вніс пропозицію щодо більш економного і раціонального використання коштів: не вивозити отрутохімікати, а будувати завод із переробки отрутохімікатів у місті Калуші.
Міністр з питань надзвичайних ситуацій Віктор Балога зауважив, що рішення з цього питання буде позитивним, оскільки питання щодо Калуша перебуває на особистому контролі Президента України. Рішення про будівництво такого заводу уже затвердила урядова комісія”, — йдеться у заяві фракції НРУ.
Основними вимогами “рухівців” були остаточне вивезення гексахлорбензолу з міста, рекультивація полігону і проведення референдуму з питань побудови у місті заводу з переробки отрутохімікатів.
Міський голова, хоча і залишився категоричним (на його думку, завод таки треба будувати. — Авт.), та все ж, зважаючи на спротив депутатів, пішов на певні поступки: запропонував депутатам частково підтримати заяву фракції Народного руху України та звернутися з нею до Національного центру поводження з небезпечними відходами. Депутати 43-ма голосами підтримали звернення до Центру з приводу утилізації гексахлорбензолу, зокрема, щодо охорони полігону, забезпечення необхідного контролю за навколишнім середовищем полігону та обстеження території з метою встановлення реальної кількості речовини, яка там захоронена.
Урешті, міський голова дещо вгамував свої амбіції і щодо заводу з переробки гексахлорбензолу. Відтак, — запевнив: завод утилізує тільки калуський гексахлорбензол. Надалі — матиме непогані перспективи, які, проте, пересічному калушанину здаватимуться із царини фантастики. Як виявилося, “унікальне” виробництво перероблятиме ще і сміття.
— Минулого року уряд виділив Калушеві 300 млн. гривень для того, щоб вивезти гексахлорбензол за кордон. Відомо, з якими потугами Миколаїв реагував на вивезення через його порти цієї небезпечної речовини: все місто повстало, щоб не допустити перевантаження гексахлорбензолу. Тепер, коли виявилося, що гексахлорбензолу — не 8,5, а 22,5 тис. тонн, коштів для його вивезення потрібно у три рази більше. Тобто, — мільярд гривень. Я отримав категоричну відповідь від столичних чиновників: за теперішнього бюджету держави мільярда нам ніхто не дасть, — повідомив Ігор Насалик. — Тож, або ми тоді зупиняємося, і чекаємо, що буде далі, або вихід інший: побудувати завод із переробки гексахлорбензолу. Наголошую: калуського гексахлорбензолу, того, що знаходиться у нас на полігоні. Вартість заводу складає 150 млн. гривень. Після переробки гексахлорбензолу він буде працювати як сміттєпереробний завод.
Відтак, завод “звалився” на калушан, як сніг на голову: ніхто із широкої громадськості не знає ані технології, ані — екологічних ризиків підприємства. Так, не оприлюднена й експертна оцінка щодо кількості захоронення гексахлорбензолу.
— Пропозиція технології має іти від фахівців. Тобто, спочатку потрібно провести повну експертну оцінку полігону захоронення гексахлорбензолу, а потім — пропонувати шляхи вирішення проблеми. Можливо, у нашому випадку є й інші, альтернативні, методи переробки цієї речовини. Тож, їхню доцільність мають визначати науковці, — зауважив Василь Питлик (”Наша Україна”).
Однак, міський голова зазначив, що експертна оцінка вже давно зроблена — фахівцями Національного центру поводження із небезпечними відходами. Адже, тільки вони мають право працювати на полігоні. Вердикт — однозначний: у Калуші захоронено 22,5 тис. тонн гексахлорбензолу.
Депутатів запевнили: діяльність заводу контролюватиме виключно міська рада. До речі, його будуватимуть німецькі інвестори, які вже навіть відвідали місто й ознайомили з технологією. Тож, імовірно, міський голова мав на увазі, що гексахлорбензол перероблятимуть на заводі, наріжний камінь якого заклали наприкінці листопада минулого року. Нагадаємо, завод має з’явитися у Калуші за три роки. Його будуватиме німецька фірма “Тройш рісайклінг”.
Не зважаючи на значний поступ у будівництві, депутати таки обіцяють спитати думку громади. Щоправда, яким чином проводитимуть опитування, поки що — невідомо. Громадські слухання без участі громади вже давно стали для міста нормою. А от участь у референдумі містяни беруть активніше. І, хоча міські посадовці не виключають можливості проведення референдуму про побудову заводу, поки що конкретної ініціативи — немає. Теоретично, міська рада може його ініціювати. Однак, перед тим, як робити рішучі кроки, — потрібно пройти відповідну процедуру, передбачену Законом України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”. Потрібно зібрати збори громади, на яких були би присутні не менше 200 осіб, а також сформувати ініціативну групу зі збору підписів, кількістю не менше, ніж 20 осіб. Потім треба зібрати підписи за проведення референдуму. Тобто, процедура — надзвичайно складна. І, якщо вона буде пройдена, то є велика ймовірність, що буде підтримана і міською радою.
Голова фракції Народного руху України у Калуській міській раді Олег Нижник повідомив “Вікнам”, що ініціативу щодо проведення референдуму “рухівці” підтрмують. Наразі ж робоча група у складі пердставників трьох фракцій у міській раді за дорученням міського голови розробляє питання на референдум. Тож,уже найближчої сесії калушани дізнаються, чи матимуть шанс висловити свою думку саме таким чином.
Навіть, якщо ідея будівництва заводу буде підтримана громадою, то невідомо, чи підтримає її держава — фінансово. Адже, зрозуміло, що місто не матиме таких грошей, щоб звести завод самотужки. Тим паче, що категорично проти такого заводу виступає Міністерство екології і природних ресурсів України. Як повідомила прес-служба міністерства, офіційна позиція відомства — проти будівництва заводу.
— Ідея переробки такої токсичної речовини, як гексахлорбензол, у передгір’ї Карпат — небезпечна з міркувань перспективи розвитку Західної України як заповідної та рекреаційної зони, — вважає міністр екології і природних ресурсів України Микола Злочевський. — Окрім того, незрозумілою є перспектива такого заводу після утилізації всього обсягу гексахлорбензолу із полігону у Калуші. Відходи такого класу повинні бути вивезені за межі України і знищені на спеціалізованих підприємствах.
Наразі ж єдиним способом для громади сказати свою думку залишається міський референдум. Але сам факт того, що нечисленна фракція таки наважилася, й ініціювала сесію, і змогла добитися хоча б часткового задоволення своїх вимог, є позитивним сигналом відродження плюралізму у міській раді, яка останнім часом, фактично, була підпорядкована інтересам однієї політичної сили і її лідера.
