Мандрівка польським… Донбасом

– Жителі Катовіц дуже люблять  квіти, бо їм завше бракувало чистої, не зіпсованої вугільним пилом природи, – привітно мовить пані поважного  віку, яка зауважує моє здивування. Знайомимося. Пані Марта Козулєк розповідає, що її родина походить зі Львівщини, просить розказати якнайбільше про Україну, а згодом запрошує додому. Але, на жаль, відмовляюся, бо треба вирушати до готелю.„Перша згадка про Катовіце була 1598 року, — розповідає Мацей Войцеховський. — Хоча ще 1397-го тут виникло перше поселення знаних на всю Польщу ковалів. На цих Богом благословенних землях кілька століть тому видобували руду. Так почалася славна історія нині найбільшого в країні промислового центру, де досі у великій пошані робітничі династії.
...Праця, віра, честь і Бог  – ці чотири принципи життя,  що за ними вже котре століття  живуть місцеві трударі, які  здавна є прикладом боротьби  за свободу для всіх поляків.  Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття до Катовіц з’їжджалося чимало жителів із німецьких та польських сіл, аби працювати на копальнях. На національному ґрунті почалися чвари. Багаті на руду й вугілля землі хотіли приєднати до Пруссії, проте місцеві робітники цього не дозволили. Бої 1919-1921 рр. увічнено в центрі міста великим пам’ятником у вигляді трьох крил, що символізують три робітничі повстання.
Ще одним символом нескореності та героїзму катовіцьких робітників став шахтарський страйк 13 грудня 1981 року після запровадження у Польщі воєнного стану. Тоді загинуло дев’ять шахтарів, імена яких стали символами боротьби за незалежність Польщі.
...Проходимо повз католицьку катедру Христа Спасителя, і мій співрозмовник розповідає, що після Другої світової війни польські комуністи, аби вислужитися перед радянською владою, перейменували Катовіце на Сталіноград. Але швидко повернули колишню назву.
— За сорок кілометрів від міста  — відома християнська святиня Ченстохова та чудотворний образ Божої Матері, — розповідає пан Мацей. — І за радянських часів туди ходило тисячі паломників. А йти на прощу до Богородиці через Сталіноград було неабияким соромом для глибоко віруючих поляків. За словами мого гіда, честь власна та честь громади дуже важливі, як і віра в Бога.

Фото Сабіни Ружицької