Особливістю вистави, насамперед, є те, що її грає всього один актор. Точніше — актриса: уродженка села Сваричева Рожнятівського району, а нині — заслужена артистка України Лідія Данильчук. Понад годину ця тендітна жінка тримала увагу глядачів, які, затамувавши подих, стежили за перипетіями моновистави, яка на основі низки образів передає всю багатогранність людського життя: любов і страждання, гріх і покуту, зневіру і надію. Усе дійство пронизано ритмом і ритуальними піснями Карпатського регіону.
У основу вистави лягли не лише новели Василя Стефаника, але і його листи, тому значною мірою вона є біографічною. Водночас, у жіночому виконанні кожен образ — насичений особливою енергетикою та деяким трагізмом.
Цікаво, що на сцені глядачі не побачили ані громіздких та яскравих декорацій, ані інших допоміжних засобів. Така мінімалістична сценографія — ще одна особливість “Театру у кошику”, який доводить: щоб зробити якісну виставу, образну, естетичну, не обов’язково загромаджувати сцену. Усе можна зробити і лаконічно. Щоправда, щоб цього досягти, актор мусить тонко відчувати запропоновану естетику і талановито її розвивати.
Вочевидь, Лідії Данильчук це вдається. До снаги їй і самостійно втримати увагу майже “бездиханної” публіки, яка впродовж усієї вистави із захопленням спостерігала за ритмічними рухами, грою, співом актриси. Безперечно, цьому передувало чимало тренінгів. Адже майже за 15 років “Мотилі…” встигли “облітати” не лише Україну, але і найрізноманітніші куточки світу.
Справжнім театральним мистецтвом калушани мали нагоду насолодитися завдяки старанням голови Калуської філії “Союзу українок”, очільниці театру “ЛюбАрт” Любові Липовській, яка, і сама захоплена побаченим, висловила сподівання, що це — не останній виступ львів’ян у нашому місті. На нову зустріч чекатимуть і калушани, які по завершенні театрального дійства обдарували актрису не лише квітами, але і тривалими оплесками. Стоячи.
Довідка. “Театр у кошику” заснований у 1997 році. Уже за два роки перша вистава “Білі мотилі, плетені ланцюги...” представляла Україну на Днях української культури у Франції.
У 2000 році на Міжнародному фестивалі “Конфронтації” у Любліні (Польща) був презентований спектакль “Украдене щастя”. Постановка отримала відзнаку за кращу жіночу роль на ІІІ Міжнародному театральному фестивалі “Золотий лев” у Львові та гран-прі за кращу виставу, відзнаки за сценографію і режисуру, кращі жіночу та чоловічу ролі на фестивалі “Класика сьогодні” (1999 рік).
У 2001 році вистава “На полі крові” (за Лесею Українкою) відзначена на Міжнародному фестивалі моновистав “Відлуння” у Києві, а у 2003-му за кращу режисуру на цьому ж фестивалі відзначили виставу “Сон. Комедія”.
У репертуарі театру — Франко, Шевченко, Стефаник, Шекспір, сучасний французький драматург Матей Вішнєк та інші твори української та зарубіжної класики.
Режисер-постановник Ірина Волицька — лауреат Державної премії ім. Леся Курбаса (2001-2002 роки). Провідна актриса Лідія Данильчук — лауреат Державної премії ім. І. Котляревського (2003 рік).
