Рух за кіно

Сесія Калуської міської ради у понеділок розпочалася із акції протесту: активісти-“рухівці” та представники громади пікетували ПК “Мінерал”, вимагаючи задовільнити протест прокурора та відмінити продаж земельної ділянки біля кінотеатру “Відродження”. Попри тиск громади, депутати міської ради протест прокурора не підтримали. Як аргумент з’явився архівний документ, який засвідчує, що спірна земельна ділянка була виділена для будівництва та обслуговування кінотеатру ще майже 50 років тому. А, отже, вирішили депутати, це — не сквер і не земля загальногромадського користування. Прокурор міста Василь Федорович пообіцяв відстоювати позицію правоохоронців у суді. А пікетувальники запевнили, що своїми акціями підтримають прокуратуру і під судом.
Переглядів: 340
Міський голова Ігор Насалик запросив пікетувальників у сесійну залу.

Востаннє міська влада своїми діями довела калушан до акцій протесту майже рік тому. Тоді громада пікетувала калуський “білий дім”, вимагаючи звільнення заступника з медицини Віталіни Радецької. Під тиском громади скандальна заступниця, яка образила мешканців міста своїми висловлюваннями, таки звільнилася. Проте, міський голова своєї кадрової помилки не визнав і перед громадою не вибачився і досі.
У понеділок депутатів, які збиралися на сесію міської ради, із транспарантами у руках зустрічали пікетувальники. Акція стартувала із соціальних мереж, у яких почався рух на підтримку позиції прокуратури проти продажу землі біля кінотеатру “Відродження”.
— Нас небагато, але, мабуть, тому, що у Калуші зберігається загальноукраїнська тенденція зниження імунітету громадянського суспільства через політичну зневіру. Ми вважаємо, що продати історичну площу міста — це все одно, що позбавити громаду серця. Якщо депутати не зважать на протест прокурора, і він звернеться до суду, то ми приходитимемо з акціями і під суд. У даному випадку прокурор — це виразник інтересів громади. Хоча це досить дивно, бо найпершими захисниками громадської думки мали б бути депутати міської ради, — резюмував активіст “Молодого руху” Олег Савка.
Проте, депутатів аргументація пікетувальників не переконала. Як, зрештою, і міського голову Ігоря Насалика, який запросив мітингуючих до сесійної зали “для конструктивного діалогу”.
Нагадаємо, що прокурор Калуша Василь Федорович вимагає скасувати рішення Калуської міської ради про продаж землі на площі Героїв біля колишнього кінотеатру “Відродження”, мотивуючи тим, що вказане рішення сесії прийнято всупереч вимогам Конституції України і ст. 83 Земельного Кодексу, яка, зокрема, вказує: “До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, набережні, парки, сквери, кладовища)”.
Безпосередньо під час сесії депутатам продемонстрували архівний документ, який свідчить про те, що спірна земельна ділянка була виділена для будівництва та обслуговування кінотеатру ще у 1965 році. Причому її площа на 200 метрів більша, ніж та, яку пропонують зараз до продажу. Під час планування кінотеатру на розмір виділеної землі вплинули також обрахунки із техніки безпеки на випадок екстрених ситуацій.
Проте, нововиявлені обставини не змусили прокурора змінити думку.
— Усе, що виписане у протесті, я і надалі підтримую, бо це відповідає вимогам законодавства, а не моєму особистому баченню. Нововиявлений документ прокуратура ще вивчатиме, проте, ця обставина не впливає на рішення: це — земельна ділянка у центрі міста, яка фактично, на нашу думку, є сквером, — запевнив Василь Федорович.
Міський голова Ігор Насалик депутатам повідомив: щоб не дратувати громадськість прізвищем Насаликів, його брат вирішив вийти зі співзасновників. Сергій Насалик нібито дарує вже вкладені 400 тис. гривень, але просить повернути йому кошти за придбання “Відродження” з аукціону. А це — приблизно 1,2 млн. гривень. Той, хто ці кошти відшкодує, автоматично стане співвласником кінотеатру. Пропозицію податися у кінобізнес Ігор Насалик зробив депутатам-”рухівцям”.
Аргумент про те, що підприємець відмовляється від проекту та просить повернути вкладені гроші, виникає у міської влади як захисний рефлекс — тоді, коли інші доводи просто не діють. Свого часу міський голова Ігор Насалик припинив дискусії щодо славнозвісних 14 га, повідомивши, що підприємець Ігор Хемич пропонує місту викупити у нього землю, заплативши, щоправда, йому втрати за ці всі роки (якщо з аукціону 14 га підприємець придбав за 3,9 млн. гривень, то  йдеться вже про 1 млн. доларів — Авт.). Коли постає питання про реконструкцію басейну ЗОШ №3, міський голова заявляє, що місто обдумує варіант, щоб закінчити басейн силами бюджету чи шляхом залучення спонсорських коштів. Але при цьому бюджет має компенсувати підприємцю Ігорю Хемичу вкладені кошти.
З боку власників “Відродження” нечесно зараз заявляти, що відсутність землі перешкоджає реконструкції театру. Адже купуючи кінотеатр з аукціону, інвестори зобов’язалися зберегти його цільове призначення. Але ніхто не говорив про землю як про обов’язковий і навіть першочерговий додаток. Купуючи кінотеатр із аукціону у 2010 році, інвестори говорили про те, що закінчать реконструкцію вже за рік. Проте, донині вигляд кінотеатру особливо не змінився, апетити власників — зросли, а тональність та аргументація — зазнали змін. За законодавством, власники театру можуть претендувати на землю і підстав їм відмовити мало. Але “переводити стрілки” із проблем інвестора на депутатів міської ради — маніпуляція.
Ініціатори цієї дискусії — депутати-”рухівці”, які і звернулися до прокуратури про незаконність прийнятого міською радою рішення. Цього разу міські депутати від НРУ міцно тримали удар. Не останню роль, вочевидь, зіграла й акція протесту, яку, попри участь у ній симпатиків Руху, все ж можна назвати проявом громадської думки. А громада — це та сила, з якою влада рахуватися змушена. Особливо — перед виборами.
Цікавою є пропозиція депутата Ольги Тихан (“Громадянська позиція”), яка запропонувала уладнати конфлікт, передбачивши у договорі купівлі-продажу сервітутні права. Тобто, обумовивши, що громада, у разі необхідності, може використовувати земельну ділянку. Між тим, залежність громади від власника все одно існуватиме. Адже не виключено, що, зважаючи на вибори та широку благодійну діяльність одного зі співзасновників, інвестор найближчим часом коштів на реконструкцію не знайде. І чи змінюватиме обличчя кінотеатру, а чи просто захоче з часом продати цілісний комплекс, невідомо. Поки що маємо ще один “заморожений” проект, який, за умови викупу земельної ділянки, обійдеться власнику не так уже й дорого — приблизно 3 млн. гривень з усім. Так, проект потребує значних капіталовкладень. Але його можна розглядати і просто як нерухомість, яка з часом тільки зростатиме у ціні. 
Між тим, ще нічого не давши місту, інвестор домагається привілеїв не тільки у цьому питанні (співзасновник ТзОВ “Відродження-2011” є також засновником фірми “Чисте Прикарпаття”, яка взялася за встановлення у місті сміттєсортувальної лінії. — Авт.). На сесію також виносилося питання про застосування функціонального коефіцієнта на земельну ділянку, яка знаходиться на вулиці  Б. Хмельницького, загальною площею 4,9301 га, для будівництва сміттєсортувального комплексу до введення об’єкту в експлуатацію. Від розміру коефіцієнта залежить розмір орендної плати. У цьому випадку орендна плата для інвестора зменшиться у 2,5 рази. За словами начальника відділу Держкомзему у м. Калуші, депутата міської ради (“Громадянська позиція”) Анатолія Собчука, це — справедлива вимога, адже зараз земельна ділянка не приносить прибуток і розглядається як земельна ділянка для майбутнього будівництва. Спочатку не підтримавши, а потім повернувшись до цього питання, депутати все ж погодили інвестору пільгу на 8 місяців. Народні обранці стали на захист інвестора й у питанні кінотеатру та не задовільнили протест прокурора. Василь Федорович пообіцяв, що прокуратура відстоюватиме свою позицію у суді. 
Поки що ніхто не бачив офіційного підтвердження про вихід Сергія Насалика зі співзасновників. Як і ніхто не виявив бажання заступити на місце співзасновника ТзОВ “Відродження-2011”. Але чому б місту не скористатися ситуацією і не викупити частку у кінотеатрі? 1,2 млн. гривень — не так уже й багато для міста, а 400 тис. гривень уже вкладених коштів — хороший бонус для міського бюджету. І якщо, скажімо, цей рік є роком медицини із безкоштовними медикаментами та оновленням приміщень Калуської ЦРЛ, то у наступні роки міська влада може приділити фінансову увагу кінотеатру. Навіть вклавши менше та володіючи меншою часткою, ніж інвестор, місто все ж зберігатиме за собою контроль не тільки за цим соціальним проектом, але і — за історичною площею. Не зважаючи на те, скільки разів і кому може бути перепродана інша частка кінотеатру.

Ігор Насалик, міський голова:
— Це — земля для будівництва та обслуговування кінотеатру. Жодного рішення з 1965 року про зміну статусу земельної ділянки не приймалося. Хто, скажіть мені, будуватиме хату не на своїй власній ділянці? У кінотеатр ще треба вкласти приблизно $4,5 млн., а повернуться вони не раніше, ніж за 18 років. Розумію, що тут усіх дратує прізвище Насаликів, тому я офіційно виходжу із цієї справи. Я отримав листа від брата, де він вказує, що виходить із засновників і дарує уже вкладених 400 тис. гривень. А якщо хтось поверне йому гроші, які він витратив на аукціоні при придбанні кінотеатру (приблизно 1,2 млн. гривень. — Авт.), то зможе стати співзасновником. Пропоную Руху стати співзасновником.

Анатолій Собчук, начальник відділу Держкомзему у м. Калуші, депутат міської ради (“Громадянська позиція”):
— Це питання розглядається вже кілька місяців, і я його розцінюю як піар певної групи депутатів. Як прокуратура, так і ЗМІ, були введені у блуд, бо посилання на те, що земельна ділянка біля кінотеатру “Відродження” є сквером, не має під собою реального підгрунтя. Насправді, є документ, який засвідчує, що ще у 1965 році було виділено 3724 кв. метри для будівництва широкоформатного кінотеатру на 600 місць. Це — навіть на 200 кв. метрів більше, ніж зараз пропонується для продажу. Тож, статус земельної ділянки був визначений ще 47 років тому. Крім того, колись обов’язково робилися розрахунки, яка територія потрібна для реагування у випадку екстрених ситуацій. Це все передбачили та порахували ще до нас.

Олег Нижник, голова міської організації НРУ, депутат міської ради:
— Нині нам демонструють документ уже неіснуючої держави Радянський Союз. Але на цій площі у 1990-х роках збиралися багатолюдні мітинги (по 10 тис. мітингуючих, що становило приблизно 7 частину від загальної кількості мешканців міста. — Авт.) та виступав В’ячеслав Чорновіл. Думаю, що рішення прокуратури треба підтримати. Ми — не проти, щоб у місті був хороший кінотеатр. Але не потрібно віддавати площу у приватні руки із сумнівним ім’ям, бо тоді громада не матиме вже впливу на цю землю. У мене є сумнів, що власники кінотеатру справді щось зроблять. І земля тут — не аргумент. Бо “ЛУКОР”, не володіючи землею, вкладав у виробництва мільйонні інвестиції. І тільки потім звернувся про викуп земельних ділянок.

Кому належить площа Героїв?
Мотивація продажу земельної ділянки біля кінотеатру “Відродження” у міської влади, зокрема, ще і така: несправедливо відмовляти інвесторам кінотеатру, якщо земля поряд перебуває у приватній власності. То кому сьогодні належить центральна площа міста?
— Чому ви так активно не протестували, коли продавалася земля під готелем “Асторія”? — апелював до пікетувальників міський голова Ігор Насалик.
Міська влада стверджує, що всі земельні ділянки поряд перебувають у приватній власності, тому умови мають бути рівними для всіх.
Насправді, посадовці потрапили у власноруч розставлені тенета. Наприклад, земля під готелем “Асторія” сьогодні перебуває у приватній власності. Земельна ділянка ще раніше була виділена для обслуговування готелю, і у цьому — її функціональне призначення. Але, якщо кінотеатр “Відродження” розташований на центральній площі Героїв, то готель — на вул. Підвальній. Крім того, міська влада у цьому випадку не може все “зіпхати” на попередників, бо земля під “Асторією” продавалася вже за головування Ігоря Насалика. Хоча, на думку начальника відділу Держкомзему у Калуші Анатолія Собчука, продаж землі і біля “Асторії”, і біля “Відродження” — цілком законний, і відмовити підприємцям — немає підстав.
Щодо офісних приміщень, зведених на площі Героїв, то земля під ними перебуває в оренді. І, якщо досі власник за викупом не звертався, то після приватизації біля “Відродження” — може звернутися. А у міської влади вже точно не вистачить аргументів, щоб йому відмовити.
Хоча, якби влада була послідовною, то питання про офісні приміщення не виникало б узагалі. Бо самих приміщень давно б не існувало. Нагадаємо, що особисто в Ігоря Олійника, якого вважають власником цієї будівлі, склалися напружені стосунки з новою міською владою Калуша ще у 2006 році. Як відомо, фірма „Житлобуд”, яку до обрання на посаду голови обласної ради очолював пан Олійник, отримала лист від міського голови Калуша звільнити земельну ділянку, на якій фірма зводить у Калуші офісно-торговий центр. Адже землю під будівництво будівельна фірма отримала без проведення аукціону ще за попереднього міського голови Романа Сушка.
Питання із „Житлобудом” “зависло” ще 6 років тому. До сьогодні, за словами міського голови Ігоря Насалика, вдалося тільки досягти домовленостей про оплату власником коштів на розвиток інфраструктури.