Пам’ятник Шухевичу — від громади

“Роман Шухевич. Головний командир УПА. Герой України”. Так калушани представили пам’ятник, до якого долучилися всією громадою. Так вважає громада. Так вважають, принаймні, кілька тисяч калушан, які прийшли 30 червня на відкриття пам’ятника Романові Шухевичу у Калуші. Пам’ятника, на який чекали рік, і збирали кошти всім миром. Встановлення пам’ятника — чудовий приклад самоорганізації населення, яке зібрало, фактично, всі потрібні на бронзову скульптуру кошти. Тому свято 30 червня стало справжнім святом для громади. Другим днем міста. Днем єдності містян.
Переглядів: 309
На адресу “Вікон” надійшов лист від української діаспори в Австралії: “Ми, українці Aвстралії,  зокрема громадяни члени

На церемонію прийшли, за різними оцінками, від 3-х до 5-ти тисяч осіб. Загалом, площа довкола пам’ятника була заповнена вщерть. Разом із накидкою, з пам’ятника злетіли жовто-блакитні кульки і білі голуби. Не завадила святові навіть 30-градусна спека.
Проте, витримати таку спеку було під силу не всім. Крізь натовп раз по раз пробиралися люди у білих халатах. Проте, початок свята був роматнично-героїчним, коли разом із накидкою з пам’ятника зринули у небо жовті і сині кульки, діти випустили білих голубів, а ветерани національно-визвольних змагань зробили три почесні залпи.
Як свідчить “живий” пам’ятник, від початкового проекту, фактично, не відступили. Згідно з авторським проектом Ігоря Семака, права рука пам’ятника Романові Шухевичу затиснена у кулак, що символізує незламність, силу духу. Характерний поворот голови та вольове обличчя підкреслюють його суворий характер. Із лівого плеча спадає шинель, поли якого переходять у хвилі, що мають символізувати бурхливе життя. Висота бронзової фігури — понад 2 метри. Плюс — двометровий гранітний постамент.
За активну участь у спорудженні пам’ятника подяки від міського голови і золоті значки “Калуш” отримали  член оргкомітету зі спорудження пам’ятника Романові Шухевичу Михайло Качанюк; скульптор, автор пам’ятника Ігор Семак; директор ПП “Скульптура”, де пам’ятник був відлитий, — Петро Червінь та син Романа Шухевича — Герой України Юрій Шухевич.
— Я хочу вже тепер особисто від родини, від нас подякувати всім, хто спричинився до пам’ятника, — звернувся до калушан Герой України Юрій Шухевич. — Головне — це ті скромні українці, мешканці Калуша й околиць, які по гривні-по дві збирали. А, знаєте, це — вартніше, ніж ті, які мали великі гроші, і віднесли. Тому що, як у тій легенді: зважують тіло святого, сиплють на шальки золото, а вага стоїть на місці. Але підходить бідна вдова і кидає два мідяки. Вага зрушується і зрівнюється. Бо ця бідна вдова кинула любов свого серця. Так само, всі гроші, зібрані з громади, це є любов сердець цих людей, які і зробили Романа Шухевича героєм, і які носять у серцях його ім’я, і будуть носити завжди, і завдяки тому він був, є і буде Героєм України.
Гроші на пам’ятник збирали, і справді, всім миром. Загалом, громада власними силами зібрала 150 тис. гривень — третину від коштів  на пам’ятник і облаштування площі довкола нього. Решту необхідних для облаштування скульптури й архітектурного ансамблю навколо пам’ятника коштів надали міська, районна й обласна влада. До спорудження пам’ятника долучилися, зокрема, і 2,5 тис. осіб, які відгукнулися на заклик громадської ініціативи “Загальна мобілізація”.
— Важко, коли кошти на спорудження пам’ятника почали надходити, однак, не такими темпами, як хотілося б. Однак, пізніше, коли з ініціативи керівників засобів масової інформації, зокрема, і редактора газети “Вікна” Оксани Гузинець-Мудрик, була розгорнена ініціатива “Загальна мобілізація”. Вона мобілізувала українців не тільки у нашій державі, але й у всьому світі. Гроші на спорудження пам’ятника здавали від Сяну до Донбасу. 2,5 тис. осіб доклалися до збору коштів. А, якщо порахувати, що за кожним внеском стоїть сім’я, як мінімум, із трьох осіб? Ми, ніби, провели референдум: чи є Роман Шухевич Героєм України? Чесно кажучи, я не впевнений, що таку ініціативу реально було б розгорнути навіть у Львові, — переконаний ініціатор спорудження пам’ятника Роман Король.
Свято завершилося покладанням до пам’ятника вінків від влади і запрошених гостей. Потім всі охочі могли сфотографуватися біля нового пам’ятника, довкола якого, хочеться вірити, буде сходитися молодь, який буде презентувати наше місто. Дехто з організаторів навіть упевнений, що, з закінченням посту сюди приходитимуть молодята. Пам’ятник розташований на перехресті великих центральних улиць нашого міста. Він може бути візиткою Калуша, частинкою його “обличчя”, виразом волі кількох тисяч калушан.

Роман Король,ініціатор встановлення пам’ятника Романові Шухевичу:
— Будучи обізнаним із історією національно-визвольної боротьби, мені було прикро, що постать Романа Шухевича належно не пошанована. Степан Бандера був прапором боротьби. Натомість, усі посади у воюючій Україні посідав Шухевич. У кожному місті, містечку, селищі є пам’ятники, барельєфи Степанові Бандері. Роман Шухевич цього не має. Мені траплялося бувати у селі Тишківцях на Городенківщині, звідки походить рід Шухевичів. Там також є пам’ятник Романові Шухевичу. На святкуванні 100-річчя з дня народження Романа Шухевича я побачив, що пам’ятник... пофарбували. Тоді я для себе вирішив: гідний пам’ятник варто поставити у нашому місті. Мене підтримали колеги Володимир Климентій і Олег Кушлик, і вже довкола нас почали збиратися однодумці.
Символічно, що на час, коли у Романа Шухевича забрали звання Героя України, вже було прийняте рішення Калуської міської ради про спорудження пам’ятника Героєві України Романові Шухевичу.
Мене часто запитують, чи бував у Калуші Роман Шухевич. Думаю, Шухевич бував на Калущині під час численних переходів. Часто це не документувалося. Але, зрештою, він боровся за всю Україну, його постать має право бути пошанованою на всій її території. Ми ж не запитуємо, чи бував у Калуші Тарас Шевченко? Проте, є його чудовий пам’ятник. Пам’ятник Романові Шухевичу — шана всім воякам, які загинули у бою за Україну, і тим, хто живе.
Є ще і величезний виховний момент. Не дарма пам’ятник виконаний із дорогої бронзи, і — коштовно оздоблена площа біля нього. Може, так калушани усвідомлять справжню ціну, яку українська нація сплатила за свою державність.
Що стосується Юрія Шухевича, то він сказав: “Як вдасться, то робіть”. Я давно знайомий із сином легендарного генерала УПА. Ми познайомилися після підриву пам’ятника Степанові Бандері у Старому Угринові. Він — незрячий, але людину бачить наскрізь. Я знаю, що Юрій Шухевич спілкувався з митцями, які спостерігали за процесом створення пам’ятника. І вони йому сказали: “Батька виліпили, як живого”. І справді, пам’ятник і площа — результат плідної роботи творчої групи у складі головного архітектора міста Петра Пострильоного, архітектора  Василя Книша й автора пам’ятника Ігоря Семака.
Пам’ятник Романові Шухевичу — не перший мій проект. Я доклався до спорудження перших двох пам’ятників Степанові Бандері у Старому Угринові. Що ж стосується пам’ятника у Калуші, то, безперечно, найважче було, коли ми вже визначилися із датою відкриття пам’ятника, отримати дозвіл на початок будівництва. Треба було, щоб спорудження пам’ятника не перейшло у фазу передвиборчої кампанії.
Думаю, що громада міста отримала дарунок на День міста. Щоправда, із запізненням на місяць і три дні. Не всі люди усвідомлюють важливість збереження цього дуже дорогого дарунку. І, хоча це — комунальне майно, і воно, нібито, нічийне, насправді воно — наше.

Ігор Семак, автор пам’ятника:
— Ще і досі остаточно не можу усвідомити, що пам’ятник — уже встановлений. Звичайно, це — велика праця архітекторів, скульпторів, будівельників, організаторів, і, звичайно, — людей, які доклалися до спорудження пам’ятника.
Звичайно, мрія кожного скульптора — створити монументальну скульптуру у бронзі. Загалом, моя робота над пам’ятником тривала близько двох місяців. Зокрема, місяць знадобилося на розробку ескізу. Ще місяць-півтора — на те, щоб виготовити глиняну і гіпсову моделі пам’ятника. Зрештою, робота виконана за рік. Адже минулого року було закладено камінь під майбутній пам’ятник. Зрештою, десь так собі і планував, що за рік цю роботу можна буде виконати.
І я задоволений роботою фахівців зі скульптурної фабрики. Я туди мав змогу їздити і спостерігати за роботою. У принципі, те, що було задумано, виконано. Звичайно, не обходиться без невеликих коректур. Це, зокрема, стосувалося рис обличчя. Сталося так, що на скульптурній фабриці їх почали надто закруглювати, зашліфовувати. Я, можна сказати, їх вчасно зупинив, адже, думаю, що такі монументальні скульптури, тим паче, з огляду на особистість, мають мати такі собі рубані площини.
Дещо змінений від початкового задуму і вигляд постаменту для пам’ятника. Ми відлили об’ємну табличку на одній із калуських ливарень. До речі, на відкритті ні про них, ні, власне, про роботу архітектурної групи і не згадали.
Хоча, особисто мені — приємно, що до мене люди телефонують, дякують за роботу. Нещодавно телефонував із долини член Національної спілки письменників України Василь Олійник. На відкритті пам’ятника мав змогу особисто поспілкуватися із Олегом Тягнибоком.
Зрештою, з часу презентації проекту минув рік. Як кажуть: найкраща робота скульптора — остання. За цей час мені вдалося втілити ще декілька проектів. Тому, за рік з’явилися і нові варіації того, яким міг би бути пам’ятник Романові Шухевичу. Можливо, було б більше руху, можна було б зробити фігуру у повний зріст. Проте, наразі пам’ятник чудово гармоніює з площею довкола. І, добре, що ця площа, фактично, з’явилася, там відкрився простір. Можливо, з часом її вигляд удосконалиться і стане місцем зустрічей, проведення вільного часу калушан.

Михайло Качанюк, учасник збору коштів на пам’ятник Романові Шухевичу:
— Що стосується пам’ятника Романові Шухевичу, то я спочатку побоювався, тому що у нас будь-яку справу можуть заговорити. На початку 1990-х, коли громадою збирали гроші на пам’ятник Тарасові Шевеченку, вони знецінювалися через інфляцію. Тож, тепер, коли постала потреба споруджувати пам’ятник Романові Шухевичу, пропонували конвертувати вклади в іноземну валюту. Проте, я наполіг: у жодну іноземну валюту конвертувати не будемо. Ми вкладатимемо у камінь, у бронзу. Ці речі не будуть знецінюватися. І — вирішив сам долучитися до збору коштів: пішов по інстанціях, приватних, державних і навіть силових структурах. Щоправда, не звертався до політичних партій. Думаю, що це — справа їхньої совісті. Ті, хто хотів допомогти, зробили це з доброї волі.
Я приходив і казав: “Нам треба вшанувати своїх героїв. Прошу долучитися”. Всюди, куди я приходив, наголошував, що не намагаюся зібрати величезну суму. Важливо, щоб до збору коштів долучилися якнайбільше людей. Навіть, якщо вони здають по 50 копійок, по гривні. Зібрати кошти було неважко. Адже, якщо йти до людей із відкритою метою, то цей патріотичний поклик людини передається іншим. І люди йшли мені назустріч. Чесно кажучи, спочатку поставив собі за мету зібрати хоча б 20 тис. гривень. Проте, люди почали активно відгукуватися, кошти швидко надходили.
Я ходив до всіх. Навіть — до одного зі священиків Православної церкви Московського патріархату. Проте, у нас із ним співпраці не склалося. Проте, були люди, які щиро переймалися справою встановлення пам’ятника Романові Шухевичу. Зокерма, це — головний лікар станції швидкої невідкладної медичної допомоги Василь Романюк, головний лікар районної поліклініки Миколи Гудим,  головний лікар стоматологічної поліклініки Василь Рогів, доцент Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Ігор Андріїв, начальник управління освіти Любов Максимович та заступник директора політехнічного коледжу Тетяна Кормич.
Зайве казати, що відкриття такого пам’ятника — велика радість для міста. Так ми дали відсіч усім тим наступам на українську державність, які чинять зараз.

ДО ТЕМИ:
Пам’ятник Роману Шухевичу у Калуші відкрив його син Юрій. ФОТО