Бої без правил

У вибори можна грати командою або соло — кожен із варіантів залежить від поставленої мети. На Калуському виборчому окрузі вимальовується кілька сольних, й одна потужна командна гра. Практично кожен із восьми кандидатів у народні депутати активно включився у вибори. Наразі — не публічно, але стабільно. Умови рівні не в усіх: доступ до адмінресурсу мають лише кілька кандидатів. Попри те, що Ігор Насалик не братиме участі у виборах як кандидат, його роль у цьому процесі — одна із ключових. Підтримка міського голови може стати вирішальною.
Переглядів: 435

Вибори у Калуському окрузі №85 цікаві тим, що тут майже немає кандидатів технічних, а це свідчить, що опоненти не переоцінили опозицію. Друга особливість у тому, що кандидат від Партії регіонів, на відміну від інших округів, не є технологічним “громовідводом” для непопулярної у краї партії, а реально бореться за мандат. Третьою особливістю є те, що безпосередньо у виборчих перегонах не бере участь міський голова, що вже давно себе позиціонує як фаворит у межах округу. І четверта особливість — представник “УДАРу” у Калуші якщо не сильніший, то, принаймні, рівносильний опозиційному кандидатові.

Солісти
Кандидат від об’єднаної опозиції Ольга Сікора — один із цілком імовірних претендентів на перемогу, яка, однак, матиме шалений опір і протиставлення. Ольга Сікора має значний політичний досвід, здебільшого — у районі. На виборах політик покладатиметься виключно на свої сили, адже ті політичні організації, які покликані їй допомагати в агітації, працюватимуть, швидше за все, кволо. Міська партійна організація ВО “Батьківщина”, яку очолює залежний від міського голови депутат-бютівець, начальник Фонду комунального майна громади Калуша Роман Боднарчук, “фронтмени”, які “виросли” від відомого у місті наближеного до міського голови підприємця та екс-депутата обласної ради Миколи Полицького, обезголовлений і розгублений міський Рух, і очолювана посадовцем міської ради “Свобода” — це, власне, той ресурс, із яким мала б працювати Сікора.
На минулих виборах міського голови Ольга Сікора отримала підтримку всього 5% виборців проти більше, ніж 90%, які проголосували за Ігоря Насалика. Проте, зараз за її плечима — відомий політичний бренд, який одразу доважив політику рейтингу. Плюс — щоденна агітаційна діяльність із залученням медіа-ресурсу, власником якого і є кандидат, та непопулярність чинної влади. Тактика Ольги Сікори є незмінною і вже впізнаваною: на кожних виборах політик працює за схемою “одна проти всіх”, використовує компромати, “налягає” на бренд лідера опозиції (нині репресованої владою Юлії Тимошенко) і — працює із церквами. Зрештою, за підтримкою до духовенства звертається більшість політиків, і вже за проповідями священиків можна визначити, які політичні віяння (чи — навіювання) превалюють у релігійній громаді. У виборчій кампанії Ольги Сікори надто багато емоцій холодних тонів. Зазвичай, це тактика закріплення власного результату, а не його збільшення. На цих виборах Ользі Сікорі потрібна зміна тактики: більше позитиву, публічності, а особливо — мобільності. Бо кілька вдалих моментів для публічних піар-акцій кандидат уже прогавила.
Сольну партію вестиме на цих виборах Олег Нижник. На думку опонентів, не досить сильний кандидат, який, проте, зіграє не останню скрипку на цих виборах. Олег Нижник став несподіванкою для багатьох. Найперше — для “рухівців”, які досі не можуть оговтатися від його переходу під прапори “УДАРу”. Але в Олега Нижника є сильна команда, котра готова “гризти землю”. І вони зможуть показати хороший результат у місті.
Лідер “УДАРу” Віталій Кличко заявив про те, що партія готова знімати своїх слабких мажоритарників і домовлятися. За інформацією “Вікон”, домовитися із Нижником уже намагалася Ольга Сікора, проте, наразі — безрезультатно. Хоча такий тандем на виборах став би просто ідеальним. Нижник посилив би Сікору не тільки брендом, але і своєю особистістю. Водночас, він би не зник із політичної арени. Порізну ці кандидати відтягуватимуть один в одного голоси: цілком очевидно, що нижні вікові пласти електорату Сікори у місті перейдуть до Нижника.
За “ударівця” боротиметься не тільки кандидат від об’єднаної опозиції. Конкуренти, які зацікавлені у “розсіюванні” голосів виборців, навпаки — робитимуть усе, щоб Олег Нижник не знявся з виборів. Імовірно, до тиску у цьому напрямку долучаться й обласні “ударівські” партійці, у яких — своя політична лінія. Найпевніше, Олег Нижник витримає пресинг і дійде до фінішу, й у цьому для нього є суто особистий позитив: кандидат працює із прицілом на вибори міського голови. А зайва популярність йому не зашкодить. “Молодорухівці” вже заявили про підтримку Нижника на виборах, і це для нього — хороший старт. Якщо пригадати вибори до місцевих рад, то саме система “від хати до хати”, яку безпрограшно застосовують “рухівці”, дала міському НРУ додаткових 3 місця у міській раді. “УДАР” Кличка у Калуші користується популярністю. Агітаторам тільки доведеться у кожній домівці пов’язати ім’я Олега Нижника із партійним лідером. І це — працюватиме. На цих виборах для Олега Нижника головне завдання — засвітитися, вийти на якісно новий політичний рівень. Хоча він, без сумніву, мріє і про найвищий результат.
Соло самовисуванця Василя Дзундзи вже звучить. Причому на початках голову районної ради сприймали виключно як технічного кандидата. Усього за кілька кроків Василь Дзундза спростував це твердження. Найперше — публічно запропонував своєму супернику Василю Турчину компроміс: домовитися про єдиного кандидата на виборах. Без сумніву, цей компроміс Василь Дзундза розглядає на свою користь. Потім голова райради розпочав свої передвиборчі кроки. Неоригінальні, проте — спрямовані на певну категорію виборців. Кандидат несподівано виявився дуже амбітним.
Василь Дзундза став уникати компанії міського голови і — вести свою гру, найперше — серед працівників бюджетної сфери (у стилі виборів — із преміями з власної кишені. — Авт.). У руках Василя Дзундзи як голови райради зосереджений значний адміресурс, яким він не стидатиметься скористатися. Найпевніше — м’яко і без скандалів. Навряд чи Василь Дзундза стане домовлятися із кимось. Кандидат робить ставку на місто Калуш і Калуський район: з одного боку він відбере в Ольги Сікори показники у районі, а з іншого — сподівається, що калушани не будуть голосувати за Партію регіонів. Якщо Дзундза “додасть пари” у Калуші, то цілком може розраховувати на “випадкову” перемогу.
Нині не зовсім зрозумілою є роль на виборах “нашоукраїнця” Василя Питлика. Не дуже популярний ні бренд, ні персонаж. Василь Питлик навряд чи займе вагому нішу. Хоча, не виключено, що і Василя Питлика розглядають як більш-менш серйозного конкурента: минулого тижня до редакції почали надходити перші листи з компроматом.
Кандидат від НДП Тарас Федорів на виборах триматиметься ролі справжнього “бандерівця”. Не рейтинговий, зате — політично чесний кандидат. Принаймні, у зміні політичних уподобань Тараса Федоріва звинуватити не можна. Шанси комуніста Володимира Стули не варто і коментувати: він не перейде позначку у 2,5%.

Ми — команда
Солістам на виборах протистоятиме команда. З усього випливає, що — провладна. Ще одним сюрпризом на цих виборах став Василь Турчин, якого нині мають за технічного кандидата. Імовірно, що в. о. заступника міського голови працюватиме на виборах за підтримки свого шефа (до речі, Ігор Насалик уже заявив про те, що підтримуватиме на виборах свого заступника. — Авт.). Але, найпевніше, це буде не дует, а тріо. Нещодавно на День міста зі сцени у парку лунало, що свято відбувається за підтримки Ігоря Насалика, Валерія Келестина і Василя Турчина. Пов’язування цих трьох імен уже багато про що говорить. До послуг Василя Турчина — реальний ресурс: нині не тільки медичний, але й — освітянський (Василь Турчин суміщає обов’язки іншого заступника міського голови на час відпустки. — Авт.). Такого доступу до мізків значної і думаючої частини виборчого електорату не має, певно, жоден із інших кандидатів. Теорію про командність влади посилює ще і те, що виборчий штаб кандидата очолила заступник міського голови Оксана Табачук.
Василь Турчин більше відомий у районі, ніж у місті, оскільки на посаду в. о. заступника із медицини прийшов із Калуської РДА. Нині він активно поновлює свої зв’язки із селом.

Гра Насалика
Окрему гру вестиме Ігор Насалик (і вже почав із ідеї нових місцевих виборів. — Авт.). Ігор Насалик сам не балотується і не вміє грати ролі другого плану, тож, буде шкодити всім без винятку кандидатам: тим, що опозиційні, — буде “викривати” відсутність опозиційності як такої і наголошувати на прагненні “прорватися у владу”; тому кандидатові, що є провладний, не дасть можливість повноцінно розгорнутися і вийти зі своєї “тіні”; а технічним — заважатиме виконувати їхню роль згідно зі сценаріями тих технологів, які відправили кандидатів у “поле”.
Щоб щось прогнозувати стосовно виборів в окрузі, потрібно пам’ятати про те, що, окрім Калуша і району, туди входить Рогатинський і частина Галицького районів, де досить сильні позиції “регіонала” Валерія Келестина. Фактично, майже нічим не примітний у сесійній залі, проте, Келестин упродовж каденції багато зробив для своїх земляків із Рогатинщини, у тому числі і використовуючи як інструмент депутатські повноваження, а не тільки власні кошти. Саме тому, скидати з рахунків Валерія Келестина не можна ніяк. А, якщо взяти до уваги документи, котрі свідчать про немалу допомогу Калушу (або тісну співпрацю із Ігорем Насаликом) від Келестина у попередні роки (при цьому нардеп скромно ніде не афішував своєї участі), то ще невідомо як поведуть себе калушани.
Навіть в умовах загальної нелюбові до Партії регіонів і так званого “покращення”, ті прихильники міського голови, котрі хотіли б продовження його політики у Калуші, логічно мали б проголосувати за партнера Ігоря Насалика у Верховній Раді — Валерія Келестина. У всякому разі, невідомо як міський голова взаємодіятиме із Ольгою Сікорою чи Олегом Нижником, якщо б тих було обрано. Тому ця теза ляже в основу меседжів міського голови, котрий, хоч і непрямо, але буде декларувати свою підтримку одному кандидатові.
Публічні спільні появи цих політиків — дуже красномовні. Нейтральність й націоналістичність, наголос на тому, що він є земляком (тобто — своїм) попри партійну приналежність, широкі меценатські жести і — підтримка Ігоря Насалика — такі характерні риси кампанії Келестина. Зрештою, можна говорити про те, що основна і дуже запекла боротьба (якого б вигляду вона не набула) розгорнеться між двома кандидатами: Ольгою Сікорою та Валерієм Келестином.
Можливо, гра Насалика матиме підводні камені: або Ігор Насалик, публічно просуваючи свого заступника, насправді працює на перемогу Валерія Келестина (із застосуванням усіх звичних на виборах технологій. — Авт.), або ж його публічні заяви є реальним відображенням намірів. Те, що Ігор Насалик активно включився у вибори, свідчить ще і такий факт: минулого тижня у ЗМІ з’явилися результати соціологічного опитування, яке провели члени громадської організації “Вільні громадяни вільного міста Калуша”. ГО свого часу “виросла” від міського голови: за попередньої каденції організація стала інструментом для проведення місцевого референдуму. 

Не взявши участь у виборах у ролі кандидата, Ігор Насалик розпочав потужний рух за адмінреформу. Якщо ідея матиме вдале продовження, Калуш стане пілотним проектом по її впровадженню, а місто та район підуть на перевибори. І не тільки депутатів, але і міського голови. Власне, це стане частковим задоволенням амбіцій міського голови. І — початком нової гри.