“Ідеологією”, яка панує зараз, є пристосуванство та шкурні інтереси

У Львові з ініціативи Інституту трансформації суспільства (Київ) та Українського фонду “Громадська думка” (Львів) відбувся “круглий стіл” на тему: “Вибори в Україні 2012: ідеологія чи пристосуванство?”. Так, медіа, громадські діячі та експерти змогли поспілкуватись на одну із фундаментальних тем майбутніх виборів.
Переглядів: 223

Тон дискусії “круглому столу” задавали політолог Євген Жеребецький, політолог та президент Центру європейських та трансатлантичних студій Олексій Коломієць, президент Українського фонду “Громадська думка” Володимир Подгорнов, кандидат політичних наук, експерт Всеукраїнської асоціації політичних наук Анна Білівіткіна, а також директор Інституту трансформації суспільства, голова Української Національної Консервативної партії Олег Соскін.
Оскільки, західний регіон країни має свою певну виборчу специфіку, то і більшість експертів було запрошено із наших країв. Прикарпаття представляли експерти Івано-Франківської обласної організації “Комітету виборців України”.
Запрошені експерти відзначають те, що партії в Україні, фактично, як партії відсутні, у них немає ідеологічних засад. Вони, скоріше, є симбіозом юридичного політичного інструментарію та імітацією ідеологічної організації. Іноді українські партії поєднують непоєднуване. Так, наприклад, комуністи якось суміщають учення Леніна, Маркса, Сталіна із православ’ям та ринковою економікою. А партії право національного спрямування у центрі своєї програми ставлять іноді соціальні ліві тези тощо. Фактично, присутні визнали, що тією “ідеологією”, яка панує зараз, є пристосуванство та шкурні інтереси.
Євген Жеребецький із сумом відзначив, що фактично, опозиція програла вибори, так їх і не розпочавши, бо партії нині партіями не є. І, навіть, якби опозиція виграла вибори, навіть, якби люди обрали одних ангелів і їх була більшість, — уже через півроку матимемо найманців олігархічного капіталу. Проблема у тому, що не завжди політичні гравці розрізняють поняття політики і стратегії. Маємо суспільство настільки хворе, що люди, котрі йдуть у політику і декларують хороші, не меркантильні цілі, — не затребувані. Розумні люди витісняються звідусюди: із органів влади, із медіа, з наукових установ — вони нікому зараз не потрібні. Що можна зробити? Якщо зараз не задіяти народ України знизу (як це зробити — інша тема розмови. — Авт.), то зрушень позитивних не буде. Навіть розкритикований усіма виборчий закон усе одно містить непогану процедурну частину, і нею треба користуватися і захищати результат.
Потрібно розуміти просту тезу: якщо партія проголошує свою приналежність до об’єднаної опозиції і висуває кандидатів у депутати, то це ще не означає, що вона має ідеологію і не є кланово-олігархічною корпоративною структурою, а ті, кого партія висуває, справді є політичними лідерами громадської думки. Це може бути штучне об’єднання, що розкручує людей, не спроможних діяти у конкурентних умовах. Те ж саме стосується й інших дрібних “опозиційних” та “провладних” політичних сил та кандидатів.
Взагалі, вбачається така тенденція, що сучасний політикум недооцінює власного народу. Ті інсинуації чи провокації, котрі робляться, навіть не прикриваються бодай для “годиться”. Якщо з боку КОД не буде зроблено висновків негайно, то вибори будуть програні, — переконані експерти. Фактично, зараз спостерігається взаємна недовіра штабів і партійних організацій. Причина — розподіл кандидатів по округах і штатне наповнення співробітниками штабних структур. Іноді технологічні команди взагалі не поєднуються через різний досвід і стилі ведення кампанії, через фінансову дисципліну, через амбіції зрештою. Це — складний процес, котрий проходить довго і боляче, а часу вже немає.
Але головна біда, на якій наголошують експерти, — це фактична відсутність програми (або ж повний популізм у таких документах. — Авт.), з якою політичні сили збираються перемагати, бо позиціонування себе як “опозиційних” — ще нічого не значить. Теза “хто не з нами, той проти нас” може і не спрацювати.
Для глибшого аналізу ситуації і кращого розуміння політичних реалій експерти відзначили необхідність обговорення теми ідеології на рівні регіонів та конкретних виборчих округів. Таким чином, можна допомогти суспільству самовизначитися, адже рівень антипатії і загальної недовіри є досить високим, а це у нинішніх умовах є небезпечним для країни.