Багато хто гроші заплатив, і не тому, що не міг вступити самостійно, а задля психологічного спокою і гарантій усіх учасників процесу. Вже навчаючись на студентській лаві, можна було помітити, що багато хто зі шкільних відмінників лекційного потоку були звичайними “липовими” медалістами, котрі з великими трудами здавали сесії. І вся причина полягала у тому, що були можливості переваг “рівніших” серед “рівних”, спортсменів, різного роду пільговиків — від “чорнобильців” і до представників діаспори, цільовиків, учасників самодіяльності і музикантів…
Багатьом було складно визначитись одразу із майбутньою професією і зробити свою ставку, щоб вона “зіграла”. У наступні роки було введене, на мою думку, революційне нововведення: можливість здавати копії документів на різні спеціальності. Таким чином, можна було стратегічно вирахувати свій вступ. Кількість таких подань не була обмежена нічим. Головне — встигати їздити всією Україною і складати іспити. Інколи географія вибору була така немала, що абітурієнти заледве встигали переїжджати і повторення вивченого проходило у плацкартах та автобусах. А готуючись з одних і тих же предметів, мали можливість складати вступні іспити на споріднені факультети. Завдяки цим нововведенням окремі не надто популярні спеціальності вилізли зі штанів абітурієнтського недобору, хоч і якість наборів трохи постраждала — адже туди за вищою освітою прийшли і ті, хто не зміг вступити на свій обраний факультет.
Історія ЗНО
Для багатьох цей несподіваний поворот долі все ж став можливістю за рахунок держбюджету здобути вищу освіту, нехай навіть — і не за своїм покликанням. А для професорсько-викладацького складу такі реалії стали новим викликом у боротьбі за “марку спеціальності”. Багатьом вдалося підняти престиж забутих і рідкісних спеціальностей і навіть — уперше за багато років — сформувати солідний конкурс при вступі. Освіта “назустріч людям”, нарешті, знайшла свій вираз у зовнішньому незалежному оцінюванні (ЗНО) якості знань як найбільш справедливій формі оцінювання. Адже кожен може прийти і на папері проявити всі свої потуги і, що найголовніше, — бути певним того, що в іншому куточку країни хтось робить так само. Справедливість полягала навіть у тому, що, якщо тебе оцінили несправедливо, то з іншими відбулось те ж саме.
Жодних преференцій, жодних поблажок чи привілеїв, ніякої дискримінації за віком, статтю, місцем проживання, рівнем добробуту батьків та місцем попереднього навчання. Такий підхід і справді став революційним настільки, що перші результати і рейтинги середніх навчальних закладів сховали за сімома замками. Виявилося, що круті столичні ліцеї і спецшколи, “розкручені” гімназії і навчально-виховні спецкомплекси, де навчаються молоді підростаючі олігархи і де плата за навчання чимала, навіть не ввійшли у сотню кращих навчальних закладів країни. У той час, школи та гімназії доволі провінційних містечок і навіть сіл показали найкращі результати із підготовки випускників.
Так розсипався міф про дорогі понти окремих приватних шкіл, а давня педагогічна мудрість про те, що хто хоче вчитися — тому ніщо не стане на заваді, підтвердилася. Більше того: виявилося, що вчителі пересічних шкіл ретельніше готуються до уроків і дійсно вболівають за честь професії, доносячи зерна знань навіть до останнього двійочника. Запорукою успіху є установка про те, що немає відсталих дітей — є індивідуальні особливості сприйняття та відтворення інформації і навчання. У сучасній середній освіті питання мотивації до навчання є дуже гострим. Цінності змаргіналізувалися, часто “бабло” перемагає не тільки зло, але й ерудицію та здоровий глузд. Важко пояснити маленькому дорослому важливість навчатися, здобувати знання, вміння та навички, коли під руками завжди є пошуковик Google чи Yandex, а суспільство спрямоване на накопичення і споживання, виключно на продажі і товарообіг. Здається, у такій ситуації єдиним виходом є спортивний інтерес і змагання всередині між собою. У тих колективах, де таке є, показники якості освіти будуть кращими. Практичний приклад Калуської гімназії таку тезу тільки підтверджує. Як тут не згадати слова, сказані з гіркотою міським головою Ігорем Насаликом: мовляв, перша приватна гімназія в Україні — Олександрійська, у якій навчається його син, — навіть не ввійшла до сотні кращих навчальних закладів України, як це зробила Калуська.
Як тільки ЗНО окріпло як філософія рівних можливостей на старті життєвого шляху, одразу ж знайшлося чимало бажаючих “утопити” таку справедливу схему оцінювання, вносячи несправедливі елементи в оцінювання і прийом документів: як-от, розширення творчих конкурсів, зарахування сертифіката попередніх років, надання окремої ваги середньому балу атестата. Додатковими чинниками є невелика база тестів і дисциплін тестування. Окремої уваги заслуговує і норма обмеження кількості іспитів: до п’яти тестів з різних предметів. Вважаємо, що доречно було б, навіть за окрему оплату, надати можливість додатково скласти кілька предметів, адже номінальний склад цих дисциплін змінюється. Цього року, наприклад, вперше введено російську мову. Застосування ширшого спектру предметів допомогло б частині випускників ширше маневрувати при вступі у виші і виборі спеціальності.
Новітня історія ЗНО
Чесність та прозорість процесу ЗНО забезпечують не тільки самі працівники Центру оцінювання якості освіти, але і батьки та широка громадськість, що має можливість незалежно спостерігати за неухильним дотриманням процедур тестування. Цього року Івано-Франківська обласна організація “Комітет виборців України”, як і кілька інших громадських організацій, вже традиційно спостерігає за ЗНО та вступом у вищі навчальні заклади.
Окремим напрямком спостереження є спільний проект обласної організації КВУ з редакцією газети “Вікна” із застосуванням “включеного спостереження”. Так, на Різдвяні свята спеціальний кореспондент газети зареєструвався на проходження ЗНО, обравши кілька дисциплін тестування. Можливість реєструватися Інтернетом і самостійно роздруковувати аплікаційну форму учасника значно спрощують усю процедуру. Нікуди не треба їхати, а, надіславши листа в Український центр оцінювання якості освіти, можна отримати запрошення, інструкції (інформаційний бюлетень) та сам бланк реєстраційної картки.
Варто зазначити, що хоч про ЗНО і необхідні документи для тестування вже говорено-переговорено, другого та третього червня — у дні тестування з української мови та літератури, все ж знайшлися такі, що або паспорт забули, або саму реєстраційну картку. Батькам слід приділяти належну увагу таким речам, адже у молодої людини ще немає звички пильнувати документи, тим більше, зважаючи на хвилювання перед тестом. Ну, і не треба забувати про ручки з чорною пастою, а ще краще — мати їх декілька (закони Мерфі про перевернутий вниз маслом бутерброд ще ніхто не відміняв. — Авт.). Проходячи “фейс-контроль” у приміщенні ЗОСШ №2 третього червня, відзначив високий рівень продуманості і злагодженості роботи інструкторів. Все проходило у спокійній атмосфері, без запізнень і заминок. У той час, коли батьки маринувалися під пекучим сонцем на подвір’ї школи, учасники змагань отримали перші у сезоні тестувальні зошити із завданнями.
Окремого слова заслуговують і завдання: задля чистоти експерименту, журналіст не готувався до іспитів, але без особливих труднощів основний масив завдань подолав вчасно. Принаймні, українська мова виглядає дещо простіше, аніж література. У всякому разі, з оцінки тринадцяти років після закінчення школи — це точно! Вивчаючи свої відчуття, можу сказати, що, хоч і не мав на меті складати іспити, щоб вступати у ВНЗ, хвилювання все одно було присутнє, а напруженість в аудиторії відчувалась гостро, особливо — із першими здачами заповнених бланків відповідей. Важливо, що абітурієнти після завершення процедури тестування і запакування тестових документів упродовж півгодини мають можливість повернутися у приміщення пунктів тестування і забрати власні тестувальні зошити. Уже вдома можна ще раз пройтися по завданнях і наперед прорахувати свій очікуваний бал. Суть справи це вже не змінить, але може зняти психологічну напругу і переживання. Звірити свій домашній результат і бал Українського центру оцінювання якості освіти можна буде у період між 20 червня і 5 липня — залежно від предметів тестування.
10 червня аналітик обласної організації КВУ взяв участь у зовнішньому тестуванні з російської мови, що проходило в ЗОСШ №21 в Івано-Франківську. Тут слід сказати, що введення російської мови у перелік дисциплін тестування обговорювалось у суспільстві. І значною мірою можна стверджувати, що таке рішення було більше політичним, аніж виправданим фахово. По всій Україні на таке тестування зголосилося всього близько шести тисяч випускників. І цей факт відображає реальний суспільний запит на російську мову як окрему дисципліну для ЗНО, котра повинна бути включена до блоку “іноземні мови”. Мови треба вчити і знати — це факт беззаперечний, адже вони сприяють розвитку бізнесу, науки, підвищують загальнокультурний рівень. Та і, вибачте за крамольний вислів, мову потенційних ворогів треба знати добре. Тому, російська, румунська, угорська, польська, турецька, англійська, німецька та французька завжди мають бути у полі зору (мови ядерних держав — у першу чергу. — Авт.) освітянської команди. Але от робити із мови політику — це зайве. Примітно, що в Івано-Франківській області пункт із тестування російської мови був лише один, і записалося на тестування всього 35 осіб, з яких, за спостереженням спецкореспондента, мінімум один був іноземцем. Із тих 35 тестувальників ще дев’ять з невідомих причин не прийшли.
Тестовий зошит, крім звичайних тестових завдань, містив і помилки (пропуски пронумерованих речень із уривку твору, на які посилаються окремі завдання тесту. — Авт.), що, мабуть, пов’язано із тим, що російська мова на ЗНО цього року вперше. А перші налисники завжди трохи підгорілі. При написанні твору російською мовою за мотивами вислову Ніколая Реріха, згадалось і дитинство, й усміхнені вчителі… У чернетці — ті ж помилки, що і 20 років тому: замість “ы” написано “и”, замість “и” — “і”, замість “с” вжито кілька разів “з” (бачили б Марія Ільківна і Валентина Василівна. — Авт.).
Складання цього тесту пройшло нормально, в уже менш нервовому режимі, аніж перший тест. Мабуть, все-таки пробне тестування і дійсно має свої добрі наслідки: зникає частка хвилювання від ефекту новизни і невідомості. По наїждженій лижні вже якось легше. Ніхто не намагався махлювати — всі працювали чесно. Щоправда, здивувало інше: якщо тестувальникам під час процедур ЗНО заборонено користуватися мобільними телефонами та іншими пристроями зчитування, зберігання та відтворення інформації, то чому така вимога не дотримується щодо інструкторів ЗНО? Підозрювати їх у нечесності немає підстав, але все ж: чому б не усунути спокусу?
З нетерпінням очікуємо тестів із наступних предметів та пізнішого оголошення результатів. Попереду — ще більш цікавий досвід цьогорічної вступної кампанії, котрим маємо намір поділитися із калуською громадою. Все ж цікава оця річ ЗНО: прозора, ясна, зрозуміла і справедлива. І це дуже важливо на початку дорослого, іноді — вибоїстого шляху. Є таки правда на світі.
