Ігор Матвійчук — єдиний із заступників міського голови Ігоря Насалика, який “пережив” момент становлення Ігоря Насалика у Калуші, одномоментне звільнення всієї команди, постійні суперечки із міською радою попереднього скликання. Такий феномен пояснюється просто: Ігор Матвійчук уже багато років є близьким другом Ігоря Насалика. Свою кар’єру у Калуші Ігор Матвійчук розпочав із посади начальника ЖЕО, потім “доріс” до комерційного директора КП “Водотеплосервіс”. Вивчивши, таким чином, усі аспекти комунальної галузі, Ігор Матвійчук її очолив, ставши першим заступником міського голови.
А на початку березня, впродовж 4-х днів, перший заступник міського голови відвідав комунальну виставку у Китаї.
— Щороку у Китаї відбувається комунальна виставка, яка триває впродовж місяця, — повідомив у коментарі “Вікнам” Ігор Матвійчук. — За один день, у виставковій залі площею 900 тис. кв. метрів, могло проходити по 7-8 презентацій різноманітного обладнання: стоматологічного, будівельного, пакувального, технічного, розважального. На китайському ринку працюють усі серйозні і відомі світові фірми. Китаєм їздять “Ауді”, “Мерседеси”, “Фольксвагени”, виготовлені вже тут. 1,5 млрд. населення — це достатній ринок для кожної фірми, щоб перенести сюди свої виробництва.
Величезне скупчення технічних новинок та їхня висока якість змусили посадовця поглянути іншими очима на технологічні можливості Калуша. Відтак, привіз із Китаю дві валізи різноманітного інформаційного матеріалу, яким зараз зачитується міський голова Ігор Насалик. Не виключено, що результатом поїздки може стати придбання містом нового обладнання. Наприклад, машини для ремонту доріг, яка самостійно змішує гравій із бітумом, або ж — техніки для прибирання доріг.
— Коли я повернувся із Китаю, мені хотілося плакати, — поділився із “Вікнами” Ігор Матвійчук. — Китайці використовують свій потенціал по максимуму. Вони виробляють усе, що можна продати. І поряд із дешевим китайським ширужитком продукується якісна і високотехнологічна продукція. Кожен клаптик землі обробляється. Люди цілком розуміють, що якість їхнього життя напрямку залежить від докладених ними зусиль. Причому, думки про те, що китайці — дешева робоча сила, є у більшій мірі міфом, адже зарплати у них цілком достойні. Скажімо, працівник, який збирає плату за проїзд платною дорогою, отримує $300-400 на місяць. При чому, їхнє життя за цінами не дуже відрізняється від українського: У місті Гонджоу, де відбувалася виставка, проживає 14 млн. населення (для порівняння: у Києві проживає менше 3 млн. осіб. — Авт.). Здавалося б, така кількість людей — це забезпечений хаос. Але, насправді, це не так: всюди чисто і прибрано, а за чотири дні я тільки двічі опинився у невеличких заторах. Хоча, за рівнем водійської дисципліни, китайці навіть “обігнали” українців.
Поїздка першого заступника міського голови відбулася на запрошення Асоціації міст України і коштувала міському бюджету 20 тис. гривень. Крім Ігоря Матвійчука, комунальну виставку відвідали представники Донецької, Київської та Дніпропетровської областей. У вигляді сувенірів заступник міського голови відвіз до Китаю ручки, фото та відеопрезентації Калуша, емблеми та проспекти. А звідти привіз невеличкі подарунки для сім’ї та практичні дрібниці — для колег. “Вікнам” дісталася китайська “монета щастя”.
Три дні із поїздки Ігор Матвійчук витратив на безпосередню мету візиту, на четвертий — мав змогу ознайомитися із містом. Тож, відвідав археологічні розкопки, де археологи “відкопали” Акрополь імператора, та місцевий монастир. До речі, цікавість іноземця до китайської духовності місцевих мешканців приємно вразила. Старенька китаянка навіть підійшла і поплескала службовця по плечі — жест, який не потребує перекладача. Ігор Матвійчук мав змогу також спробувати місцеву кухню, яка багато залежить від матеріального становища провінції: кухня багатшої провінції славиться стравами із м’яса, а бідніші китайці задовільняються більш дешевими стравами. Проте, хліба не вживають. Натомість, у всіх закладах громадського харчування подають звичайний відварений рис у піалах. Цікава також церемонія придбання чаю, яка базується не так на традиціях, як на забезпеченні максимальної зручності для покупців. Людина, яка хоче купити чай, може спочатку спробувати кілька варіантів, і тільки тоді зробити остаточний вибір.
— Мене дуже вразило те, що за час перебування у Китаї я не відчув озлобленості від людей. Хоча проблем у них, думаю, не менше, ніж в українців, — резюмував Ігор Матвійчук.
Експрес-інтерв’ю:
— Ігоре Володимировичу, уже 7-й рік, як Ви пов’язали Ваше життя та роботу із Калушем. Чи звикла Ваша сім’я до постійної Вашої відсутності?
— Діти загалом сприймають цей факт дуже-дуже негативно. І дружина — теж. Діти щоразу просять: “Тату, може ти “захворієш” і не поїдеш?” По суті, я є “недільний” тато.
— Ви — постійно поруч із Ігорем Насаликом: раніше — як помічник народного депутата, зараз — як заступник міського голови. Вам це не набридло? Не хочеться зайнятися чимось іншим, наприклад, бізнесом?
— Скажімо так: мені це ніколи не дошкуляло. Мені завжди було цікаво працювати із Ігорем Насаликом. А щодо іншого — кожен повинен робити те, до чого має схильність. У бізнесі я себе не бачу.
— Чи обговорювали Ви з Ігорем Насаликом питання його наступника? Зараз серед імовірних кандидатів називають Василя Турчина, Василя Петріва, і, зокрема, також і Вас.
— Міського голову не може призначити хтось конкретно — його обиратиме громада. І хто б не був міським головою, я впевнений, що калушани не дозволять опустити рівень життя нижче від тієї планки, яка існує зараз. Щодо Василя Петріва — він зараз має чудову можливість проявити свої керівні та організаторські здібності на посаді голови РДА. За результатами його роботи калушани зможуть зробити висновки.
