Місто: без альтернативи
Відсутність чіткої впевненості у тому, коли відбудуться вибори міського голови та до міської ради, не дає можливості калуським політикам активізувати опозиційну діяльність. Бо те, що міський голова Ігор Насалик балотуватиметься до Верховної Ради і має великі шанси пройти — не новина. А от як розгортатимуться події після того — невідомо. Можливий сценарій “за Іваницьким”: коли після виборів в. о. міського голови стане секретар міської ради, але, фактично, Ігор Насалик упродовж ще якогось часу займатиме обидва крісла: міського голови і народного депутата. Проте, рано чи пізно перевибори міського голови все ж відбудуться. І перші потуги політичної самореалізації вже є.
“Свобода” тільки вчиться
Ще у квітні раптово “стартувала” міська організація ВО “Свобода”. Хлопці навіть зробили гучний інформаційний привід, опитавши мешканців міста, що ті думають про проведення адміністративно-територіальної реформи, та зробивши щодо цього відповідну заяву. Міський голова Ігор Насалик таку ініціативу оцінив м’яко, запропонувавши на сесії міської ради безглузде (як і опитування “свободівців”), але показове голосування за “явище елетрогерації у кристалах на наночастотах”. Депутати від “Свободи” тихенько промовчали, й інцидент на тому вичерпався. Головне, що стосунки головного міського “свободівця”, начальника земельно-кадастрового бюра Калуської міської ради Василя Романовича із міським головою Ігорем Насаликом від цього не зіпсулися.
Загалом, кроки міської “Свободи” у місті є ще зовсім невпевненими: деякі — непогані, деякі — не витримують критики, і нагадують “номери” молодіжної “Пори”. “Свобода” на Прикарпатті, й у Калуші зокрема, користується популярністю. У нашому місті на минулих виборах до міської ради показник “Свободи” був дещо нижчим, ніж у середньому по області, проте, у раду політична сила провела 3-х депутатів — мало знайомих калушанам людей — й отримала 4-й результат на виборах. Тому зараз “Свобода” могла би працювати у місті серйозніше і потужніше. Поки що Василь Романович набирає бали і вчиться “на політика”. Якщо освіта буде якісною, то — має шанси. Але на даному рівні розвитку “Свободу” в опозицію включити не можна. Рухаємося далі.
Рухаємося на місці
Значно потужніше нещодавно стартувала міська організація НРУ, яку очолює директор міського Центру фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх” Олег Нижник. Хоча не можна сказати, що Рух вигулькнув несподівано, бо конфлікти між міським головою та Олегом Нижником траплялися і раніше. Ігор Насалик навіть хотів “ліквідувати” супротив радикально, перевівши відносно незалежний Центр у підпорядкування одного із управлінь Калуської міської ради.
Зараз Рух у місті набув популярності. Однак, опозиційною силою цю політичну партію назвати важко. НРУ міг би стати серйозною опозицією, бо альтернативна, здорова і юридично грамотна точка зору у їхній позиції є. Однак, цій політичній силі бракує, насамперед, послідовності і стійкості. Приміром, конфлікт зі спортивною формою, закупленою для депутатів міської ради за бюджетні гроші, є правильним і досить резонансним. Але викликавши такий ажіотаж, взявши на себе гнів міського голови, “рухівці” цю форму... забирають. Не всі, але — шестеро із восьми (від спокуси утрималися тільки голова фракція Олег Нижник та підприємець Роман Бігун. — Авт.). Схожа ситуація — і з позачерговою сесією міської ради минулого тижня. Вирішивши її ігнорувати (чи у початковому варіанті — бойкотувати), фракція НРУ не змогла виробити узгодженої позиції. Єдина присутня на сесії міської ради “рухівка” Алла Терещенко заявила, що у цьому питанні думки розійшлися. Ще троє депутатів від НРУ того дня не змогли прибути на сесію із поважних причин. Це вже вкотре “рухівці” демонструють розкол усередині фракції, що може свідчити про слабку партійну дисципліну або ж — авторитет очільника організації. Адже сам Олег Нижник не є самодостатньою політичною фігурою. Хоча не виключено, що “рухівці” просто наступили на політичні граблі: формуючи виборчий список, зробили ставку на відомих, але залежних від бюджету і — міського голови людей. Таким чином, фракції важко виробити й утримати єдину позицію. А от голові фракції та міської організації Олегу Нижнику незабаром, вочевидь, доведеться вибирати: йти у політику і шукати іншу роботу чи зійти зі стежки опозиціонера. Хоча, здається, варіантів уже немає.
Між тим, імовірно, Олег Нижник і сам поки не чується у силі. На минулих виборах міського голови конкуренцію Ігорю Насалику наважилася скласти тільки Ольга Сікора. Чи стане Нижник кандидатом на міського голову на наступних виборах — питання. Бо на горизонті вимальовується конкурент — “рухівець” Роман Бігун.
Але скидається на те, що Рух на чолі із Олегом Нижником стартував на вибори до Верховної Ради, готуючи грунт по “мажоритарці” екс-міському голові, “рухівцю” Романові Сушку.
Тінізація опозиції
Чи є у Калуші опозиція, тобто люди, які послідовно та аргументовано надають громадськості думку, альтернативну тій, що йде від влади? І ще: а чи може вона бути? За минулої каденції Калуської міської ради опозиційна “Наша Україна” мала ситуативну підтримку БЮТу. Але таку опозицію міський голова “з’їв”. Причому схема “поїдання опозиції”, не грунтується на доказовій базі. Мета — виставити депутатів у невигідному світлі перед громадою, подати їх як “ворогів народу”, “в’їдливо” колупнути при найменшій нагоді і, зрештою, — пригостити пряником. Як у випадку із “Нашою Україною”, коли на президентських виборах вона із Ігорем Насаликом працювала в унісон на підтримку Віктора Ющенка.
Зараз фізична більшість у міській раді — 30 із 50 депутатів належить міському голові, або ж — “Громадянській позиції”. А, фактично, і безликий зараз БЮТ, лідеру якого міський голова дав посаду, і “Фронт змін”, колишній міський лідер якого Микола Полицький на минулих виборах до обласної ради йшов від УП, і “Свобода”, позиція якої досить показова на останньому голосуванні на позачерговій міській сесії (коли Василь Романович проголосував за проведення пікету обласної ради, яку очолює головний обласний “свободівець” Олександр Сич. — Авт.), і “Регіони”, які у міській раді представлені єдиним підприємцем, який активно працює із бюджетними коштами, — усіх їх і можна вважати фактичною “промерівською” більшістю — приблизно 4/5 від складу ради. Сушку таке тільки снилося. То, може, варто пошукати опозицію поза стінами ради?
Претендентами на це звання можна вважати трьох калушан: Ольгу Сікору, Володимира Іваницького та Ігоря Очкура. Хоча кожен із них у коментарі “Вікнам” запевнив, що не вважає себе опозиціонером, а просто — калушанином із чіткою громадянською позицією. Двоє із трьох — Володимир Іваницький та Ігор Очкур нині перебувають поза політикою і владою.
Не виключено, що ближче до виборів опозиціонери ще “вималюються”. Бо, якщо Ігор Насалик з міста піде, боротьба обіцяє бути запеклою. За деякою інформацією, російський інвестор “просуватиме” свого кандидата у мери — члена виконавчого комітету Калуської міської ради Романа Флиса.
Вибори до ВР — інтрига зберігається
Вибори до Верховної Ради офіційно стартують із липня. Тому поки що карта передвиборної кампанії тільки вимальовується. Хто боротиметься за Калуський мажоритарний виборчий округ, до якого входять Калуш та Калуський район, Рогатинський район та частина Галицького району? Закономірно, що кандидатом №1 може стати Ігор Насалик. Хоча він ще і досі не зробив про це однозначної заяви. Але зрозуміло, що, попри об’єднання УП із “Громадянською позицією”, йти за списком — утопія. Хоча нещодавно Ігор Насалик заявив: не виключено, що “ГП” піде на вибори у складі єдиної опозиції, відтак — будуть узгоджені спільні кандидати на мажоритарні округи.
Нині єдина опозиція виборчі округи вже поділила: Калуський та виборчий округ із центром в Івано-Франківську дістався ВО “Свобода”. На єдиного кандидата працюватимуть ВО “Батьківщина” та “Фронт змін”. І це не логічно, бо єдина опозиція, швидше за все, програє округ. Виглядає на те, що саме “Свободи” боїться Ігор Насалик. Якось він оголосив, що хотів би позмагатися із Олегом Тягнибоком, а зараз усю політичну атаку він спрямував на голову облради, “свободівця” Олександра Сича. Саме його Ігор Насалик називає основним винуватцем недофінансування Калуша. Проти нього ж міський голова намагається налаштувати громадську думку. Значить, саме цих людей і — політичну силу міський голова визнає конкурентами. Але власного сильного кандидата у Калуші “Свобода” не має. Василь Романович на такий рівень “не тягне”. Від об’єднаної опозиції кандидатом по Калушу могла б бути “бютівка” Ольга Сікора. Хоча навряд чи Сікора складе конкуренцію Насалику, але певну нішу у виборчому процесі все ж займе. Між тим, за інформацією, яку надали “Вікнам” міські “свободівці”, Калуський виборчий округ ще не розподілений. Тому інтрига — триває.
Між тим, 12 травня у Києві відбувся форум об’єднаної опозиції, у якому взяв участь і заступник голови Народного Руху України В’ячеслав Коваль. Можливо, НРУ стане ще одним патроном в обоймі об’єднаної опозиції на Калущині. А це — готовий і повністю боєздатний кандидат на виборах. Цілком імовірно, що пробитися до Верховної Ради через Калуш спробує екс-міський голова Роман Сушко. Візити “рухівця” до Калуша значуще почастішали, міський Рух — дивно активізувався, а Романом Сушком різко зацікавилася міська прокуратура. Хоча Роман Сушко для міського голови — також не конкурент. Тут можливі варіанти: або ж Насалик остерігається того, що кілька сильних кандидатів спільно “відтягнуть” від нього голоси, або ж міський голова і справді не балотуватиметься до Верховної Ради по Калуському мажоритарному окрузі. А тоді результати виборів можуть бути непередбачуваними.
Можливо, Ігор Насалик поступиться округом “регіоналу” Валерію Келестину — колишньому партнеру по бізнесу та земляку із Рогатина. Сьогодні представник провладної партії активно працює у Галицькому районі, але має громадську приймальню й у Калуші. Від Партії регіонів по Калуському виборчому окрузі, не виключено, матиме бажання балотуватися і скандально відомий Володимир Личук. Проте, “Регіони”, як і “Свобода”, не мають на окрузі сильних кандидатів, тож, дорога для Насалика — відкрита. Звісно, через певні домовленості. Про те, що міський голова зараз у своїх діях оглядається на Київ, свідчить й остання сесія міської ради. На початку року Ігор Насалик погрожував Мінфіну судами і навіть обіцяв у травні загальноміський пікет. Проте, повернувшись із Києва, про свої наміри “забув”, а гнів громади — спрямував на область.
І ще — дуже показовий момент. Нещодавно на телеканалі “ЗіК” відбулася телепередача за участю міського голови Ігоря Насалика “Хто тут живе?”. Трансляція передачі охоплює Івано-Франківщину, а формат передбачає присутність опонентів. І це — чудова нагода для політичних суперників Ігоря Насалика. Проте, нею ніхто не скористався.
Фактично, альтернативи Насалику по Калуському виборчому округу немає. То для чого всі ці комбінації із Сушком та Сичем? Навіщо усувати суперників, адже перемога на Калущині — беззаперечна, і на фоні великої кількості кандидатів — ще більш вагома? Атака головного обласного “свободівця” вказує на вектор руху Ігоря Насалика — область, точніше — Івано-Франківський виборчий округ. Виходить, завдання Ігорю Насалику максимально ускладнили, і тут головне — нейтралізувати сильних конкурентів, а це, насамперед, — голова облради Олександр Сич. Відтак, по Калушу замість рогатинця Ігоря Насалика матимемо його земляка — Валерія Келестина?
“Я балотуватимуся там, де йде Сич”, — заявив цього тижня Ігор Насалик. То пікет облради — це тільки “квіточки”?