Італійці хочуть осушити Домбровський кар’єр — 50 млн. кубометрів розсолів

У червні 2010 року калуська делегація у складі тодішніх заступника міського голови Василя Петріва, секретаря міської ради Романа Боднарчука, а також — головного державного санітарного лікаря Калуського району Богдана Пеленички відвідала Мілан. Перед поїздкою до Італії вирушили і дві тонни калуських розсолів, які під час перебування делегації у Мілані висушили і перетворили на білий порошок — калійну сіль. Тоді ж талійці заявили про готовність привезти до Калуша установку з переробки розсолів уже найближчим часом. Проте, до зустрічного візиту в Україні їм  довелося чекати більше року. За цей час влада на Калущині помінялася таким чином, що інвестори, які у себе приймали делегацію керівників міста, приїхавши на Калущину, зустрілися із владою районною! Василь Петрів став головою РДА, а Роман Боднарчук — уже не секретар міської ради. Проте, від своїх намірів західноєвропейські інвестори не відмовляються. Василь Петрів переконує: не важливо, хто приймає делегацію. Наразі екологічна проблема міста і району — спільна, і головне — її вирішити. А італійська технологія може реально допомогти.
Італійська компанія “Vomm” запропонувала переробляти калуські розсоли методом висушування. У готовому продукті — близько 1% вологи. Фірма унікальна тим, що самотужки розробляє технологію переробки і виготовляє власне обладнання для переробки сировини. Інвестори відвідали Домбровський кар’єр і хвостосховище №2. Відтак, вважають, що у місті вже є основна передумова для їхньої успішної роботи — величезна кількість розсолів.
— Ви вже створили ту велику кількість сировини, яке дозволяє за нашою технологією завершити переробку і реалізацію цього товару. Очевидно, що сьогодні об’єми сировини — дуже великі. Великим кроком уперед є те, що ми, врешті, знайшли оптимальну технологію переробки розсолів і шлях, яким збуватимемо готовий продукт, — зазначив віце-президент компанії “Vomm” Рікардо Перес Джил. — Фірма “Vomm” планує встановити цього року установку, яка допоможе (звичайно, не у надто великій кількості) отримати певні зразки продукції, які дозволять усім нам визначити призначення й основні ринки збуту.
Збутом продукції займатиметься австрійська фірма “Godiver”, яка і нині імпортує хімічні і нафтохімічні продукти, сировинні матеріали, чорні і кольорові метали до Західної Європи.
Як зізнається власник фірми Дітер Файєртаг, наразі сіль до Європи імпортують навіть із Австралії.
Італійські інвестори мають надію, що українська сіль матиме у Європі попит. Сіль потрібна Європі навіть для посипання доріг узимку. Разом із тим, вона використовується як мінеральне добриво, а також — із лікувальною метою. Уже зараз потенційні інвестори проводять дослідження щодо впливу солі на людський організм, зокрема — на опорно-руховий апарат. Тому не виключено, що уже незабаром європейці можуть приймати ванни із калуською сіллю.
Проте, про повну переробку калуських розсолів говорити поки що зарано. Наразі йдеться тільки про зупинення зростання рівня розсолів у кар’єрі, і, відповідно, у хвостосховищі №2. Адже зараз у зоні екологічної загрози — близько 50 мільйонів кубометрів розсолів.
— Ми обговорювали і потужність установки, яка буде встановлена у Калуші. Якщо буде установка потужністю переробки 3 млн. кубометрів розсолів на рік, то це дасть можливість тільки призупинити підняття рівня розсолів у кар’єрі для того, щоб вони не потрапили у водоносні горизонти. Звичайно, що з часом ми можемо збільшувати цю потужність, додаючи до цієї установки кілька модулів, — припустив голова Калуської РДА Василь Петрів. —  Однак, коли ми розглянули всю перспективу і ту кількість розсолів, яка є сьогодні на території Калущини, то вона настільки велика, що тут роботи вистачить на кілька десятків років.
Установку із переробки розсолів планують розмістити у приміщенні колишніх гаражів БелАЗів, яке розташоване поблизу Домбровського кар’єру. Раз із тим, поруч проходить зведений позаминулого року розсолопровід між кар’єром і хвостосховищем №2. Заплановано, що через “врізку” у розсолопровід, у перспективі, установка отримуватиме необхідні розсоли. Тобто, потреба “тягти” ще одну трубу відпаде.
Переговори про переробку калуських розсолів дістали позитивну оцінку влади. Італійський та австрійський потенційні інвестори встигли побувати і на зустрічі із головою Івано-Франківської ОДА Михайлом Вишиванюком. На тижні тривали перемовини і на урядовому рівні. Головна проблема — знайти українського партнера. Рікардо Перес Джил наголошує, що український партнер потрібний не тільки як співінвестор, але і як оператор в України. Тому практичне втілення проекту наразі чекає на третю сторону — українського представника.
Василь Петрів додає, що без українських підприємців наразі обійтися неможливо. Адже, таким чином, може виникнути правова колізія із ВАТ “Оріана”, санація якого ще не завершена. Разом із тим, і Домбровський кар’єр, і калійний завод перебувають у складі “Оріани”. І хоча процедура санації триває із тим розрахунком, що колись виробництво у Калуші можна буде відновити, коли і чим вона завершиться — поки що говорити зарано. Однак, інвестори вже настільки налаштовані на співпрацю, що готові привезти і встановити на Калущині навіть експериментальну установку.
Разом із тим італійці, за переконанням влади, абсолютно не потіснять китайців. І хоча “китайське питання” затяглося майже на рік, інтереси італійських і китайських промисловців на калуській землі не мали б перетинатися.
— Зустріч, яка відбулася, зовсім не заважає тим переговорам, які сьогодні відбуваються щодо відновлення і будівництва калійного заводу. Тому що китайська компанія має напрям роботи щодо відновлення шахти, видобутку калійної руди у шахті і її переробки, — запевнив Василь Петрів.
Переробляючи і продаючи 3 млн. кубометрів розсолів у рік, інвестори планують отримати 10 млн. євро прибутку на рік.