Мустафа Найєм: “Ми маємо зробити таку ситуацію, щоб іти у політику було небезпечно”

Мусафа Найєм приїхав до Івано-Франківська мотоциклом, зі Львова. Каже, їздить на мотоциклі вже 6 років, і давно мав намір вирушити у далеку поїдку. Приїхавши до Львова, запропонували зустрітися з представниками руху “Чесно” в Івано-Франківську. Мустафа Найєм запевняє: зустріч жодним чином не спланована. В одному із арт-кафе обласного центру відомий столичний журналіст відповів на всі запитання журналістів обласних. Серед “обраних” були і “Вікна”.
Переглядів: 461
Мустафа Найєм: “Якби всі ми пішли до дільниці, ніколи Янукович не став би президентом. Можливо, і Тимошенко не стала б”

Хоча зустріч була анонсована як майстер-клас із проведення журналістських розслідувань, про сам жанр не йшлося. Івано-франківські працівники засобів масової інформації мали чимало інших запитань до столичного колеги. Більшість стосувалася Громадського руху “Чесно”, у якому бере участь і Мустафа Найєм. Сам журналіст запевняє: рух здатен звернути на краще чимало із негативних тенденцій сучасного суспільно-політичного життя. Однак, наголошує: не варто надто ускладнювати сприйняття результатів руху, зокрема, глибоко і детально їх аналізувати чи спробувати виділити, градуювати критерії доброчесності.
Хоча, сам гість надає перевагу спілкуванню не з представниками мас-медіа. Каже: запитання журналістів — не так цікаві для нього, адже і сам постійно їх ставить. Про політику,  ментальність та особисте життя — Мустафа Найєм.

— Чи враховував рух “Чесно” спроможність цей величезний масив проаналізувати? По тих критеріях, які були оголошені, певна інформація не відповідає дійсності. Як приклад — нардеп-”регіонал” Ігор Зварич був “виправданий” за двома критеріями. Якщо помножити 7 округів Прикарпаття, наприклад, на 10-12 претендентів, а ще помножити на 27, то чи буде у “Чесно” технологічна спроможність цю всю інформацію “прожувати” і видати якийсь результат?
— Саме тому ми створювали місцеві осередки, бо, дійсно, з Києва цього не видно. З одного боку. З іншого — у нас немає критеріїв, як оцінити ефективність цієї машини. Єдиний критерій, який є, це — робити. Якщо у кожному окрузі, у кожному місті, районі є люди, які збирають цю інформацію, то це нескладно. Коли ми починали, мені здавалося, що ми ніколи цього не зробимо. Але це — можливо. Більше того, будь-яка людина, яка йде у народні депутати, з одного боку, може бути нікому невідомою. З іншого боку, вона сама ж підставляється. Вона називає прізвище, вона щось починає робити. Про неї щось стає відомо. Завжди вважалося, що, якщо людина прийшла у політику, вона — небожитель. Ми маємо зробити таку ситуацію, щоб іти у політику було небезпечно. Якщо ти ідеш у політику, то ти маєш знати, що за тобою будуть дивитися у сто разів уважніше, ніж би ти просто сидів десь, корупціонував маленьким бізнесменом. Це — більша відповідальність. Мені здається, що знайти інформацію про людей, які висуваються, — це не проблема.

— За кожним із критерїв можна шукати від теплих до холодних кольорів. Як Ви ставитеся до того, щоб ці результати “Чесно”, цю чорно-білу картинку оригінальні журналісти більш поглибили і розмалювали у різні кольори?
— Те, що ви кажете, — дуже великий привід для маніпуляцій. Яка різниця: чи депутат вкрав 10 гривень чи 10 тис. гривень? Чи — рейдерськи захопив будівлю газети чи каналу? Є закон. Якщо ми почнемо “розмальовувати”, то нам скажуть, що це — нечесно. Це ж ви за своїми критеріями “розмальовуєте”. Для вас, можливо, критерій порушення прав і свобод означає менше, ніж корупція. Можливо. А для когось — навпаки. Але це не означає, що ви — праві. Але є закон, який каже: отак має бути. Тому я — за те, щоб брати всі критерії, не треба їх інтерпретувати. Є факт, який полягає у тому, що людина зробила те, те і те протизаконно. А наскільки це протизаконно, що за це робити: саджати чи стріляти, це вирішує суд. По-перше. А по-друге — це не наша справа. Ця людина порушує закон. І коли ви прийдете до виборця, — він вирішить, що важливіше. А не так, як кажуть нам сьогодні, особливо — патріоти і націонал-демократи: дивіться, ця людина вкрала 10 тис. чи млрд. гривень, але вона — не зрадник. Про що ви говорите? Партія регіонів — не зрадники. Жоден депутат від Партії регіонів не перейшов в іншу фракцію. Так — що? Вони — правильні, чесні? Ні. Є критерії закону. Давайте відштовхуватися від них. А вже виборець вирішить, що для нього важливіше. Ми ж, усе ж таки, не є совістю нації. Ми є людьми, які кажуть: вони порушили закон. Ми фіксуємо, але не судимо.

— Чи не здається, що “Чеснометр” переросте у з’ясування стосунків десь на такому рівні: той мені щось не зробив, я його просив... Усі ми є люди.
— Якщо одна людина на координаційній раді (руху “Чесно”. — Авт.) буде проти, це не пройде. І якщо тільки одна людина буде лобіювати, це не пройде. Рішення по всіх 450-и депутатах приймалося консенсусом.

— Очевидна ефективність руху “Чесно” при формуванні списків. Рух був би ще більш ефективним, якби за списком усі 450 депутатів обиралися. Зараз є 225 мажоритарників. Зараз — засилля благодійників, які просто “поливають” грошима направо і наліво. Рух “Чесно” на ці реалії впливає менше. Можливо, вже на наступні вибори буде спроба зреагувати на цих так званих меценатів?
— Подивімося на це у короткій історичній перспективі. Тут багато молодих людей. Я впевнений, що — не більшість піде на дільниці і проголосує. Насправді, йдуть голосувати близько 32% пенсіонерів, людей похилого віку, які менш залежні від держави. І в них менталітет такий: треба йти голосувати. Тим, що ми робимо, не можемо у принципі вплинути на цих людей. Велика трагедія українського суспільства — у тому, що не голосує молодь. Це — абсурд, тому що, насправді, ми розуміємо, що, якби всі ми пішли до дільниці, ніколи Янукович не став би президентом. Можливо, і Тимошенко не стала б. Стала б людина іншої формації. Інша, не краща. Точно не було б тих проблем, з якими ми зараз стикаємося. Але ми не йдемо голосувати. Я піду голосувати. Але більшість людей мого віку не йдуть, тільки тому, що вони не вірять. Ця зневіра — проблема не тільки України, але і цілого світу. Вона зникає, коли йде заклик до молоді.
І — щодо благодійників. Дійсно, можливо, ми не зможемо вплинути настільки ефективно, як зараз впливаємо на списки. З іншого боку, підкуп виборців — не пряма корупція. Вона підпадає під статті, які описані законом, і під критерії, описані “Чесно”. Скажіть, будь ласка, сидить бабуся, якій приносять нашу листівку, де написано, що цей депутат порушив права і свободи, а також він підкуповував виборців, давав гречку, і це є підкупом. Але вона отримала цю гречку. Ви розумієте, що у неї у голові? З одного боку, вона розуміє, що це — порушення закону. І іншого боку, вона це взяла. І дуже мало серед людей буде тих виборців, які скажуть: попри те, що він мене підкуповував, я піду і буду голосувати так, як хочу. Такий менталітет. Тому давайте на це все просто спокійно дивитися. Так, дійсно, ми зараз не зможемо вплинути на все. Прийде час, коли ми з вами будемо згадувати, нам буде по 50, 60,70. Ми будемо говорити: ми починали той рух, який призвів до того, що зараз не підкуповують. І, якщо ми це не почнемо зараз, почнуть після нас. Але давайте, щоб точка старту була від нас. Це — вихід, мені здається. Я розумію, що це виглядає трохи по-юнацьки, романтично, може, максималістично, але іншого виходу немає. Інший вихід — сидіти і казати: ми нічого не можемо змінити.

— Самовисуванці — це така технологія, чи можна сказати, що це — також є недоброчесним проявом?
— Це не можна оцінити за законом. Ви не можете їх змусити, за законом, бути у партії, якщо вони не хочуть цього. Те, що це — технології, це зрозуміло, бо на східній Україні цього не роблять. На Заході це легше робити. Тому що це кандидат — відомий людям. Самовисуванці дійсно вводять в оману (”регіонал” кандидат чи не “регіонал”). Більше того: вони розпорошують голоси інших кандидатів.  Тому, це — чиста технологія, мені здається.
Це — політика, це говорить про рівень цих людей, про рівень їхньої політичної культури. Але це ніяк не говорить, що за них не треба голосувати. Якщо ви знаєте, що кандидат-самовисуванець рветься до влади, не має значення, чи він у Партії регіонів, чи ні. Важливі тільки його кроки, а не партійність.

— Союз Андрія Шевченка і Королевської: Ваша версія?
— Коли Андрій Шевченко сказав, що іде з футболу, я був упевнений, що, чесно кажучи, — до Партії регіонів. Це було б логічно. А від того, що він перейшов до Королевської, — досі у шоці. Єдине, мені здається, погано (і Андрій має бути свідомий цього і розуміти), що насправді, те, що він усе своє життя тягнув Україну у бік Європи, і те, що він робив своїми вчинками, насправді, те, що він зараз перейшов до Королевської, — це такий крок назад від усього, що ми хотіли, це такий поворот у 90-і, що мені важко оцінити навіть значення цього кроку. Не тому, що спортсмен пішов у політику — Кличко також пішов у політику. Не тому, що якийсь діяч — у списках — ми пам’ятаємо Вакарчука (Святослав Вакарчук — лідер гурту “Океан Ельзи”. — Авт.), який також був у списках. Це є велика різниця. Різниця полягає у тому, що Кличко пішов лідером. Він бере на себе відповідальність. Він — не політик, але все одно він хоче бути політиком, він декларує себе як політик, й у мене немає сумніву, що він колись стане політиком. Щодо Вакарчука, то ми також розуміли, чому він тоді пішов. У нього були певні погляди, він був частиною тієї команди, він думав, як вони думають. І те, що він пішов, для мене було дивно. Я не підтримував це і не підтримую зараз. Але він пішов, і ми це розуміємо.
А те, що зробив Шевченко… Воно виглядає, що дуже цинічно купили те, у що вірили. Ви дійсно думаєте, що Шевченко вірить в ідеї Наталії Королевської? Чи він знає взагалі ці ідеї? Чи він розуміє історію цієї політичної сили? Більшість людей, коли дізналася про це, почала думати не про те, чи Шевченко — ліберальний політик, а про те, скільки він за це отримав. Це настільки йде врозріз із тим, що робить Наталія Королевська, що, при всій повазі персонально до неї як до людини, але у політичному сенсі вона — це такий нафталін. Це людина, яка зробила все, що могла зробити у політиці поганого. Вона купила партію, перейшла з однієї партії в іншу, забрала людей. Ця джинса, ця вже просто неприхована реклама, яка б’є просто по мізках… Це така собі квінтесенція 90-х: “Озиме покоління”, Вітренко. Усе це зараз — уособлене у Наталії Королевській.
І те, що Шевченко перейшов туди, це просто добиває ідею цього проекту. Але, на жаль, можливо, дуже багато людей підуть за Шевченком. І я сподіваюся, що колись Шевченко сам собі відповість на запитання: ті, хто підуть за нього голосувати, це — його футбольні фанати, чи люди, які вірять у ідею? І кого він зрадив: своїх фанатів чи людей, які вірили в ідею?
І мені здається, що для футболіста це буде тяжке усвідомлення, що насправді, якщо ти співаєш, то співай, якщо ти граєш, то грай.

— Чи маєте Ви журналістську освіту і як дійшли до журналістики?
— Я не маю журналістської освіти. Я — інженер за освітою. Коли я закінчив інститут, то тривалий час працював не за фахом. Навіть не працював — я грав у театрі. Є такий молодіжний театр у Києві — “Чорний квадрат”.
А потім мені були потрібні гроші, я пішов працювати журналістом. Тільки тому, що я щось там писав. Працював у інформагентстві “Контекст-медіа”, а потім потрапив уже у газету “Комерсант”. І — почалося.
Українською мовою почав говорити у Тернополі, не так давно, у 2009 році. Я навчався українською мовою, але я ніколи не розмовляв нею. Тоді були позачергові вибори до Тернопільської обласної ради. Ми поїхали у Тернопіль, й у мене було звідти включення (прямий ефір на телебаченні. — Авт.). Тоді тривала боротьба між тими, хто зараз об’єднався, мається на увазі “Свободою” і Блоком Юлії Тимошенко. А “Свобода”, скажімо так, м’якістю не відрізняється. На площі, де ми включалися в ефір, позаду стояли представники Партії регіонів, і, до речі, вони тоді зі “Свободою” непогано співпрацювали. Було дуже багато помаранчевих прапорів, і БЮТ. Коли з розмовляв із людьми, які говорять українською, все одно переходив на українську мову. Але в ефірі я постійно розмовляв російською. Залишалося хвилини три до включення, а ці хлопці, які позаду, поопускали прапори на мене, і мене просто не видно було. Я їм уперше  сказав, що треба прибрати, вдруге, втретє... Коли до ефіру залишилося секунд 20, я звернувся до них них лайкою. Але — російською. І думаю: це ж мене чують, можуть в ефір включити. І вже коли Савік (Шустер. — Авт.) до мене звернувся, я “з переляку” почав говорити українською (Сміється. — Авт.).
Після того почав говорити українською в ефірі. А вже так свідомо розмовляю  українською, відколи прийшов на “ТВІ”. І — особистий момент: людина, з якою я зараз зустрічаюся, вона також розмовляє тільки українською мовою.