— Пане Крістіане, українські і європейські реалії поки що — дуже різні. Що вразило Вас в Україні найбільше, коли Ви приїхали сюди вперше?
— Вперше я приїхав сюди у січні 2006 року. Того року в Україні була дуже холодна зима. Тож, більше, ніж місяць, температура надворі становила 25 градусів нижче нуля. До цього часу мені не доводилося бувати у країнах із таким холодним кліматом, і спочатку для мене це було дивно, тож, і було нелегко адаптуватися. Проте, з часом я звик і навчився із цим справлятися.
Також мене в Україні вражає стан доріг. Проте, за час, поки я тут живу, я спостерігаю і за розвитком міста Калуша і місцевості довкола нього. Варто тільки пригадати, що, коли я приїхав в Україну, у Калуші була тільки одна автозаправна станція. Тепер їх — багато, і це також свідчить про розвиток.
Нині мій дім — в Україні. Я проводжу тут більше часу, ніж за кордоном. Проживаю тут разом із сім’єю. Водночас, часті подорожі до Данії певним чином також зумовлені сімейними обставинами. Дідусі і бабусі часто вимагають показати онука. Однак, дім мій — в Україні.
Я вивчаю українську мову. Упродовж півроку я мав уроки з учителем української мови. Займався, переважно, вихідними, адже у робочі дні не маю часу. Проте, спілкуватися української ще досить важко, тому, переважно, спілкуюся за допомогою перекладача. А ось розумію мову — непогано. Думаю, і надалі буду продовжувати вчитися.
— Водночас, на Калущині точаться дискусії щодо якості продукції компанії “Даноша”. Чи Ви особисто вживаєте м’ясо виробництва “Даноші”?
— Звичайно! Я надаю перевагу м’ясу саме із “Даноші”. Як і кожен працівник компанії, маю право придбати щомісяця 10 кг нашої продукції. І — обов’язково його реалізовую. Скажу більше: мій син також їсть м’ясо із “Даноші”. Тому що я знаю, що воно — не шкідливе, і знаю всі аспекти його виробництва.
Вважаю, що не варто боятися м’яса зі свиноферм. Таке м’ясо споживають у всьому світі. На жаль, де конкретно продають м’ясо у Калуші і Калуському районі, ми відслідкувати не можемо. Ми продаємо свиней у “живій” вазі, і несемо відповідальність за якість продукції.
Повноцінний корм для свиней складається із чотирьох компонентів: зерно, амінокислоти, мінерали і вітаміни. Усі інгредієнти для кормів, які ми закуповуємо, мають відповідну сертифікацію Євросоюзу й України. До прикладу, ні в Україні, ні в Європі немає дозволів на використання генно модифікованих компонентів у тваринних кормах. І, загалом, що стосується рецептури кормів, то європейське законодавство має щодо нього значно жорсткіші вимоги. Я ж повторюю працівникам, що ми маємо дотримуватися того законодавства, яке є більш жорстким. Перед тим, як укласти угоду про купівлю продукції, всі компоненти кормів ми перевіряємо у власних лабораторіях, і, за потреби, проводимо експертизу у незалежних лабораторіях.
— Частина компонентів для корму вирощена на орендованих на Калущині землях. Торік районні керівники припускали можливість того, що “Даноша” візьме під обробіток усі землі сільськогосподарського призначення, які наразі пустують. Їх — близько 4 тис. гектарів. Чи маєте намір найближчим часом збільшувати посівні площі?
— Маємо намір уже до 2015 року орендувати 12 тис. гектарів угідь. Наразі в обробітку компанії перебуває 10 тис. гектарів землі сільськогосподарського призначення. Із них засіяно — 6 тис. гектарів. Ми вирощуємо, загалом, 4 основні культури: озиму пшеницю, озимий ріпак, озимий ячмінь і кукурудзу. Що стосується ріпаку, то безпосередньо у тваринництві він не задіяний. Проте, він добре підходить для сівозміни. Решту землі готують для подальшого засівання. Адже без підготовки засіювати землю, яка пустувала впродовж тривалого часу, не варто.
— Водночас, останнім часом розгортається протест мешканців Сівки-Войнилівської проти будівництва ферми “Даноші” на землях Сівка-Войнилівської сільради. За твердженням селян, земля, на якій підприємство має намір зводити ферму, — вже розпайована. Чи Ви намагалися влаштувати зустріч із селянами і пояснити свою позицію?
— Земля в урочищі, де ми маємо намір зводити ферму, справді, — розпайована. Однак, із пайовиками ми уклали договори оренди. Наразі ми зібрали підтвердження про те, що вони справді підписували з нами договори оренди землі. Ми мусимо йти таким дещо бюрократичним шляхом, оскільки іншої можливості зняти з себе обвинувачення немає.
Однак, ми постійно ведемо із місцевим населенням роз’яснювальну роботу. Сівку-Войнилівську постійно відвідує наш адміністративний менеджер, представники компанії. За можливості, туди приїжджав і голова наглядової ради Том Аксельгаард, і я особисто. Наразі ми намагаємося влаштовувати зустрічі із селянами, і, незважаючи на те, що всі документи, необхідні для початку будівництва, у нас — є, ми не робитимемо жодних рішучих кроків, поки не досягнемо порозуміння із громадою. Поки не матимемо дозволу громади, будівництво не розпочнеться. І навіть, якщо селяни будуть проти, то ми шукатимемо альтернативних шляхів, щоб дійти консенсусу.
— З часу приходу “Даноші” на Калущину, намітилася явна лінія протистояння: підприємство — громади сіл, у яких працюєте. Щоправда, попередні звинувачення стосувалися шкоди довкіллю, яку, нібито, чинить своєю діяльністю “Даноша”, зокрема, неприємного запаху і забруднення водойм. Як зараз складаються стосунки із громадами?
— Ми, безперечно, навчилися на власних помилках. Тому, по-перше, ведемо активну роз’яснювальну кампанію, щоб люди знали, що саме ми робимо. А, по-друге, ми модернізували техніку і доклалися до соціального розвитку сіл Калуського району.
Тому, фактично, не мали проблем під час цьогорічної посівної. Зокрема, допомогло нам і обладнання, завдяки якому гноївка вноситься у землю ін’єктивним методом, не поширюючи неприємного запаху. Хоча, це обладнання — не єдине, яке ми закупили останнім часом. Також ми намагалися узгодити із селянами графік внесення гноївки на поля з тим, щоб не перешкоджати, наприклад, проведенню святкових заходів у селах. Так, зрештою, ми досягли порозуміння. Не можу сказати, що громади сприймають усе, що ми робимо, проте, великий крок до повного порозуміння — зроблено.
Інше питання — інцидент із забрудненням водойми у Вилках, що стався восени минулого року. Варто розуміти, що це — виробництво, і позаштатних ситуацій тут — не оминути. Однак, ми визнали свою провину і якнайшвидше ліквідували збитки.
Водночас, нещодавно ми проводили акцію із зарибнення водойм району: запустили у ставки і річки більше 300 кг малька.
Крім того, торік ми презентували соціальний фонд, звідки виділятимемо допомогу для розвитку територій. Рішення про розподіл соціального бюджету приймаються голосуванням. Причому, до відповідного комітету входять по одному представнику від районної ради та районної державної адміністрації, а також — один представник від сільських рад, і двоє — від “Даноші”. Тобто, якщо підсумувати, то ми, навіть, — у меншості!
Останнє засідання комітету по Калуському району відбулося 24 квітня. На ньому, зокрема, було прийняте рішення про розподіл першої частини із запланованих коштів. Зокрема, виділено 69 тис. гривень на підтримку проектів сільських рад району, а 34,5 тис. гривень — на ремонт доріг.
— Зрештою, питання взаємодії керівників району із керівниками “Даноші” — цікаве, зокрема, у стосунку до голови райради Василя Дзундзи. Є інформація, що він володіє певною часткою компанії. Кардинально за останній рік змінилася риторика щодо підприємства й у голови Калуської РДА Василя Петріва. Як працюється із керівниками району?
— Нині ми маємо конструктивну співпрацю із усіма гілками районної влади. Що стосується Василя Дзундзи, то жодної частки у компанії він не має. Його проектна фірма допомагала нам у розробці документації, зокрема, із будівництва біогазового заводу. Адже, багато розроблених креслень ми вже маємо — із аналогічних проектів у Польщі чи Данії. Проте, їх треба адаптувати до вимог українського законодавства. У цьому, зокрема, і допомагала нам фірма Василя Степановича. До прикладу, норми допустимого тиску снігу на дахи в Україні і країнах Євросоюзу — різні. Відтак, нам доводилося заново проводити відповідні розрахунки.
Що стосується Василя Петріва, то наші думки сходяться тому, що сільське господарство району треба розвивати. Особливо — після візиту у вересні минулого року на виробництва сестринської компанії “Полданор” у Польщі.
— Біогазовий завод, будівництво якого наразі триває у Копанках, — одне із перших виробництв “зеленої” енергії у західному регіоні. Чи можна чекати на початок його роботи, як і було анонсовано, вже у вересні цього року?
— Біогазовий завод, який ми будуємо, — одне з найперших таких виробництв в західному регіоні Україні. Наскільки мені відомо, на даний момент у нашій країні функціонує 10 біогазових установок. Будівництво розпочалося у визначені терміни, і триває без збоїв. Будівельні роботи виконують українські спеціалісти. Проте, є люди з Польщі, які ведуть нагляд за будівництвом. Наразі однозначно говорити про відкриття заводу у вересні — передчасно, оскільки маємо певні складнощі у процедурі розмитнення модулів для будівництва заводу. Законодавство України, хоча і декларує важливість розвитку “зеленої” енергетики, але наразі не має механізмів упровадження такого виду діяльності.
— Україна чекає на гостей чемпіонату “Євро-2012”. Чи плануєте Ви відвідати матчі європейської першості з футболу? Чи привезете із собою друзів?
— Із нетерпінням чекаю початку чемпіонату! Так співпало, що збірна Данії з футболу двічі гратиме на стадіоні у Львові. Тож, я обов’язково відвідаю ці матчі. Планую запросити в Україну друзів. Чемпіонат відвідають і данські керівники компанії. Члени ради інвесторів приїдуть дивитися чемпіонат із сім’ями.
Останнім часом у Данії зростає зацікавлення Україною. У пресі з’являються різноманітні повідомлення про Україну. Причому, як і великі статті, які стосуються, наприклад, високих цін на номери у готелях, так і невеличкі замітки про те, наприклад, що англомовні таксисти у Львові чекають на вболівальників. Переконаний, що з Данії в Україну приїде чимало футбольних уболівальників.
— Спасибі, пане Крістіане, за цікаву розмову.
Розмовляла Юля БАЛІЦЬКА, журналіст
