Сербське містечко Бачка-Паланку і Калущину об’єднує зокрема те, що у нашому місті розташований один із заводів виробника покриттів для підлоги — “Таркетт”: підприємство “Вінісін” було створене 1992 року як спільне українсько-югославське, а тепер — українсько-сербське підприємство. Тож, із ініціативи і за підтримки керівництва заводу, зокрема, його колишнього директора Івана Бісика, підприємці таки винайшли можливість відвезти у Сербію калуських керівників, зокрема, для того, щоб подивитися на щорічну Спортивну олімпіаду робітників Воєводини (автономний край Сербії. — Авт.) . Дійство вразило калуську делегацію своєю демократичністю, а також — чистотою, яку після себе залишила 25-тисячна юрба, яка зібралася подивитися на свято. Серби не смітять через жорстку дисципліну: якщо правоохоронці спіймають когось на тому, що викинув на газон пляшку, після ночі, проведеної за гратами, йому ж доведеться прибирати ввесь парк. Загалом, Калуський район тільки крокує до такого рівня культурної свідомості. Тішить, за словами голови РДА Василя Петріва, вже те, що на день Святих Петра і Павла, коли у районі святкували два дні села, до півночі ганебних явищ не було помічено.
Сільськогосподарський рай
Однак, Сербія зацікавила калушан не тільки культурою, а також устроєм промисловості, соціальної сфери та сільського господарства, яке робить малорозвинену промислово країну, практично, самодостатньою.
— Наразі сільське господарство у Сербії — розвинене, не зважаючи на те, що, на відміну від наших площ, там немає таких суцільних ланів, де великі виробники вирощують продукцію. Натомість, земля поділена на невеличкі ділянки. Продукцію виробляють невеликі землевласники. Однак, нас здивували врожаї, і, фактично, культура ведення сільськогосподарського виробництва. Ми дивувалися і величині кукурудзи, і капусті, — поділився враженнями від побаченого голова Калуської РДА Василь Петрів. — Наразі Сербія, фактично, йде до того, що вирощуватиме на одній площі по два врожаї на рік. Більше того, всі поля, які передбачені для виробництва сільськогосподарської продукції, забезпечені поливом. Уздовж доріг, уздовж полів проведені водопровідні лінії, встановлені колодязі, де є крани і лічильники води. Власники землі приїжджають зі своїми шлангами, підключаються, і кожен робить собі полив, залежно від того, яку культуру вирощує. Там також працює система, коли на певній території розміщена машинно-тракторна станція. Є підприємці, які мають всі механізми для обробітку землі і продукції: сівалки, комбайни, трактори й інше. І дрібний власник замовляє на певний час ті механізми, робота яких йому потрібна. Коли ми збиралися у зворотній бік, то виїхали вранці, о п’ятій годині за сербським часом, а за нашим — о четвертій. У цей час люди вже працювали на полях. Тобто, підприємці використовують кожну погожу днину. Хоча, за час нашого перебування там температура становила +45 градусів.
Загалом, сербська сільськогосподарська продукція — екологічно чиста. Під час її вирощування використовують тільки ті пестициди, які необхідні для захисту рослин. Живлять культури переважно органічними добривами.
Однак, напевне, навіть не новітні технології зумовили розвиток сільського господарства за кордоном. У Сербії посприяло і те, що там не було колгоспів. Земля здавна перебувала у невеликих приватних власників, і з часом люди навчилися її використовувати максимально ефективно. В Україні ж, і на Калущині зокрема, була розгалужена і досить велика система колгоспів. Після її розвалу сільськогосподарським виробникам не запропонували ніякої перспективи.
— Тобто, ми, оголосивши фермерський рух, не дали людям, чим обробляти землю. Ми з Федором Васильовичем (Федір Вовк — перший заступник голови Калуської РДА. — Авт.) їздимо на поля, дивимося: нібито у нас — дуже хороший урожай. Але — проблема полягає у тому, що ми збираємо цей урожай комбайнами, які були закуплені у колгоспах. І, природно, що втрати у цих комбайнах становлять 30-40%, а, можливо, і всі 50%. Тобто, біологічна врожайність у нас — висока, а отримуємо, фактично, — значно менше, — переконаний Василь Петрів. — Якби ми були дали при цім переході нашим фермерам кредити для того, щоб вони закупили нову ефективну техніку, нові комбайни, сівалки, це було б позитивом. Або варто було піти шляхом Сербії: створити одну потужну, з сучасною технікою машинно-тракторну станцію, і тоді брати в оренду обладнання. Уже сьогодні індивідуальні селянські господарства для збору пшениці намагаються використовувати комбайни з мінімальними втратами. Тобто, має бути такий підхід, і тільки такий підхід має дати ефективність сільського господарства.
За лопати! Поки не пізно...
Тим часом, на Калущині вже гряде масштабна кампанія із відчуження у власників необроблених земельних ділянок. Завдання районної влади полягає у тому, щоб усі землі сільськогосподарського призначення району оброблялися. Тож, як відзвітував Василь Петрів з нагоди 100 днів свого перебування на посаді голови РДА, за цей час на Калущині засіяно на 1014 га більше, ніж було торік. Хоча, необроблені площі у районі становлять ще 5000 га. У Сербії необроблених полів калуські посадовці не побачили.
Ще 800 га вже восени почне розорювати новий орендар, який займатиметься відгодівлею великої рогатої худоби у Завадці. Тим часом, наразі активно шукають землю, яка була у використанні, однак, за неї не платили. Із такими землекористувачами вже уклали 35 договорів оренди землі, місячна плата від якої приносить бюджету 80-100 тис. гривень.
Однак, насторожує те, що необроблені землі можуть забрати. І розпочнуть це робити із індивідуальних господарств. На заваді не стане навіть наявність державного акту на право власності на землю.
— У нас є 159 га землі в індивідуальних селянських господарствах, які не обробляються. Тож, ми зараз проводимо інвентаризацію всіх земельних ділянок індивідуальних господарств, де не обробляють землю. І сесії сільських рад будуть приймати рішення про вилучення таких земельних ділянок, і навіть тих, на які видані державні акти. Звичайно, що таких рішень розпочнуться судові процеси. Там, де немає державних актів, там судових процесів не буде, оскільки там землею користуються згідно з договором оренди, а договір можна розірвати, якщо немає цільового використання землі. Там, де є державні акти, там будуть судові процеси. Але ми свідомо входимо у ці судові процеси, щоб показати людям, що просто так не може бути, — вважає Василь Петрів. — Перші ж ділянки, які почнемо вилучати за пару днів, ми одразу почнемо розорювати.
Загалом, влада впевнена у своєму праві відібрати навіть ті землі, на які є виданий державний акт про право власності на землю. Так, норми чинного законодавства дозволяють вилучати земельні ділянки, якщо власник чи орендар використовує їх не за призначенням.
За словами голова РДА, люди, у яких забиратимуть землю, будуть про це попереджені заздалегідь. І, — матимуть шанс виправити ситуацію, якщо зобов’яжуться з наступного року, або ж — почнуть із цього, обробляти землю. Вилучення стосуватиметься тільки злісних порушників.
Льон — “король полів”?
До речі, на Калущині може відновитися вирощування льону. Так, колись пріоритетний напрямок рослинництва району не втратив своєї актуальності. Льон — сировина затребувана і недешева, тож, Калущина, поряд із вирощуванням великої рогатої худоби, може за пріоритет поставити і льонарство.
Василь Петрів не виключає і відновлення колишнього льонозаводу у Боднарові. Однак, наразі його влаштує будь-яке використання приміщень колишнього заводу. Із цією метою він уже шукав інвесторів у Сербії, і вже найближчим часом звернеться до українських підприємств.
— Я був здивований, коли, об’їжджаючи район, побував на льонозаводі. Мені відкрили приміщення, які там збережені. Вони не рознесені, там є охорона. І коли я вийшов на другий поверх, мені відчинили одне приміщення, а там — 35 німецьких швейних машинок. Жодної гайки з цих машинок не знято, — розповів Василь Петрів. — Я вже зараз готую звернення до багатьох швейних підприємств України, хто би міг використати це приміщення вже зразу для пошиву якогось одягу. Це — перший шлях.
Але, крім цього приміщення, це — величезна територія. Там є великі ангари для зберігання льону. Крім цього, була ще і пожежна частина, яка була повністю укомплектована, є багато складів, цехи потребують тільки косметичного ремонту. Я зустрівся з людиною, яка викупила цей завод. Викупили його давно, і — за невелику ціну. А наразі нічого не роблять тому, що не мають коштів. Тож, тепер треба шукати інвесторів.
