Подібна робоча група, логічно, мала б бути сформована ще на початку минулого року, коли на екологічно небезпечних об’єктах міста не було проведено ще жодних робіт, а указ Президента України оголосив місто зоною екологічної небезпеки. Відтак, тоді і влада, і громадськість, і науковці мали б чітку картину того, що насправді відбувається з екологією міста, і, разом із тим — чіткі проекти подолання загрози. Натомість, тоді на проблеми Калуша звернули увагу міжнародні організації, й у березні минулого року тут працювала спільна місія ООН і ЄС. Висновки комісії міжнародних організацій більшою мірою були слушними, однак, взяти їх за основу подальшої стратегії подолання загрози керівники держави не повважали за потрібне. Тому наразі екологія міста все ще у незадовільному стані.
Тож, робоча група, у складі якої як представники міжнародних організацій, так і вітчизняні науковці, представники Міністерства екології і природних ресурсів України, місцеві екологи, має виробити цілісну стратегію подальших дій. Результати роботи доноситимуть безпосередньо до Адміністрації Президента та Мінприроди. Тому є надія, що до них таки дослухаються.
— Наразі ті заходи та підхід до роботи, які були застосовані ще після оголошення надзвичайної екологічної ситуації у 2010 році, пішли у дещо неправильному напрямку. Ми почали лікувати тіло хворого, не встановивши діагнозу. Тому ми вже провели засідання шести груп, щоб повністю прояснити ситуацію, з’ясувати, чому процес пішов не так, як належить, чому ми не досягли того, чого хотіли. Зараз у нас, фактично, на 80% вироблена спільна думка: як робити, що робити, — наголосив заступник голови комісії, директор департаменту екологічної безпеки Міністерства екології і природних ресурсів України Олександр Соколов. — Тому ми повинні впродовж трьох місяців розробити чітке наукове обгрунтування по кожному об’єкту; розробити на кожен об’єкт повноцінний проект; розробити чіткий план виконання графіку робіт, який ми будемо контролювати. І я впевнений: залежно від того, як ми це все зробимо, проблема буде вирішена.
Нагадаємо, що робоча група мала зібратися у Калуші ще наприкінці листопада. Однак, в останній момент її скликали у Києві. Відтак, відразу доручили провести виїзне засідання у Калуші. Робоча група працювала у нашому місті 6-7 грудня.
Чи можна детально вивчити ситуацію всього за кілька хвилин перебування на екологічно небезпечних об’єктах — питання складне. Хоча, більшість науковців і представників влади вже неодноразово бували там і досі. Тому змогли зробити висновки: гексахлорбензол, загалом, задовільно вивозять із міста. А ось Домбровський кар’єр змінився у гірший бік. Адже цьогоріч на об’єкті не було виконано жодних робіт. А минулого року спромоглися профінансувати всього 19% від необхідної суми.
Голова Калуської РДА Василь Петрів, який і досі є незамінним для міста у питаннях, що стосуються екології, впевнений: за 51 млн. гривень минулого року зробили все, що могли.
— На 40% виконано роботи з укріплення берегу північного борту Домбровського кар’єру, й, у принципі, зупинено ті карстові провали, які відбувалися з цього боку. Щоправда, роботи не закінчені. За оцінками інституту “Гірхімпром”, вартість робіт із ліквідації наслідків, які є по Домбровському кар’єру, складає 290 млн. гривень, — зазначив голова Калуської РДА Василь Петрів. — Друга проблема, яку треба було вирішити, — засолення водоносних горизонтів. І для того, щоб зменшити його, необхідно було виключити джерела засолення: відвали №1 і №4. На відвалі №1 була проведена рекультивація верхнього плата. На відвалі №4 взагалі не розпочалася рекультивація. Площа засолення водоносних горизонтів у районі Домбровського кар’єру складає приблизно 930-940 гектарів. І, найголовніше, що засолення прямує до Лімниці, де є водозабори міста.
Відтак, проблема кар’єру схвилювала і працівників Мінприроди. По прибутті на нараду у ПК “Мінерал” Олександр Соколов зазначив, що станом кар’єру особливо стурбований. З огляду на те, як змінився там ландшафт, можна зробити невтішні висновки. Загалом, за словами чиновника, подібний кар’єр у світі він бачив тільки у Новій Зеландії.
Попри періодичні повідомлення від влади про те, що переробляти калуські розсоли бажають іноземні фірми, до жодних практичних зрушень справа не дійшла. Ось і цього разу Василь Петрів повідомив: переробляти розсоли хоче італійська фірма “VOMM”. Десять модулів, які іноземці мають намір установити на Домбровському кар’єрі, зможуть переробляти по 3 млн. кубометрів розсолів у рік. При цьому фірма розраховує на 10 млн. євро щорічного прибутку. А ось із калуським підприємством ТОВ “Карпатнафтохім” співпраці, схоже, не вийде: для потреб нафтохімічного виробництва потрібна кухонна сіль. А осушені розсоли з Домбровського кар’єру дають технічну сіль зі значними домішками.
Значно менше хвилювання — за полігон захоронення гексахлорбензолу. Хоча, і сам полігон, і його місце розташування викликало у столичних екологів чимало нарікань.
— Ніякого полігону там не було. Свого часу, коли хімічні виробництва тільки-но розпочинали свою роботу, там було заплановане встановлення спеціальної термоустановки, яка, нібито, мала знищувати ті відходи у процесі виробництва. Ця установка не була введена в експлуатацію. Звичайно, полігон на той час не планувався. Перші два роки роботи об’єкту було стихійне захоронення відходів гексахлорбензолу. І захоронили більше 25 тис. тонн гексахлорбензолу. Це — попередній об’єм. І ці відходи захоронили у найбільш несприятливому місці для того, щоб там зберігати відходи першого і другого класу небезпеки, — зазначив Олександр Соколов.
Однак, гексахлорбензол, імовірно, повністю виберуть із полігону уже наступного року. Цьому, за словами Олександра Соколова, сприяє указ Президента від 30 квітня цього року, у якому йдеться про те, що впродовж двох років із країни мають бути вивезені всі токсичні відходи. Науковці і чиновники сходяться на думці: роботи на об’єкті не можна затягувати. А, загалом, роботи треба планувати таким чином, щоб за кілька років на цьому місті був сосновий бір чи діброва. Так зараз роблять у Європі.
До “зелених” мрій чекати немало. За попередніми оцінками, на полігоні залишилося 12-13 тис. тонн отрути, які технічно посильно вибрати з полігону за два місяці. Повну потребу у коштах поки що не може сказати ніхто, а у проекті Державного бюджету на наступний рік буде передбачено, як мінімум, 115 мільйонів гривень. Тому зараз екологи будуть працювати у трьох напрямках: вивезення отрути із карт захоронення, ізоляцією від шару грунтових вод та рекультивацією кар’єру.
Детальні рекомендації комісії стануть відомими вже найближчими днями. Як би там не було, від того, чи дослухається Міністерство екології й Адміністрація Президента, і залежить подальше вирішення екологічної ситуації.
Ватикан: коли час зупинився