Небезпечна економія: ртутні лампи — на смітник

Економна, поки світить, але небезпечна, коли згасне: люмінесцентні лампи все частіше використовують не лише на підприємствах та в установах, але й удома. Між тим, якщо організації зобов’язані їх належним чином утилізовувати, то у пересічного калушанина, який не захоче викидати непридатну лампу у смітник, вибір — небагатий: або тримати її вдома, або марно шукати цивілізований спосіб, щоб її позбутися. То куди ж дівати небезпечне світило? “Вікна”спробували з’ясувати. Утім, непридатну лампочку не прийняли ні комунальники, ні “еменесники”, ні санепідстанція, ні магазин, який її продав.
Переглядів: 682

Те, що енергоекономні лампи містять пари ртуті, давно — не секрет. Саме завдяки цьому вони працюють і заощаджують електроенергію. І в робочому герметичному стані вони цілком безпечні як для здоров’я людини, так і для довкілля у цілому. Тож, якщо її не розбити, ніякої небезпеки не буде. 

Загроза — в іншому: люмінесцентні лампи все частіше використовують у побуті, а після того, як вони виходять із ладу, людям не залишається нічого іншого, як просто викидати їх у звичайні смітники. Уже зі сміттєзвалища ртуть може потрапляти у грунт, воду та повітря. 

Експерти підрахували: якщо помножити кількість населення України на кількість ламп, які припадають на кожного її мешканця, то щороку в українські смітники потраплятиме кількасот кілограмів ртуті. Між тим, лише один грам цієї отрути у довкіллі здатний призвести до забруднення понад трьох мільйонів кубометрів повітря чи двохсот тисяч кубометрів води. Окрім того, навіть мізерні дози випарів ртуті можуть викликати гострі фізичні та психічні розлади у людей: від загальної слабкості, головного болю та підвищення температури до — болів у животі, розладу шлунку, хвороби ясен і навіть — ураження нервової системи.

Кожна лампа-”економка” містить до 0,2 грама рідкої ртуті, яка, якщо трубку розбити, починає випаровуватися і забруднювати повітря. Коли лампа увімкнена, ртуть випаровується, і розряд проходить у її випарах. Після охолодження лампи ртуть осідає на її поверхні дрібними крапельками, які помітні неозброєним оком. Тому розбивати такі лампи у жодному разі не можна.

Власне, зумисне розбивати їх, звичайно, нормальна людина не буде. Утім, рано чи пізно свій ресурс вичерпує навіть довговічна люмінесцентна лампа. Вона так само, як і звичайна, “згорає”. Але, якщо звичайну лампочку можна сміливо викидати у смітник, то на “економці” є спеціальне маркування, яке забороняє це робити. 

У ідеалі утилізацією люмінесцентних ламп мали би займатися спеціальні підприємства. В Україні таких — лише кілька. Наразі найближче до Калуша — у Бучачі Тернопільської області. Приватні та державні установи й організації, які і є найбільшими “споживачами” енергоекономних ламп, повинні самі укладати договори з такими підприємствами, а, відтак, — і платити за утилізацію, яка обходиться у середньому у 10% від вартості лампи. 

— Утилізація люмінесцентних ламп залежить як від їхньої кількості, так і від типу та розміру лампи (на сьогодні від 2,3 грн. до 3,50 грн. — Авт.), — каже головний інженер комунального підприємства “Міськсвітло” Роман Носик. —  Востаннє наше підприємство вивозило лампи, які містять пари ртуті, щонайменше, п’ять-сім років тому. Тоді ми здавали їх у Івано-Франківськ, а звідти вже вони потрапляли у Львів. Процедура — копітка і, загалом, недешева. Тому поступово підприємство почало відмовлятися від люмінесцентних ламп. Сьогодні ми використовуємо безртутні лампи, а тому і питання утилізації “економок” для нас уже не актуальне. Що ж до калушан, то вони, безперечно, такими лампами користуються. Найімовірніше, після завершення терміну експлуатації — просто викидають. Адже пунктів прийому, куди можна було би віднести відпрацьовану лампу, у нас немає.

Між тим, категорично заперечує, що населення викидає люмінесцентні лампи у смітник, директор комунального підприємства “Екосервіс” Дмитро Кобилецький, за словами якого, на полігон подібне сміття вивозити заборонено.

— Ми можемо приймати лише тверді побутові відходи, і якби бачили, що серед сміття — ртутні лампи, відповідним чином і реагували б. Є підозра, що дехто може вивозити непридатні енергоекономні лампи у ліс чи викидати десь у канави. Цього робити — не можна. Краще — віддати туди, де купив, — прокоментував Дмитро Кобилецький.

Утім, віддати “економку” також нелегко. У кількох пунктах продажу електротоварів, куди звернулися “Вікна” з питанням, чи забирають вони назад свій товар після того, як він стає непридатним для використання, продавці лише щиро здивувалися. Найгірше те, що у деяких магазинах з усією серйозністю та відповідальністю переконують: викидати люмінесцентні лампи у смітник — цілком безпечно. Головне — не розбивати її, поки вона робоча. 

Головний державний санітраний лікар району Богдан Пеленичка, проте, переконує: на щастя, так працюють не всі підприємці. 

— Енергозберігаючі лампи треба повертати у магазини, де їх придбали. Власник крамниці “Електрошик” у Калуші точно міняє використані лампочки на нові. За яких умов — потрібно уточнити.  Загалом, це питання — актуальне. Будемо його  вивчати більш детально, — зазначив Богдан Пеленичка. 

Розвели руками й “еменесники”. Заступник начальника управління надзвичайних ситуацій Калуської міської ради Іван Дембич зазначив, що з подібним клопотом в управління ніхто з калушан поки що не звертався.

— Допомога у ліквідації забруднень помешкань людей ртуттю — це, звичайно, наш профіль. Але, насамперед, це стосується розбитих градусників. Кількість таких звернень порівняно не велика: 8-10 за рік. На такі випадки у нас є спеціальний аварійно-рятувальний загін, розроблені відповідні інструкції. Тож, у випадку, коли у помешканні був розбитий градусник, ми можемо допомогти, — каже Іван Дембич. — Натомість, що робити з градусниками, які просто вийшли з ладу, але залишилися при цьому непошкодженими, та куди калушанам дівати непридатні енергоекономні лампи — не знаю. Щодо останніх, то їхньою утилізацією можуть займатися лише фірми, що мають спеціальну ліцензію. Таких в Україні лише кілька. 

Отож, в умовах, коли економити електроенергію намагається не лише населення, але і держава, невирішеним залишається лише одне: утилізація відпрацьованих “економок”. Для вирішення проблеми повинні діяти спільно екологи, санепідемстанція, місцева і державна влади. Вочевидь, збирати і знешкоджувати лампи найправильніше силами їхніх реалізаторів — магазинів і супермаркетів. Власне, таким способом проблему вирішили у багатьох країнах. Продавці мали би приймати непрацюючі лампи від населення при наявності касового чека та передавати їх на спеціалізовані підприємства для знешкодження. А у ціну лампи — вкладати витрати на її утилізацію. Поки що калушанам, здебільшого, залишається або і далі забруднювати екологію, або акуратно складати ртутні лампи десь удома. І те, й інше — небезпечне по-своєму.