Василь Турчин: “Не потрібно мати саме медичну освіту, щоб курувати медицину”

Василь Турчин — найбільш суперечлива й одіозна фігура у калуському політикумі. Буквально за два роки він встиг приміряти безліч “ролей” — як у політиці, так і на державній службі. Стартувавши на посаді заступника голови Калуської РДА, Василь Турчин за кілька років досконало вивчив район, що дозволило йому стати рейтинговим гравцем на теренах ще добре “не освоєного” районного виборця.
Переглядів: 1109

Три роки тому Василь Турчин подався у політику. Його політична кар’єра розвивалася скандально бурхливо. Очоливши районну організацію “Фронту змін”, уже буквально за кілька місяців Василь Турчин перейшов до Української партії Ігоря Насалика. Проте, у районній політиці так і не зміг реалізуватися, бо територіальна комісія зняла кандидата у депутати до районної ради Турчина з виборів. Проте, з поля зору він не зник: міський голова Ігор Насалик призначив його на посаду заступника з медицини. На думку багатьох, таким чином, Ігор Насалик висловив вдячність Василю Турчину за вдало проведені вибори у районі. А вже наприкінці минулого року міський голова обіцяє “медичному” заступнику долю його попередниці Віталіни Радецької. Уперше Василь Турчин — гість редакції “Вікон”.

— Василю Васильовичу, на минулих виборах Ви стали скандальною знаменитістю. Перед Президентськими виборами Ви очолили районну організацію “Фронту змін”, а перед місцевими — перейшли до УП Ігоря Насалика. До участі у виборчому процесі до Калуської райради Вас взагалі не допустили. Чим поясните зміну політичної орієнтації?
— Я прийшов до влади у 2005 році на посаду заступника голови РДА з економічних питань. Перед тим працював виконавчим директором на Брошнівському лісокомбінаті. У моєму підпорядкуванні було більше 100 людей. Власники — київські, причому вони не зовсім розумілися на специфіці галузі. Не знайшовши порозуміння, я погодився на пропозицію Івана Живачівського і пішов у владу. До районної ради я пройшов за списками “Національного вибору”. Але впродовж майже 5-и років практично не цікавився політикою. Я і досі переконаний, що представники виконавчої влади не повинні займатися політикою. Їхня діяльність — в економічній та соціальній площинах. Як тільки з’являється політика, господарка відходить на задній план. Ідеально було б, якби подібна ініціатива була “прописана” на законодавчому рівні. Проте, будучи заступником із економіки, я чітко зрозумів, що як голова РДА, так і заступники — політичні фігури. І значно простіше і значиміше бути при цьому ще і депутатом райради. Та і ставлення депутатського корпусу тоді — інше. Усі ці чинники вкупі стали вирішальними для мене, коли прийняв рішення спробувати себе у політиці. Тож, погодився на пропозицію очільника обласної організації “Фронту змін”, тоді — заступника голови ОДА з економіки Володимира Шкварилюка очолити районну організацію “Фронту змін”. Мені імпонував Арсеній Яценюк як політик.
У районі доводилося все створювати з “нуля”. Крім того, “Фронт змін” тоді ще був громадським формуванням. Але за результатами президентських виборів, показники Калуського району були не гіршими від Калуша, й одними із кращих в області, хоча у місті організація була вже цілком сформованою і дієздатною.
Уже після виборів “вилізли” різні нюанси партійної діяльності, до яких я не був готовий. Скажімо, фінансування партійних організацій спробували перекласти на плечі місцевих керівників. Я був готовий працювати на рейтинг партії, але не мав можливості і не погоджувався із тим, що організацію ще потрібно фінансово утримувати. Крім того, для себе вирішив балотуватися у депутати райради, а формат “Фронту змін” як новоствореної партії на той час не давав такої можливості.  Враховуючи всі нюанси, написав заяву на вихід із “Фронту змін” і погодився на пропозицію міського голови Ігоря Насалика очолити виборчий штаб УП у районі.

— Ви — відома у районі людина. На минулих виборах Ви доклали чимало зусиль для того, щоб УП здобула якнайбільше голосів виборців. Проте, стати депутатом районної ради Ви не змогли через те, що територіальна виборча комісія зняла Вас із виборів. Імовірно, що за позитивного розвитку подій Ви могли б стати головою райради. Але цей план не спрацював. Натомість, виникла конфліктна ситуація із печаткою районної організації “Фронту змін”, яку Ви, буцімто, довго не повертали. Чи можна вважати, що, таким чином, Ви намагалися усунути сильного конкурента із політичної арени району?
— Районна партійна організація ніколи не мала власної печатки. А саму цю справу я і досі вважаю змовою двох політичних гравців із метою усунути мене від виборів. До цієї гри долучилася й область. Я вчасно написав заяву на вихід із “Фронту змін” та подав її до обласної організації. Там із рішенням “тягнули” до останнього, але заява все ж була підписана, хоча й у крайні терміни. Тому не може бути жодних звинувачень щодо того, що, будучи членом однієї партії, я балотувався від іншої. Це — неправда. І це було підтверджено судовим рішенням. На жаль, апеляцію ми програли, і це дало опонентам часову перевагу.
Першопричиною ситуації стало те, що ВО “Батьківщина” та “Наша Україна” вже наперед поділили районного виборця. Конкуренти їм були непотрібні. Більше того: ніхто всерйоз не сприймав УП, яка вперше заявила претензії на результат у районі. Але, про всяк випадок, про усунення конкурентів подбали. Наперед рахували не тільки політичні бали, але — і ділили посади. А у мене — і це без вихвалянь — були реальні шанси очолити районну раду, адже мою кандидатуру називали як одну із найбільш компромісних. Хоча, відверто, посада голови райради мене ніколи не цікавила. Коли я працював заступником голови РДА, то мав достатньо часу, щоб уникнути в особливості посади очільника райради. Ця робота — не для мене, і я собі таку мету не ставив.
Попри скептицизм, Українська партія на виборах отримала реальний результат. За загальними підсумками — перше місце. Найбільше здобутків було за мажоритарниками. Наші списки ми формували з людей, які відомі і поважані у своїх населених пунктах.  А, загалом, результат, який показала на виборах УП, — приклад реально важкої і правильної роботи: чітко сформовані списки, робота із виборцями, відсутність нереальних обіцянок і, найголовніше, — високий особистий рейтинг керівника партії Ігоря Насалика. До речі, одна з обіцянок — про безкоштовну медицину — вже виконана. Думаю, що хто би у майбутньому не був міським головою, калушани вже не дозволять відмінити безкоштовну медицину.
На черзі — адміністративно-територіальна реформа. На моє переконання — це позитивний досвід для цілої адміністративно-територіальної одиниці. Реформа в Україні — неминуча. Але виграє тільки той, хто потрапить у пілотний проект, адже це дає перспективу непоганого фінансування. Калущина має шанс стати “пілотною”. Думаю, варто цей шанс не упустити.

— Упродовж кількох місяців Ви виконували обов’язки голови РДА, хоча перед тим міський голова Ігор Насалик призначив Вас на посаду заступника з медицини. Проте, остаточного затвердження Вашої кандидатури на посаді так і не відбулося. Ви не знайшли порозуміння і з новим головою РДА Василем Петрівим, хоча “пережили” трьох його попередників. Подейкують, причиною прохолодних стосунків стало те, що Ви одноосібно визначали виконавців капітальних робіт.
— Через різні нюанси мого призначення на посаду голови РДА так і не відбулося. А щодо Василя Петріва — кожен новий голова РДА має право формувати команду на свій розсуд. Жодних конфліктних ситуацій у нас не було, адже нам доводилося працювати вкупі і раніше. Між тим, перебуваючи на посаді в. о. голови РДА, я вклав багато зусиль у формування бюджету та програми соціально-економічного розвитку 2011 року. Бюджет, на мою думку, був сформований досить вдало і збалансовано. Сьогодні про це можна говорити вже за результатами минулого року, хоча всі ці плюси зарахувалися чинному голові РДА. Бюджет розвитку був непоганим фундаментом як для функціонування району впродовж року, так і для керівників районних установ, які самі і приймали остаточні рішення щодо залучення фірм-виконавців до ремонтних робіт. Програма соціально-економічного розвитку формувалася також прозоро. Вибирали за єдиним принципом: хто вже має досвід роботи у районі, і — достатні потужності. І жодного із виконавців робіт я не “нав’язував”.

— Ви закінчили лісотехнічний вищий навчальний заклад. А куруєте медицину. Чи вистачає Вам фаховості вирішувати медичні питання?
— Міський голова Ігор Насалик призначив мене заступником з питань діяльності виконавчих органів влади, куруючим ланкою охорони здоров’я. Щодо освіти, то у мене дві вищі освіти. За першою спеціальністю я — лісоінженер, закінчив Львівський національний лісотехнічний університет України. Крім того, вже на посаді заступника голови РДА я закінчив Академію державного управління. Медицина для мене — не новизна. Адже, перебуваючи на посаді заступника голови РДА з економіки, я тісно співпрацював із медичною ланкою: побував у кожному медичному закладі району, знав про проблеми, особливості, спілкувався із керівниками. Економічні негаразди медицини входили до моїх безпосередніх обов’язків. На мою думку, не потрібно мати саме медичну освіту, щоб курувати медицину. Для цього є головний лікар, який і розуміється на особливостях галузі. Роль влади у цьому випадку — забезпечити умови для роботи медпрацівників. Думаю, поки що нам це вдається. Я чітко знаю свою роботу. І виконую ті завдання, які ставить переді мною міський голова. А він, найперше, доручив мені проаналізувати ситуацію у медицині і скласти цілісну картину. У результаті проведеного аналізу ми зробили висновок, що медицина фінансово втрачає від того, що заклади охорони здоров’я не мають стимулу до заробляння грошей. Тому з цього року було прийняте рішення повернути структурам ЦРЛ статуси юридичних осіб. Крім того, до моїх обов’язків входить контролювати використання коштів, займатися фінансово-господарською діяльністю галузі охорони здоров’я та загалом сприяти медицині у розвитку. На мій погляд, калуські медики не повинні “варитися у власному соці”. Курси із підвищення кваліфікації — це добре. Але потрібно співпрацювати не тільки на рівні області, але і виходити за її межі.

— Не так давно, на прес-конференції, міський голова Ігор Насалик повідомив, що у медицині назріває збурення, і Вас чекає доля Віталіни Радецької. Які підстави для таких заяв?
— Із Віталіною Радецькою я не був знайомий особисто. А про весь цей конфлікт дізнався із ЗМІ. Тому зробити порівняння не можу. Медики — це великий і непростий колектив: більше 2,3 тис. працівників. Звичайно, що зробити з такого великого колективу єдиний злагоджений механізм непросто. Але жодних конфліктів із лікарями, середнім чи молодшим медичним персоналом у мене немає. Інколи тільки виникають робочі питання щодо адміністрації ЦРЛ. До них у мене найбільше зауважень. Проте, не можу назвати це конфліктом. У розумних межах ми дискутуємо і доходимо до спільного і правильного рішення.

— Практично одночасно Ігор Насалик заявив, що, якщо відбудеться адміністративно-територіальна реформа, з-поміж його заступників Ви від цього можете отримати найбільші дивіденди. І натякнув, що у такому разі, можливо, розглядатиме Вас як свою креатуру на посаду нового міського голови. Чи маєте такі амбіції? Як загалом почуваєтесь у міській владі?
— Жодних розмов на подібну тему з міським головою у мене не було. Та і до виборів ще далеко, тож розмовляти про це поки що передчасно. Робота у міській владі — значно цікавіша, ніж у районі. Є куди розвиватися.

— Ідеї щодо безкоштовних бахіл та пропускного режиму у Калуській ЦРЛ — Ваші. З моменту їх запровадження минув певний час. Чи виправдані ці новації економічно і морально? Які ще нові ідеї втілюватимуться у медицині?
— І бахіли, і пропускний режим виправдали себе стовідсотково. Щоправда, ми не досконало вивчили ринок автоматів із видачі бахіл. Є такі автомати, які людину відразу “взувають”. Це було б дуже актуально, бо серед відвідувачів лікарні багато стареньких людей та хворих, яким важко згинатися.  Після запровадження такої новації у лікарні стало значно чистіше. А це — економія не тільки миючих засобів, але і зусиль молодшого медичного персоналу. Зараз ситуація стабілізувалася. За добу у середньому використовується 300-400 пар бахіл. Вартість 1 пари становить 58 копійок.
Щодо пропускного режиму, то встановлення всієї системи обійшлося приблизно у 30 тис. гривень. Плюс ввели у штат 4-ох працівників, які працюють позмінно й отримують близько півтори тисячі гривень зарплати на місяць. Ця система дала моментальний результат. Адже раніше доходило до того, що молодь збиралася компаніями і їхала під лікарню відпочивати. Під стаціонаром стояли приватні автомобілі, тож, часто і машини “швидкої” не мали місця, щоб припаркуватися. Зараз також припинилися викрадення люків, хоча раніше такі крадіжки були не поодинокими.
У найближчій перспективі — комп’ютеризація ЦРЛ і встановлення системи “Стаціонар”. Це дасть змогу відслідковувати в електронному варіанті рух всіх пацієнтів та медикаментів. Також зараз уводимо бухгалтерсько-економічну службу у єдину систему. А загалом моя ідея — підготувати програму розвитку медицини хоча б на три роки. Це допоможе уникнути хаотичності. Адже тільки цього року плануємо капітальні ремонти на суму 8-10 млн. гривень. 
— Дякую, Василю Васильовичу, за розмову.

Розмовляла Оксана ПІЛЯНСЬКА, журналіст